ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року Справа № 910/18875/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельна компанія "Таврія"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 18.08.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.10.2015у справі№910/18875/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельна компанія "Таврія"доПублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"провизнання поруки такою, що припиненаза участю представників сторінвід позивача:Мінаєв Д.Д.від відповідача:Власюк Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельна компанія "Таврія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" про визнання поруки за укладеним між сторонами договором поруки від 12.10.2012 такою, що припинена з 17.12.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 (суддя Шкурдова Л.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), у позові відмовлено з підстав його недоведеності.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельна компанія "Таврія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у своєму відзиві проти доводів касаційної скарги заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 12.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудторг" (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії №18-В/12/27/ЮО (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США, надає кредитні кошти в межах ліміту, що складає 1000000,00 доларів США, строком до 12.10.2014, розмір процентів за користування кредитом складає 11,5% річних у перший рік кредитування з подальшою їх зміною згідно з положеннями договору.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Товариством з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельна компанія "Таврія" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (кредитор) укладено договір поруки від 20.10.2012 (далі - Договір поруки), за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником ТОВ "Фудторг" за Кредитним договором.

У п. 6.3 Договору поруки зі змінами та доповненнями, внесеними договором №1 від 23.11.2012, сторонами погоджено, що строк дії цього договору складає 12 років.

Пунктом 4.1 Договору поруки передбачено, що позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель та боржник залишаються зобов'язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за основним договором не будуть виконані повністю або дію поруки не буде припинено.

Згідно з п.п. 4.2, 4.3 Договору поруки передбачена ст. 2 договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором. У такому випадку кредитор звертається з письмовим повідомленням до поручителя про невиконання боржником зобов'язань, що зазначені в ст. 2 цього договору, та їх обсяг, та вимогою виконання цих зобов'язань поручителем як солідарним боржником. Поручитель протягом 10 календарних днів з моменту поштового відправлення йому кредитором письмового повідомлення або в інший термін, зазначений у такому повідомленні, зобов'язаний погасити заборгованість боржника за реквізитами, зазначеними в повідомленні.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов Кредитного договору ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" направив ТОВ БТК "Таврія" як поручителю повідомлення-вимогу №677/5/15-1-1 від 28.01.2015 про повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором.

Через невиконання вказаної вимоги ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" 07.04.2015 звернувся з позовом до ТОВ БТК "Таврія" про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2015 у справі №915/6236/15, частково зміненим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2015, стягнуто з ТОВ БТК "Таврія" на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" основну заборгованість у розмірі 1000000,00 доларів США, відсотки за користування кредитом, пеню та судові витрати.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, ТОВ БТК "Таврія" доводить, що порука за Договором поруки припинилася 17.12.2014, оскільки банк пред'явив вимогу про виконання основного зобов'язання, що виникло з кредитного договору та забезпечене порукою, після спливу визначеного у ч. 4 ст. 559 ЦК України строку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін, у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України (постанова Верхового Суду України від 21.05.2012 у справі №6-20цс11).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України. Тобто за наявності у спірному договорі відповідної умови договору щодо його дії до виконання у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту і цим договором до нього слід застосовувати положення ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (постанова Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі №6-53цс14).

Однак із встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин у даній справі вбачається, що Договором поруки у п. 6.3 (з урахуванням внесених сторонами змін і доповнень) встановлено строк, після закінчення якого припиняється порука за цим договором.

Оскільки встановлений указаною умовою Договору поруки строк не закінчився на момент вирішення даного спору, суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання поруки за Договором поруки припиненим.

Водночас слід зауважити, що зважаючи на наявність відповідної договірної умови щодо строку дії поруки, передбачені у ч. 4 ст. 559 ЦК України строки не підлягають застосуванню, у зв'язку з чим доводи щодо наявності чи відсутності їх порушення в спірних правовідносинах сторін є безпідставними.

Викладені у касаційній скарзі заперечення скаржника щодо висновків судів першої та апеляційної інстанції засновані на доводі щодо відсутності встановлення у Договорі поруки строку припинення поруки, який суперечить обставинам, встановленим судами під час розгляду справи. Відтак вказані доводи скаржника підлягають відхиленню, оскільки в силу ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи, які стосуються спірних у справі правовідносин.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельна компанія "Таврія" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 у справі №910/18875/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова