ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 904/2499/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівХодаківської І.П., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиКвартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, м. Дніпрона постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. ДніпродоКвартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, м. Дніпропростягнення 112 339, 77 грн. за договором про постачання електроенергії

за участю представників

позивача: Шаровський С.А.,

відповідача: Куценко Д.Г.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі за текстом - ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська про стягнення заборгованості у розмірі 112 339, 77 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії по Договору про постачання електричної енергії за державні кошти № 026075 від 10.03.2015 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 року позов задоволено у повному обсязі: присуджено до стягнення з Квартино-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська на користь ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" 112 339, 77 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що споживання електричної енергії з перевищенням договірної величини погодженої сторонами відповідно до п. 7.2.2 Договору постачання електричної енергії та частини 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" є правовою підставою для стягнення двократної вартості електричної енергії нарахованої на різницю фактично спожитої та договірної величини.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпро звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 року і прийняти нове рішення, яким зменшити суму стягнення з урахуванням приписів ст. 233 Господарського кодексу України.

ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" до Вищого господарського суду України було надіслано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким зменшити суму стягнення, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.03.2015 року ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго" (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Дніпропетровська (споживач) укладено Договір № 026075 про постачання електричної енергії за державні кошти (далі за текстом - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний з лютого по грудень 2015 року поставити споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 2 199, 34 кВт, величини якої по об'єктах споживача визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач - оплатити постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору.

В п. 1.2 Договору сторони погодили, що кількість обсягу електричної енергії, яку постачальник зобов'язується постачати споживачу, визначається згідно з Додатками до Договору "Обсяги постачання електроенергії споживачу", "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за придбану електричну енергію проводяться споживачем на підставі рахунку на оплату спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії. Порядок проведення розрахунків наведений у Додатку до Договору "Порядок розрахунків".

Положеннями п. п. 6.1.1, 6.1.6 Договору передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість придбаної електричної енергії та інші платежі згідно з умовами додатку "Порядок розрахунків"; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" тощо.

Відповідно до пп. 2 п. 7.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт*год і більше.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 12.2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору. Термін дії Договору, а також його умови можуть бути переглянуті за узгодженням сторін, на підставі та у відповідності до законодавства в сфері електроенергетики та державних закупівель (п. 10.1 Договору).

За змістом п. 11.1.6 Договору перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії визначається постачальником як різниця фактично спожитої активної електричної енергії за розрахунковий період, підтвердженої додатком "Акт прийняття-передавання товарної продукції", та договірною величиною споживання електричної енергії, встановленою на цей розрахунковий період, згідно з умовами цього Договору. Перевищення споживачем договірних величин споживання електричної потужності визначається постачальником як різниця між найбільшою величиною спожитої електричної потужності, що зафіксована у періоди контролю максимумів навантаження енергосистеми за розрахунковий період, та договірною величиною споживання електричної потужності, встановленою на цей розрахунковий період, згідно з умовами цього Договору.

До зазначеного Договору сторонами підписано Додаток № 1 "Обсяги постачання електроенергії споживачу", в якому ними узгоджено договірні величини постачання електричної енергії, а саме: по в/ч А4615 - на лютий 2015 року - 69 960 кВт*год.; по в/ч А 1314 - на лютий 2015 року - 116 560 кВт*год., на листопад 2015 року - 75 000 кВт*год., в подальшому погоджено до 112 800 кВт*год., на грудень 2015 року - 80 000 кВт*год., в подальшому погоджено до 112 800 кВт*год; по КЕВ м. Дніпропетровська, адмін. будівля - на лютий 2015 року - 11 904 кВт*год., на березень 2015 року - 8 000 кВт*год., на грудень 2015 року - 11 520 кВт*год., на січень 2016 року - 11 904 кВт*год.

Порядок розрахунків встановлено в Додатку № 3 до Договору.

Відповідно до п. 2 Додатку № 3 до Договору споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним та самостійно отриманим у постачальника рахунком.

Згідно з п. 2.1 Додатку № 3 до Договору оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, 3 % річних, індекс інфляції та інші платежі (за надання споживачу додаткових послуг, суми завданих споживачем збитків тощо) згідно з умовами цього Договору, здійснюється на рахунки постачальника, зазначені у розділі 10 Договору, на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунку постачальника повинен здійснити повну оплату вартості електричної енергії, недорахованої внаслідок використання електричної енергії з порушенням ПКЕЕ.

31.12.2015 року сторонами підписано Додаткову угоду до Договору, в п. 1 якої зазначено, що у відповідності до п. 6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", із змінами, якою передбачено, що дія Договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у Договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку, продовжити строк дії Договору про постачання електричної енергії за державні кошти № 020675 від 10.03.2015 року, зазначений у п. 10.1 Договору, до 01.04.2016 року та встановити, що відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього Договору в частині постачання електричної енергії застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення і діють з 01.02.2015 року по 31.03.2016 року включно.

Позивачем на виконання умов Договору здійснено поставку електричної енергії на об'єкти відповідача, яку відповідачем спожито з перевищенням договірної величини споживання, що підтверджується актами про використану електроенергію та повідомленнями про споживання електричної енергії понад договірну величину і, зокрема: по в/ч А 4615 - згідно Акту про використану електричну енергію за лютий 2015 року спожито 74 780 кВт*год., перевищено обсяг на 4 820 кВт*год. на суму 7 641, 24 грн.; по в/ч А 1314 - згідно Акту про використану електричну енергію за лютий 2015 року спожито 138 653 кВт*год., перевищено обсяг на 22 093 кВт*год. на суму 35 024, 47 грн.; згідно Акту про використану електричну енергію за листопад 2015 року спожито 120 972 кВт*год., перевищено обсяг на 8 172 кВт*год. на суму 14 913, 58 грн.; згідно Акту про використану електричну енергію за грудень 2015 року спожито 131 670 кВт*год., перевищено обсяг на 18 870 кВт*год. на суму 34 437 грн.; по КЕВ м. Дніпропетровська, адмін. будівля - згідно Акту про використану електричну енергію за лютий 2015 року спожито 13 652 кВт*год., перевищено обсяг на 1 748 кВт*год. на суму 2 771, 14 грн.; згідно Акту про використану електричну енергію за березень 2015 року спожито 12 886 кВт*год., перевищено обсяг на 2 134 кВт*год. на суму 3 552, 34 грн.; згідно Акту про використану електричну енергію за грудень 2015 року спожито 13 830 кВт*год., перевищено обсяг на 2 310 кВт*год. на суму 4 215, 66 грн.; згідно акту про використану електричну енергію за січень 2016 року спожито 17 034 кВт*год., перевищено обсяг на 5 130 кВт*год. на суму 9 784, 34 грн.

Відповідач за перевищення договірної величини споживання електричної енергії по виставленим рахункам не розрахувався, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість на загальну суму 112 339, 77 грн., яку позивачем заявлено до стягнення у судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки сторонами була погоджена договірна величина споживання електричної енергії у розрахункові періоди, споживання електроенергії з перевищенням договірних величин, що підтверджується належними доказами (актами, повідомленнями, рахунками), за умовами Договору постачання електричної енергії № 020675 від 10.03.2015 року та відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 6.16 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (з подальшими змінами та доповненнями), є правовою підставою для нарахування двократної вартості різниці від фактично спожитої електричної енергії та договірної величини; при цьому, господарськими судами відхилено клопотання відповідача щодо зменшення заявленої до стягнення суми штрафу з посиланням на те, що двократна вартість є платою за понаднормове споживання електричної енергії, а не штрафною санкцією за порушення зобов'язання, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними такі висновки господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

В п. 10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (з подальшими змінами та доповненнями) визначено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Згідно з положеннями п. 6.16 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28, обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору. Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

З огляду на вищенаведені правові приписи та обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що відповідачем перевищено за відповідні розрахункові періоди обсяги споживання договірних величин електроенергії, за які розрахунків у встановлений Договором строк не здійснено, у зв'язку з чим правомірно присуджено до стягнення з відповідача двократну вартість, нараховану на різницю, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії; при цьому, судами правомірно відхилено клопотання відповідача щодо зменшення розміру заявленої до стягнення заборгованості на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, якою передбачено право суду на зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, нарахованих за порушення або неналежне виконання зобов'язання, виходячи з того, що нарахування двократної вартості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії є встановленим законом спеціальним способом визначення вартості спожитої електричної енергії із застосуванням подвійного тарифу, а не видом відповідальності за порушення зобов'язання, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для зменшення договірної вартості спожитої електричної енергії.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 року у справі № 904/2499/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіІ.П. Ходаківська В.О. Швець