ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року Справа № 915/359/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Євсікова О.О.суддівКролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників (за первісним позовом): від позивача:Вовчук М.В. дов. від 8.12.2015від відповідача:Чуприна О.О. дов. від 6.01.2015розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.10.2015у справі№ 915/359/15 Господарського суду Миколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"доУправління Державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській областіпростягнення 222392,69 грнта за зустрічним позовомУправління Державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській областідоПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"провизнання дійсним одностороннього правочину та зобов'язання вчинити певні діїВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління Державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області про стягнення грошових коштів за договором овердрафту від 06.01.2011 № 01-11/О та додаткових угод до нього на загальну суму 222392,69 грн, з яких: 104748,15 грн - заборгованість з повернення кредитних коштів, 20151,87 грн - заборгованість з несплати відсотків за користування кредитними коштами, 23498,02 грн - пеня за прострочення повернення кредитних коштів, 2700,69 грн - пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами, 21153,39 грн - 21% річних, нарахованих за неправомірне користування грошовими коштами (заборгованість з повернення кредитних коштів) згідно статті 625 Цивільного кодексу України та п.5.5 додаткової угоди до договору від 10.01.2014 № 6, 2218,34 грн - 21% річних за неправомірне користування грошовими коштами (заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами) згідно статті 625 Цивільного кодексу України та п.5.5 додаткової угоди до договору від 10.01.2014 №6, 29033,36 грн - сума, на яку збільшилася заборгованість з повернення кредитних коштів з урахуванням індексу інфляції, 2938,87 грн - сума, на яку збільшилася заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами з урахуванням індексу інфляції, 1400,00 грн - штраф за порушення п.4.2.4 договору в редакції від 06.01.2011, 1150,00 грн - штраф за порушення п. 4.2.8 договору в редакції від 06.01.2011, 400,00 грн - штраф за порушення п. 4.2.9 договору в редакції від 06.01.2011, 13000,00 грн - штраф за порушення п.4.2.8 договору в редакції додаткової угоди від 05.01.2013 № 3.

Управління Державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області в порядку статті 60 Господарського процесуального кодексу України звернулось до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (із врахуванням заяви від 19.06.2015 № 11-2431 про зміну предмету позову) про визнання дійсним одностороннього правочину - поданої Управлінням до Банку заяви від 20.01.2015 №19/1-167 про зарахування зустрічних однорідних вимог за укладеними між сторонами у справі спірним договором овердрафту від 06.01.2011 № 01-11/0 та договорами банківського рахунку від 12.05.2010 № 2902 і банківського вкладу від 14.01.2014 № 3-14 ЮД, а також про зобов'язання ПАТ "Брокбізнесбанк" провести зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених заявою від 20.01.2015 № 19/1-167, а саме, грошових коштів у сумі 126550,17 грн, наявних на розрахункових рахунках № 26001059643001 у сумі 104889,66 грн та № 26106059643003 у сумі 24498,80 грн, в рахунок погашення заборгованості за договором овердрафту.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.07.2015 у справі №915/359/15 (суддя Коваль Ю.М.) у задоволенні первісного та зустрічного позові відмовлено повністю. Рішення суду щодо відмови в задоволенні первісного позову мотивоване тим, що відповідно до умов договору овердрафту, Банк зобов'язався самостійно здійснювати договірне списання з поточного рахунку відповідача грошові кошти, а введення в Банку процедури тимчасової адміністрації не є підставою для невиконання останнім умов укладеного з відповідачем договору в частині списання грошових коштів з поточного рахунку Управління на погашення його грошових зобов'язань за договором про надання овердрафту від 06.01.2011 № 01-11/О.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації Банку не допускається, а тому Банк не мав повноважень здійснити зарахування однорідних зустрічних вимог на підставі заяви Управління, на яку останнє посилається.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Журавльов О.О., Принцевська Н.М.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.07.2015 у справі №915/359/15 скасовано частково та резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:

"Первісний позов Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" задовольнити.

Стягнути з Управління державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 52, код ЄДРПОУ 08596966) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489) 104748,15 грн простроченої заборгованості за кредитом, 20151,87 грн простроченої заборгованості за процентами, 23498,02 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2700,69 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 21153,39 грн - 21% річних за неправомірне користування грошовими коштами (заборгованість по кредиту), 2218,34 грн - 21% річних за неправомірне користування грошовими коштами (заборгованість по несплаченим процентам), 29033,36 грн інфляційних втрат по кредиту, 2938,87 грн інфляційних втрат по несплаченим процентам, 1400,00 грн штрафу за порушення п. 4.2.4 договору, 1150,00 грн штрафу за порушення п. 4.2.8 договору, 400,00 грн штрафу за порушення п.4.2.9 договору, 13000,00 грн штрафу за порушення п.4.2.8 договору.

В задоволенні зустрічного позову Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області відмовити повністю."

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині первісних позовних вимог, апеляційний господарський суд встановивши, що з 10.06.2014 Національним банком України відкликано ліцензію ПАТ "Брокбізнесбанк" та посилаючись на норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дійшов висновку, що Банк був позбавлений права здійснювати будь-які операції по рахункам власних клієнтів. Зважаючи на порушення відповідачем за первісним позовом зобов'язання за договором про надання овердрафту від 06.01.2011 № 01-11/О під час запровадження в Банку тимчасової адміністрації, керуючись положеннями статі 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 625, 1054 Цивільного кодексу України, апеляційний суд визнав позовні вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, Управління Державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на невірне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, зокрема, приписів статей 525, 526, 625, 1054 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України, ч. 6 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому скаржник наголошує на наявності у Банку права, підстав та можливості здійснити договірне списання заборгованості з поточного рахунку клієнта (п. 3.1.5 договору про надання овердрафту), про що вірно встановлено судом першої інстанції, проте Банк таким правом не скористався.

Скаржником, в порядку статті 1211 Господарського процесуального кодексу України, в касаційній скарзі заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки не знаходить підстав для його задоволення.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 06.01.2011 між ПАТ "Брокбізнесбанк" (Банк) та Управлінням державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області (Позичальник) укладено договір про надання овердрафту № 01-1 І/О, відповідно до п.1.1 якого Банк зобов'язався здійснювати платежі з поточного рахунку Позичальника №26009110029020 в Миколаївській філії АТ "Брокбізнесбанк" у разі відсутності на ньому грошових коштів в межах встановленого Банком ліміту, з моменту здійснення таких платежів Банк вважається таким, що надав Позичальнику кредит за методом овердрафт на суму здійснених Банком платежів в межах ліміту, дебетове сальдо, яке зафіксоване на поточному рахунку на кінець поточного операційного дня, вважається залишком заборгованості за овердрафтом.

До зазначеного договору сторонами вносились зміни і доповнення шляхом укладення додаткових угод.

Так за умовами договору в редакції додаткової угоди від 10.01.2014 № 6, Банк надав овердрафт з лімітом 500000,00 грн (п. 1.4 договору) строком до 31.07.2014 (п. 1.5 договору) за відсотковою ставкою в розмірі 16 % річних (п.1.6 договору), яка нараховується на суму зафіксованого дебетового сальдо на кінець кожного операційного дня, враховуючи день утворення дебетового сальдо (п.2.6 договору), та сплатою відсотків щомісячно до 7 числа місяця, наступного за місяцем їх нарахування (п.2.8 договору), з максимальним періодом безперервного користування овердрафтом не більше ніж 30 календарних днів (початком періоду безперервного користування овердрафтом вважається перший день, по закінченню якого безперервно існувала заборгованість Позичальника за овердрафтом), а Позичальник зобов'язався на визначених у договорі умовах повернути кредитні кошти, здійснювати відповідні платежі Банку.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи належне виконання Банком своїх зобов'язань за договором та надання кредиту у формі овердрафту, існування заборгованості Позичальника з повернення кредиту в сумі 104748,15 грн. Наведені обставини не заперечуються і заявником касаційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд І інстанції зауважував на тому, що введення у Банку процедури тимчасової адміністрації не є підставою для невиконання умов укладеного з відповідачем договору про надання овердрафту в частині списання грошових коштів з поточного рахунку відповідача на погашення його грошових зобов'язань за зазначеним договором.

При цьому судом було встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 № 9 введено тимчасову адміністрацію Банку на період з 03.03.2014 по 02.06.2014, а рішенням від 11.06.2014 № 45 на підставі постанови Правління Національного банку України від 10.07.2014 № 339 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк".

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зокрема, відповідно до ч. 1 статті 1066, ч.ч. 1, 4 статті 1068 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Натомість клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Згідно ч. 2 статті 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Зважаючи на викладені норми чинного законодавства та положення п. 3.1.5 Договору овердрафту, яким передбачено право Банку на договірне списання з усіх відкритих у Банку позичальника грошових коштів на погашення заборгованості (зокрема суми овердрафту, нарахованих за користування ними відсотків, при настанні термінів виконання позичальником зобов'язань у розмірах, визначених договором, а також неустойки), суд першої інстанції відмовив у задоволенні заявлених позивачем вимог за первісним позовом.

Однак суд першої інстанції не врахував положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом щодо інших законодавчих актів України у відповідних правовідносинах. На спірні правовідносини, які виникли між сторонами наприкінці лютого 2014р. у зв'язку з запровадженням тимчасової адміністрації у Банку, та продовжилися в період процедури ліквідації Банку, поширюється дія статей 602, 1074 Цивільного кодексу України та положень ч.5 статті 36, ч.6 статті 49, статей 51, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як спеціального закону.

При цьому слід враховувати імперативні приписи п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно яких законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

У п. 16 статті 2 названого Закону визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема, щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Обмеження, встановлене вказаною нормою, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. При цьому вкладником у розумінні названого закону є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката; а зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України (п. 4 ч. 1 стаття 2, п. 1 ч. 6 стаття 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Поняття ж кредитор банку визначено у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

З огляду на положення викладених правових норм суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач є кредитором позивача за договором банківського рахунку щодо виконання зобов'язань за цим договором, зокрема, щодо перерахування коштів для здійснення оплати розрахунково-касового обслуговування, а відтак у силу положень п. 1 ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку з введенням у ПАТ "Брокбізнесбанк" тимчасової адміністрації банк не мав права самостійно списати грошові кошти з рахунку відповідача на підставі п. 3.1.5 Договору.

Отже, внаслідок введення у ПАТ "Брокбізнесбанк" тимчасової адміністрації обов'язок банку щодо самостійного списання коштів з рахунку відповідача не може бути реалізований, однак Договір підлягає виконанню відповідно до приписів статей 525, 526, 629, 1066, 1068 Цивільного кодексу України, тому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача спірної заборгованості за Договором.

Крім того позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 20151,87 грн - заборгованості з несплати відсотків за користування кредитними коштами, 23498,02 грн - пені за прострочення повернення кредитних коштів, 2700,69 грн - пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами, 21153,39 грн - 21% річних, нарахованих за неправомірне користування грошовими коштами (заборгованість з повернення кредитних коштів) згідно статті 625 Цивільного кодексу України та п.5.5 додаткової угоди до договору від 10.01.2014 № 6, 2218,34 грн - 21% річних за неправомірне користування грошовими коштами (заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами) згідно статті 625 ЦК України та п.5.5 додаткової угоди до договору від 10.01.2014 №6, 29033,36 грн - суми, на яку збільшилася заборгованість з повернення кредитних коштів з урахуванням індексу інфляції, 2938,87 грн - суми, на яку збільшилася заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами з урахуванням індексу інфляції, 1400,00 грн - штрафу за порушення п.4.2.4 договору в редакції від 06.01.2011, 1150,00 грн - штрафу за порушення п. 4.2.8 договору в редакції від 06.01.2011, 400,00 грн - штрафу за порушення п. 4.2.9 договору в редакції від 06.01.2011, 13000,00 грн - штрафу за порушення п. 4.2.8 договору в редакції додаткової угоди від 05.01.2013 № 3.

Апеляційний господарський суд, надавши оцінку зібраним до матеріалам справи документам, проаналізувавши умови договору про надання овердрафту (з урахуванням додаткових угод до нього), врахувавши норми чинного законодавства України та перевіривши розрахунки позивача щодо вказаних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про підставність заявлених вимог Банку та наявність обставин, за яких ці вимоги підлягають задоволенню.

Касаційна скарга не містить доводів щодо безпідставного або невірного нарахування згаданих платежів.

Стосовно зустрічних позовних вимог про визнання дійсним одностороннього правочину - поданої Управлінням до Банку заяви від 20.01.2015 №19/1-167 про зарахування зустрічних однорідних вимог за укладеними між сторонами у справі спірним договором овердрафту від 06.01.2011 № 01-11/0 та договорами банківського рахунку від 12.05.2010 № 2902 і банківського вкладу від 14.01.2014 № 3-14 ЮД, а також про зобов'язання ПАТ "Брокбізнесбанк" провести зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених заявою від 20.01.2015 № 19/1-167, а саме, грошових коштів у сумі 126550,17 грн, наявних на розрахункових рахунках № 26001059643001 у сумі 104889,66 грн та № 26106059643003 у сумі 24498,80 грн, в рахунок погашення заборгованості за договором овердрафту, суди правомірно відмовили у їх задоволенні з огляду на наступне.

Згідно статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків в межах двосторонніх правовідносин.

Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог, в момент направлення такої заяви іншій стороні у зобов'язанні.

Водночас, у разі зарахування зустрічних однорідних вимог діють обмеження, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 602 Цивільного кодексу України визначено випадки недопустимості зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно вимог ч. 5, 6 статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Приписами ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

З огляду на викладене суди дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову за відсутності у Банку відповідних повноважень на здійснення зарахування однорідних зустрічних вимог в процедурі ліквідації Банку на підставі заяви Управління.

Разом з тим касаційна скарга не містить доводів та вимог щодо оскарження висновків судів попередніх інстанцій в частині розгляду зустрічного позову.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення первісного позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарським судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у справі №915/359/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова