ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року Справа № 911/2376/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод"на рішенняГосподарського суду Київської області від 13.07.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.10.2015у справі№911/2376/15 Господарського суду Київської областіза позовомБанку "Чеська експортні банка, а.с." (Ceska Exportni Banka, a.s.)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод"провизнання додаткового договору дійснимза участю представників сторінвід позивача:Колібаба А.Е., Манойленко К.В.від відповідача:Шаповалова К.В.

ВСТАНОВИВ:

Банк "Чеська експортні банка, а.с." (Ceska Exportni Banka, a.s.) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" про визнання дійсним з 25.01.2012 додаткового договору №1 до іпотечного договору від 01.10.2007, укладеного між позивачем та відповідачем, у викладеній редакції (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.07.2015).

Рішенням господарського суду Київської області від 13.07.2015 (суддя Наріжний С.Ю.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А., Тищенко О.В.), позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Банк "Чеська експортні банка, а.с." (Ceska Exportni Banka, a.s.) у своєму відзиві проти доводів касаційної скарги заперечив, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 31.08.2007 між Банком "Чеська експортні банка, а.с." (Ceska Exportni Banka, a.s.) (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" (позичальник) укладено кредитний договір №21274 (далі - Кредитний договір), на підставі якого кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі, яка не перевищує 15334250,00 євро.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.2 Кредитного договору цільове призначення кредиту - фінансування 83% від загальної вартості договорів поставок технологічного обладнання та договорів про виконання робіт з будівництва заводу з виготовлення керамічних блоків.

У пп. (г) п. 13.1 Кредитного договору сторонами погоджено, що виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитом забезпечується договором застави рухомого майна, договором застави майнових прав щодо банківських рахунків, договором про списання коштів, договором іпотеки, договором застави акцій, договором про підтримку проекту та договором про здійснення платежів.

Пунктом 14.8 Кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується протягом 30 (тридцяти) банківських днів після запиту кредитодавця укласти з кредитодавцем договір іпотеки, згідно з яким все існуюче та майбутнє нерухоме майно, яке має бути збудовано на земельній ділянці, надається в іпотеку на користь кредитодавця, і іпотека, створена за таким майбутнім договором іпотеки, забезпечуватиме належне та своєчасне погашення кредиту за цим договором, кредиту (за визначенням цього терміну в авансовому кредитному договорі) та комісійних та інших сум по відношенню до кредиту. Майбутній договір іпотеки має бути укладено за формою та змістом, що задовольняють кредитодавця, і після його реєстрації у відповідному державному органі з дотриманням законодавства України він становитиме належним чином оформлене та першочергове забезпечення стосовно всього існуючого та майбутнього нерухомого майна, яке має бути збудовано на земельній ділянці.

Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком "Чеська експортні банка, а.с." (Ceska Exportni Banka, a.s.) (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки від 01.10.2007 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого іпотекодавець надав іпотекодержателю земельну ділянку площею 3,0087 га, кадастровий номер 3222284400:03:001:0002, цільове призначення - землі промисловості (господарський двір, цегельний завод), що розташована за адресою: Київська область, Кагарлицький район, Кузьминецька сільська рада та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №312088, виданого Кагарлицькою РДА 22.11.2005 та зареєстрованого в реєстрі за №020503100001, вартістю 3229000,00 грн.

У подальшому на вказаній земельній ділянці було збудоване наступне нерухоме майно: адміністративну будівлю, літера А, площею 220,8 м2 та виробничу будівлю, літера Б, площею 15740,2 м2, що розташовані за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Кузьминці, вул. Червоноармійська, 57. Право власності на зазначені будівлі підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САВ №865304, виданим Кузьминецькою сільською радою 17.03.2009, зареєстрованим у реєстрі прав власності на нерухоме майно КП КОР "Кагарлицьке бюро технічної інвентаризації" 17.03.2009 за реєстраційним номером 20324756 номер запису 518 у книзі 2.

29.10.2010 Банк "Чеська експортні банка, а.с." (Ceska Exportni Banka, a.s.) з посиланням на переговори від 21-22.10.2010 у м. Києві та п. 14.8 Кредитного договору направив на адресу ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" вимогу про необхідність надати в іпотеку об'єкти нерухомості, збудовані на вказаній земельній ділянці з кадастровим номером 3222284400:03:001:0002. Факт отримання такого листа відповідачем не заперечується.

Також Банком "Чеська експортні банка, а.с." (Ceska Exportni Banka, a.s.) листом від 10.11.2011 направлено ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" відповідний проект Додаткового договору №1 до Іпотечного договору.

Згідно з протоколом б/н від 25.01.2012 загальними зборами учасників ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" вирішено: надати згоду в рамках Кредитного договору здійснити передачу в іпотеку Банку "Чеська експортні банка, а.с." нерухомого майна: (1) адміністративної будівлі, літера А, площею 220,8 м2; (2) виробничої будівлі, літера Б, площею 15740,2 м2, що розташовані за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Кузьминці, вул. Червоноармійська, 57 та належать товариству на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №865304, виданого Кузьминецькою сільською радою 17.03.2009 згідно з рішенням ради від 24.12.2008, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно КП КОР "Кагарлицьке бюро технічної інвентаризації" 17.03.2009 за реєстраційним номером 20324756 номер запису 518 в книзі 2.

Крім того, вказаними загальними зборами вирішено затвердити проект Додаткового договору №1 до Іпотечного договору від 01.10.2007, що укладається між товариством та "Чеська експортні банка, а.с.", а також надати всі необхідні повноваження директору товариства Сивань Т.О. для укладення та підписання від товариства із "Чеська експортні банка, а.с." Додаткової угоди №1 до Іпотечного договору від 01.10.2007.

Посилаючись на обставини ухилення ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" від нотаріального посвідчення вказаного Додаткового договору №1 до Іпотечного договору, Банк "Чеська експортні банка, а.с." (Ceska Exportni Banka, a.s.) звернувся до господарського суду з позовом про визнання його дійсним з 25.01.2012.

ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" проти даного позову заперечив, посилаючись на відсутність укладення між сторонами спірного додаткового договору, відсутність домовленості сторін щодо істотних умов договору, відсутність його волевиявлення на укладення додаткового договору, порушення позивачем порядку укладання договору. Крім того, відповідач заявив про сплив позовної давності щодо заявленої позивачем вимоги.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст.ст. 202, 626, 628 ЦК України договір як дво- чи багатосторонній правочин - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільний прав та обов'язків; його зміст становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За загальним правилом, встановленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто за відсутності встановленої договором чи законом заборони сторони вправі домовитися про зміну договору у будь-який час на свій розсуд незалежно від наявності порушення договору. Факт згоди обох сторін про зміну договору є підставою для його зміни. Однак відповідна домовленість вимагає вільного волевиявлення кожної зі сторін щодо внесення тих чи інших змін до договору шляхом вчинення двостороннього правочину (договору).

При цьому сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України). Зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу (ч.ч. 1, 3 ст. 209 ЦК України). У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З аналізу наведеної норми вбачається, що вирішуючи спір про визнання договору дійсним, господарський суд перш за все повинен встановити обставини досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору та повного чи часткового виконання договору (перерахування коштів, передачі майна тощо). Крім того, суду слід перевірити, чи потребував за законом відповідний договір нотаріального посвідчення, чи не містить він протизаконних умов, а також з'ясувати обставини ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору.

Істотні умови договору визначені у ч. 1 ст. 638 ЦК України як умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, у силу ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя, зокрема, юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

Вказаною нормою та ч. 1 ст. 19 Закону України "Про іпотеку" передбачено вимоги щодо письмової форми і нотаріального посвідчення іпотечного договору, а також нотаріального посвідчення змін і доповнень до іпотечного договору.

Досягнення сторонами домовленості щодо істотних умов, у тому числі стосовно зміни умов укладеного договору, об'єктивується через здійснення двостороннього правочину (договору), яке відбувається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору; пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття; а відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною; особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Господарський кодекс України у ст. 181 також передбачає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; але допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Зокрема, положеннями цієї норми передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін, у разі згоди з умовами якого інша сторона оформлює договір і повертає один примірник або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо, а за наявності заперечень щодо окремих умов договору - складає та надсилає протокол розбіжностей.

Що ж стосується з'ясування обставин виконання договору, то перш за все слід виходити зі змісту зобов'язань, встановлених спірним договором. Так, іпотека визначена у ст. 1 Закону України "Про іпотеку" як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. До того ж у силу ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Тобто виконання договору іпотеки нерозривно пов'язане з виконанням основного зобов'язання, похідним від якого воно є.

Дослідивши надані сторонами докази, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясували усі обставини, які є необхідними для вирішення даного спору з урахуванням викладених положень законодавства.

Так, з встановлених судами обставин вбачається, що позивачем направлено позивачу проект Додаткового договору №1 до Іпотечного договору, який містить усі істотні умови, необхідні для укладення такого договору відповідно до вимог закону, та не містить протизаконних умов. Отримавши проект Додаткового договору №1 до Іпотечного договору, відповідач рішенням загальних зборів учасників товариства, які є вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю, висловив безумовну згоду щодо укладення цього додаткового договору в запропонованій позивачем редакції із наданням повноважень на його укладення та підписання директору товариства Сивань Т.О.

Тобто між сторонами у справі досягнуто домовленості щодо істотних умов спірного додаткового договору шляхом прийняття відповідачем пропозиції позивача про його укладення у відповідній редакції, що є достатньою підставою для висновку про укладення сторонами відповідного договору.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій відповідач не спростував вказаних обставин, не надавши доказів своєї відмови від одержаної пропозиції позивача, складення протоколу розбіжностей або відкликання своєї позитивної відповіді, відповідні доводи скаржника про відсутність його волевиявлення на укладення спірного договору, відсутність домовленості щодо істотних умов договору тощо підлягають відхиленню. Також безпідставними є доводи скаржника щодо недотримання позивачем порядку укладення спірної додаткової угоди з огляду на положення ст. 181 ГК України, яка допускає укладення господарських договорів у спрощений спосіб та передбачає надіслання однією зі сторін іншій саме проекту договору.

Що стосується обставин виконання спірного додаткового договору, з встановлених судами обставин вбачається, що Кредитний договір укладено між сторонами за умови передання відповідачем позивачу в іпотеку усього існуючого та майбутнього нерухомого майна, яке має збудоване на відповідній земельній ділянці, у тому числі майна, передбаченого Додатковим договором №1 до Іпотечного договору (п. 14.8 Кредитного договору). Оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, то виконання сторонами умов спірного додаткового договору повинно розглядатись в комплексі з виконанням умов Кредитного договору. Відтак обставини надання позивачем відповідачу на виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором кредиту в сумі 15334250,00 євро, які не спростовані відповідачем, з урахуванням обставин укладення сторонами Іпотечного договору щодо відповідної земельної ділянки, договорів застави устаткування та майнових прав на банківські рахунки, обґрунтовано визнані судами першої та апеляційної інстанції такими, що підтверджують факт часткового виконання сторонами спірного додаткового договору.

Водночас судами встановлені обставини безпідставного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного додаткового договору, який підлягає нотаріальному посвідченню згідно з вимогами Закону України "Про іпотеку", а вчинення ним натомість дій щодо ліквідації ТОВ "Кузьминецький цегляний завод", ініціювання процедури банкрутства, що свідчить про намір ухилитися від виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Також судами першої та апеляційної інстанцій розглянуто по суті заяву відповідача про сплив позовної давності щодо заявленої позивачем вимоги та обґрунтовано відхилено її з огляду на те, що сторонами не було передбачено конкретного строку для виконання обов'язку з нотаріального посвідчення спірного додаткового договору, а можливість такого посвідчення втрачена позивачем лише 15.01.2015 після прийняття учасниками відповідача рішення про ліквідацію товариства та призначення ліквідатора. Отже, саме з вказаної дати слід обчислювати трирічний строк позовної давності за позовною вимогою, заявленою в даній справі, який не пропущений позивачем.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для захисту прав позивача шляхом визнання дійсним з 25.01.2012 додаткового договору №1 до Іпотечного договору на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, а відтак обґрунтоване задоволення судами попередніх інстанцій позову в даній справі.

Скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи, які стосуються спірних у справі правовідносин. Викладені у касаційній скарзі доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у справі №911/2376/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова