ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 907/31/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівХодаківської І.П., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиФермерського господарства "Гетен-2014", с. Яноші, Закарпатська обл.на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 рокуу справі господарського суду Закарпатської областіза позовомВійськової прокуратури Ужгородського гарнізону, м. Ужгород в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних правовідносинах: 1. Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ; 2. Мукачівського прикордонного загону, м. Мукачево, Закарпатська обл.до1. Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород; 2. Фермерського господарства "Гетен-2014", с. Яноші, Закарпатська обл.; 3. Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області в особі сектору у справах державної реєстрації Берегівської РДА, м. Берегово, Закарпатська обл.провизнання недійсним результатів земельних торгів та скасування протоколу проведення земельних торгів у формі аукціону, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права оренди земельної ділянки, зобов'язання звільнити земельну ділянкуза участю представників

прокуратури: Грищенко М.А.,

позивача-1: Пітков І.Л.,

позивача-2: Пітков І.Л.,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився,

відповідача-3: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Військова прокуратура Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Мукачівського прикордонного загону звернулась до господарського суду Закарпатської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі за текстом - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області), фермерського господарства "Гетен-2014" (далі за текстом - ФГ "Гетен-2014"), Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі за текстом - Берегівської РДА) в особі сектору у справах державної реєстрації Берегівської РДА про визнання недійсним результатів земельних торгів та скасування протоколу проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку від 17.09.2015 року № 4; визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки № 67/15 від 17.09.2015 року, укладеного ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та ФГ "Гетен-2014"; зобов'язання скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2120480400:06:000:0009 площею 15, 6916 га за ФГ "Гетен-2014"; зобов'язання ФГ "Гетен-2014" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 2120480400:06:000:0009 площею 15, 6916 га в районі Батрадівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.08.2016 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року позов задоволено повністю: визнано недійсними результати земельних торгів, оформлені протоколом № 4 проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності від 17.09.2015 року; визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки № 67/15 від 17.09.2015 року, укладений ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та ФГ "Гетен-2014"; зобов'язано ФГ "Гетен-2014" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 2120480400:06:000:0009 площею 15, 6916 га в районі Батрадівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області; зобов'язано Берегівську РДА Закарпатської області в особі сектору у справах державної реєстрації Берегівської РДА скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2120480400:06:000:0009 площею 15, 6916 га за ФГ "Гетен-2014.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги, яка законодавством відноситься до земель оборони, доведено належними та допустимими доказами; відсутність встановленої Земельним кодексом України документації по оформленню права користування вказаною земельною ділянкою не позбавляє її статусу земель оборони; при цьому, визначення категорії спірної земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення є неправомірним, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та чинному законодавству і, зокрема, ст. 20 Земельного кодексу України, а відтак результати проведених земельних торгів та укладений на їх підставі Договір оренди суперечать нормам чинного законодавства при визначенні статусу земельної ділянки та існуючих обмежень у її використанні, у зв'язку з чим задоволенню підлягають і похідні позовні вимоги про зобов'язання звільнити незаконно відчужену земельну ділянку, віднесену до категорії земель оборони, та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ФГ "Гетен-2014" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 17.08.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Прокурором та позивачами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні прокурор та представник позивачів проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідачів згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивачів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону звернувся до господарського суду даним позовом у зв'язку з незаконною передачею земельних ділянок уздовж лінії державного кордону за межами населеного пункту на території Батрадівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, який заявлено в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Мукачівського прикордонного загону, оскільки відповідно до приписів ст. ст. 6, 10 Закону України "Про Державну прикордонну службу" державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, проходить уздовж лінії державного кордону та перебуває під охороною Мукачівського прикордонного загону, тобто, належать до земель оборони; дозвіл на використання спірної земельної ділянки у господарських цілях Мукачівський прикордонний загін як фактичний землекористувач не надавав, а, отже, земельні торги, оформлені протоком № 4 від 17.09.2015 року щодо відчуження спірної земельної ділянки та укладення на їх підставі Договору оренди земельної ділянки № 67/15 від 17.09.2015 року здійснено з порушенням ст. ст. 20, 21, 77 Земельного кодексу України, ст. ст. 22, 23 Закону України "Про державний кордон України", ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони", що відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсними протоколу проведення земельних торгів та Договору оренди, та, як наслідок, скасування записів про реєстрацію права оренди та звільнення спірної земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що розпорядженням голови Берегівської районної адміністрації від 25.11.2013 року № 488 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Батрадівської сільської ради загальною площею 79, 5139 га згідно з переліком, до якого увійшла і земельна ділянка з кадастровим номером 2120480400:06:000:0009 площею 15, 6916 га та яку на підставі наказу ГУ Держземагенства у Закарпатській області від 07.11.2014 року № 100 включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу прав на них на земельних торгах.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 31.07.2015 року № 683-с/г на вказану ділянку затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, після чого наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 12.08.2015 року № 785-с/г призначено проведення земельних торгів та встановлено умови аукціону.

17.09.2015 року ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області проведено аукціон з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 2120480400:06:000:0009 площею 15, 6916 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Берегівський район, за межами населеного пункту на території Батрадівської сільської ради, результати якого оформлені протоколом № 4 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку від 17.09.2015 року з визначенням переможцем ФГ "Гетен-2014", з яким укладено Договір оренди земельної ділянки № 67/15 від 17.09.2015 року строком на 10 років.

Разом з тим, земельна ділянка кадастровий номер 2120480400:06:000:0009 площею 15, 6916 га знаходиться у межах прикордонної смуги, а саме, на місцевості у смузі, що знаходиться між лінією інженерно-технічних споруд та лінією державного кордону; вільного доступу до земельної ділянки немає, що підтверджується протоколом комісійного огляду місця події від 10.05.2016 року, складеного прокурором за результатами перевірки за участю представників відповідачів, а також представника ФОП Гецко Н.В., яка розробляла проект інвентаризації оспорюваної земельної ділянки, представника Держсільгоспінспекції у Закарпатській області та інженерів-землевпорядників ПП "Ужгеостар".

Довідкою з питань дотримання вимог земельного законодавства ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області при наданні у користування на правах оренди земельних ділянок в межах прикордонної смуги від 27.05.2016 року також підтверджено факт передачі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області земельної ділянки в користування на правах оренди ФГ "Гетен-2014", що розташовані між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруджень.

Згідно копій постанови № 342/0012 Ради Міністрів Української РСР від 24.03.1947 року "О передаче в распоряжение пограничных войск МВД земель прилегающих к государственной границе в пределах Закарпатской области", постанови Закарпатського обласного виконавчого комітету від 28.09.1946 року "О введении 800 метровой пограничной полосы в пределах Закарпатской области", постанови Ради народних комісарів СРСР "О принятии под охрану НКВД СССР участка границы СССР с Польшей, Чехословакией, Венгрией и Румынией в пределах Закарпатской Украины" вбачається, що спірна земельна ділянка розташована в межах прикордонної смуги (у смузі місцевості (її ширині) від лінії кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень, що були розташовані за часів Радянського Союзу, використовувалась та використовується позивачем на правовій, дійсній основі та відноситься до земель оборони.

В силу приписів ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

В ст. 77 Земельного кодексу України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Положеннями ст. 115 Земельного кодексу України передбачено, що зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах. Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.

За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 22 Закону України "Про державний кордон України" з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку, Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року № 1147 "Про прикордонний режим" з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищенаведених законодавчих приписів, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що факт розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення категорії земель, розташованих в межах прикордонної смуги. При цьому, судами правомірно відхилено посилання відповідачів на відсутність проектної документації із встановлення прикордонної смуги та віднесення зазначеної землі до земель оборони, розробленої та затвердженої у порядку встановленому земельним законодавством, оскільки розміри прикордонної смуги встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд, а, отже, відсутність такої документації не позбавляє власника чи законного користувача права володіння такою землею та не змінює правового статусу визначеної категорії землі - земель оборони.

Відтак, визначення категорії спірної земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення є помилковим, таким, що не відповідає чинному законодавству та суперечить ст. 20 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи приналежність спірної земельної ділянки до земель оборони, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області без достатніх повноважень розпорядилось землями оборони шляхом проведення торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку, з огляду на що суди дійшли правомірних висновків про наявність підстав для визнання недійсними результатів земельних торгів, оформлених протоколом № 4 проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 17.09.2015року.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В частині 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В силу приписів ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" у разі набуття права оренди землі на конкурсних засадах, підставою для укладення договору є результати аукціону.

Таким чином, встановивши факт незаконного проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2120480400:06:000:0009 площею 15, 6916 га, господарські суди дійшли вірних висновків про наявність правових підстав для задоволення похідних вимог про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки № 65/15 від 17.09.2015 року, зобов'язання відповідача-2 звільнити зазначену земельну ділянку та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки за ФГ "Гетен-2014".

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо незаконності проведення аукціону, на якому фактично відчужено земельну ділянку, віднесену законодавством до категорії земель оборони зі спеціальним режимом використання та її вилучення, що свідчить про порушення вимог земельного законодавства та спеціальних норм законів, які регулюють правовий режим земель оборони, у зв'язку з чим судами правомірно задоволено позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги відповідача-2 щодо пропуску строку позовної давності не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових актів у справі, оскільки їм надано належну правову оцінку судом апеляційної інстанції та мотивовано відхилено судом з огляду на те, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення рішення, тоді як відповідачем-2 таку заяву було подано лише до суду апеляційної інстанції без належного обґрунтування неможливості подання такої заяви до прийняття оскаржуваного рішення у місцевому господарському суді.

Інші доводи ФГ "Гетен-2014", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року у справі № 907/31/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіІ.П. Ходаківська В.О. Швець