ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 910/13289/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Євсікова О.О.,

Кролевець О.А.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - Малік Т.І.,

відповідача-3 - не з'явився,

відповідача-4 - не з'явився,

відповідача-5 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2016

у справі № 910/13289/16 господарського суду міста Києва

за позовом Компанії Айс Термінал Лімітед (Ice Terminal Limited)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіафуд Груп";

2) Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів";

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Термінал";

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Логістік"

про визнання недійсним договору поруки № 151310Р15 від 28.07.2010

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Компанія Айс Термінал Лімітед (Ice Terminal Limited) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіафуд Груп"; Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Термінал"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Логістік" про визнання недійсним договору поруки № 151310Р15 від 28.07.2010.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2016 (суддя Андреїшина І.О.) суд, зокрема, ухвалив:

1. Порушити провадження у справі № 910/13289/15 та призначити її до розгляду на 23.01.2017 о 10:00 год. Викликати для участі у судовому засіданні представників учасників судового процесу.

2. Зупинити провадження у справі до 23.01.2017.

3. Зобов'язати позивача у строк до 01.09.2016 надати до суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на грецьку мову даної ухвали суду та позовної заяви з доданими до неї документами у чотирьох примірниках для направлення Компанії Айс Термінал Лімітед (Ice Terminal Limited) в порядку, встановленому Конвенцією.

4. Направити копію ухвали господарського суду міста Києва від 22.07.2016 про порушення провадження у справі № 910/13289/16 та копію позовної заяви з доданим до неї документами в перекладі на грецьку мову для вручення відповідачу в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, через Міністерство юстиції та Публічного порядку (Кіпру) (Ministry of Justice and Public Order), (125, Athalassas Avenue, 1461 NICOSIA, Cyprus).

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк" (надалі - ПАТ "Укрексімбанк" / відповідач-2) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2016 в частині зупинення провадження у справі та призначення її до розгляду на 23.01.2017.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 (головуючий суддя Жук Г.А., судді: Суховий В.Г., Мальченко А.О.) ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2016 в частині зупинення провадження у справі залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими постановою господарського суду апеляційної інстанції та ухвалою місцевого господарського суду в частині зупинення провадження у справі № 910/13289/16 та призначення розгляду справи на 23.01.2017, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк" (надалі - ПАТ "Укрексімбанк"/відповідач-2) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказані постанову та ухвалу в частині зупинення провадження у справі та призначення її до розгляду на 23.01.2017, посилаючись при цьому, на порушення та неправильне застосування судами норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 4, 69, 79, 123, 125 ГПК України, а також ст.ст. 5, 10, 15 Гаазької конвенції про порядок вручення судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Приписами ст. 106 ГПК України визначено перелік ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені окремо від рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

До зазначеного переліку не включено ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду, що виключає перегляд відповідних судових актів в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 79 та п. 6 ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвала про зупинення провадження у справі є такою, що підлягає оскарженню.

З огляду на викладене, ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2016 апеляційним господарським судом переглянуто лише в частині зупинення провадження у справі. Відповідно, вимоги касаційної скарги ПАТ "Укрексімбанк" про скасування ухвали місцевого суду і в частині призначення розгляду справи на 23.01.2017 є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки обґрунтованість відповідного звернення дослідженню апеляційним судом не підлягала.

Процесуальним законодавством визначено, що про зупинення провадження у справі виноситься ухвала, яка відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України повинна містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Абзацом 1 пункту 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу в частині зупинення провадження у справі, виходив з того, що позивача - Компанію Айс Термінал Лімітед, місцем знаходження якої є: Spyrou Kyprianou 61, SK HOUSE, P.C.4003, Limassol, Cyprus (Спайру Купріану, 61, СК Хаус, 4003, Лімассол, Кіпр), необхідно повідомити про час та дату слухання справи через Центральний орган Кіпру, як це передбачено Гаазькою конвенцією про порядок вручення судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965 (далі - Конвенція про вручення від 15.11.1965), ратифікованою Україною 19.10.2000.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими, зважаючи на таке.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховної Радою України.

Відповідно до статті 125 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Водночас слід враховувати, що згаданою нормою закону встановлено саме право суду, а не його обов'язок у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, звертатись до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.

Порядок передачі судових та позасудових документів регулюється Конвенцією про вручення судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965 року, яка застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Згідно зі статтею 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Відповідно до статті 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави. Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом.

В свою чергу статтею 10 Конвенції передбачено, якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

Як вбачається з інформації розміщеної на офіційному сайті Конвенції у мережі Інтернет нотою, датованою 5 січня 1984 року, уряд Кіпру заявив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених статтею 10 Конвенції.

Отже, беручи до уваги вимоги статті 10 Конвенції, господарський суд міста Києва, з яким погодився і Київський апеляційний господарський суд, не був обмежений у виборі способу передачі судових документів, що підлягають врученню за кордоном з переліку способів, визначених Конвенцією.

Разом з тим, господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доцільність застосування статті 15 Конвенції, якою визначено, що судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві та це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Вищий господарський суд України вважає безпідставним застосування місцевим та апеляційним господарськими судами вимог статті 15 Конвенції з огляду на те, що згадана норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі про наявність справи, яка розглядається судом, для надання особі можливості вжиття заходів захисту, а саме, належного ознайомлення зі справою та вимогами інших сторін, підготовки власної позиції, доказів, доводів та міркувань тощо. Положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, усі відповідачі у справі є резидентами України, на яких не поширюються положення ст. 15 Конвенції, в той час як єдиним іноземним учасником у даній справі є саме позивач, якому достеменно відомо про перебування даної справи в господарському суді міста Києва та який не позбавлений можливості подати всі необхідні докази, обґрунтування тощо при зверненні до суду з відповідною позовною заявою.

А відтак, повідомлення Компанії Айс Термінал Лімітед (Ice Terminal Limited), як позивача у справі, про хід справи на підставі статті 15 Конвенції є таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні судами попередніх інстанцій норм міжнародного та процесуального права України.

Суд касаційної інстанції також враховує, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Отже, за таких обставин, враховуючи можливість застосування статті 10 Конвенції та направлення судових рішень поштою, зважаючи на те, що ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами не було встановлено неможливості повідомлення позивача у визначений статтею 87 ГПК України спосіб, беручи до уваги доводи ПАТ "Укрексімбанк", наведені в касаційні скарзі, Вищий господарський суд України вважає безпідставними висновки судів про необхідність застосування порядку передачі судових та позасудових документів, врегульованого статтею 125 ГПК України та статтею 15 Конвенції.

З огляду на викладене, ухвала господарського суду міста Києва від 22.07.2016 в частині зупинення провадження у справі № 910/13289/16 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 підлягають скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, а справа слід передати на розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2016 в частині зупинення провадження у справі № 910/13289/16 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: О. Євсіков О. Кролевець