ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року Справа № 908/2562/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідача у справі),за участю представників: від позивача:Беседін В.І. дов. від 06.11.2014 №010-01/7331; Мосійчук Я.І., дов. від 11.04.2014 №010-0/2344;від відповідача:Кляровська Л.В., дов. від 07.07.2015 б/н;від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином);розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2015 у справі№ 908/2562/15-г Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Твоя преса -Донецьк"третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТЕК МЕДІА ІНВЕСТ"простягнення 190 282 877,92грн. та 79 862,43 дол.США, що еквівалентно сумі 1 861 177,88грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк" звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твоя преса -Донецьк" про стягнення 190 282 877,92 грн. та 79 862,43 дол.США, з них: 52 206 412,73 грн. заборгованості за кредитом, 2 366 865,17 грн. заборгованості з відсотків, 115 664 486,73 грн. заборгованості з комісії за управління кредитною лінією, 11 273 878,14 грн. та 77 445, 65 доларів США пені за прострочення погашення кредиту, 351 396,74 грн. та 2 416,78 доларів США пені за прострочення сплати процентів, 8 419 838,41 грн. пені за прострочення сплати комісії за управління кредитною лінією.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕТЕК МЕДІА ІНВЕСТ", поручителем якого виступив відповідач, взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №151313К15 від 28.10.2013р., внаслідок чого станом на 06.04.2015р. утворилась заборгованість в загальній сумі 190 282 877,92 грн. та 79 862,43 дол.США.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.06.2015р. (суддя Місюра Л.С.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ „Твоя преса - Донецьк" на користь ПАТ „Державний експортно-імпортний банк" 190 282 877,92 грн. та 79 862,43 дол.США, з них: 52 206 412,73 грн. заборгованості за кредитом, 2 366 865,17 грн. заборгованості за відсотками, 115 664 486,73 грн. заборгованості зі сплати комісії за управління кредитною лінією, 11 273 878,14 грн. та 77 445, 65 доларів США пені за прострочення погашення кредиту, 351 396,74 грн. та 2 416,78 доларів США пені за прострочення сплати процентів, 8 419 838,41 грн. пені за прострочення сплати комісії за управління кредитною лінією та судовий збір в сумі 73 080 грн. Рішення суду мотивоване положеннями статей 526, 553, 629, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, з огляду на неналежне виконання ТОВ "ВЕТЕК МЕДІА ІНВЕСТ", поручителем якого виступив відповідач, умов кредитного договору №151313К15 від 28.10.2013 щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій та інших платежів, передбачених договором.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2015р. (головуючий суддя Кододова О.В., судді Малашкевич С.А., Склярук О.І.) рішення Господарського суду Запорізької області від 24.06.2015р. скасовано в частині задоволення вимог про стягнення пені за прострочення погашення кредиту у сумі 77 445, 65 доларів США та пені за прострочення сплати процентів у сумі 2 416,78 доларів США. В цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Викладено перший абзац резолютивної частини рішення в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Твоя преса - Донецьк" (вул. Університетська, буд. 112, м. Донецьк, 83004) на користь Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк" (вул. Горького, буд. 127, м. Київ, 03150) заборгованість по кредиту в сумі 52 206 412 грн. 73 коп., заборгованість по процентам в сумі 2 366 865 грн. 17 коп., заборгованість по комісії за управління кредитною лінією у сумі 115 664 486 грн. 73 коп., пеню за прострочення погашення кредиту у сумі 11 273878 грн. 14 коп., пеню за прострочення сплати процентів у сумі 351 396 грн. 74 коп., пеню за прострочення сплати комісії за управління кредитною лінією у сумі 8 419 838 грн. 41 коп. та судовий збір в сумі 72 378,43 грн." В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 24.06.2015р. залишено без змін.

Стягнуто з ПАТ „Державний експортно-імпортний банк" на користь ТОВ „Твоя преса - Донецьк" 339 грн. 82коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, нарахованої в іноземній валюті, обґрунтована приписами статей 611, 612, 533, 546 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 Господарського кодексу України, положеннями Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", нормами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з огляду на які суд апеляційної інстанції враховуючи умови пункту 3.2.6,7.2. кредитного договору від 28.10.2013р. №151313К15, яким сторони погодили розмір пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, дійшов висновку, що пеня має нараховуватися та стягуватися лише у національній валюті України - гривні.

Не погодившись із постановою апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 77 445, 65 доларів США пені за прострочення погашення кредиту та 2 416,78 доларів США пені за прострочення сплати відсотків за кредитом, ПАТ „Державний експортно-імпортний банк" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2015р. в частині відмови у задоволенні позову в цій частині та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2015р.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема наголошує на тому, що висновок апеляційного суду про неможливість нарахування пені в іноземній валюті суперечить приписам статей 198 Цивільного кодексу України, положенням статей 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". При цьому скаржник зауважує на тому, що банківські послуги, які є валютними операціями, надаються ПАТ „Державний експортно-імпортний банк" на підставі генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, що надає Банку право пред'явлення вимог про стягнення пені в іноземній валюті.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (банком по договору) та ТОВ «ВЕТЕК МЕДІА ІНВЕСТ» (позичальником за договором) 28.10.2013 року був укладений кредитний договір № 151313К15 (надалі - договір, кредитний договір) з додатками та додатковими угодами до Кредитного договору: від 13 січня 2014р. від 21.07.2014р., від 11.08.2014р.

За умовами п. 3.1 договору, позивач надає третій особі кредит шляхом відкриття не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії на умовах цього договору, а третя особа зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим договором.

Згідно з п. 3.2.1 договору, ліміт кредитної лінії еквівалентний 160 000 000 доларам США, при цьому сума основного боргу за кредитом за курсом Національного банку України на будь-яку дату не може перевищувати 1 295 440 000 грн. (з можливим відхиленням до 5 % у зв'язку із зміною курсів валют).

За умовами п. 3.2.2 договору визначено, що кінцевий термін погашення кредиту становить 27.10.2022 року.

Відповідно до пункту 3.2.4 договору, тип процентної ставки за користування кредитом за цим договором - фіксована. Проценти за користування кредитом сплачуються відповідачем виходячи із встановленої позивачем процентної ставки у розмірі 18,1% річних - для заборгованості в гривні; 10,1% річних - для заборгованості у доларах США.

Пунктом 3.2.5 договору передбачено нарахування позивачем та сплата третьою особою комісії за відкриття кредитної лінії у розмірі 0,3% разово від ліміту кредитної лінії; за управління кредитною лінією - у розмірі 0,031 % щомісячно від ліміту кредитної лінії; а також за зміну умов договору (за ініціативою третьої особи), за зміну умов іпотечного договору , договору застави, договору поруки (за ініціативою відповідача), за переведення боргу за ініціативою третьої особи, за надання довідок про стан заборгованості.

Відповідно до п. 7.2 кредитного договору у разі невиконання зобов'язань згідно з п. п. 3.4.1, 3.5.1, статтею 4 цього договору, позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 цього договору, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений у п. п. "б" п. 3.8 цього договору.

Пунктом 3.2.6 договору визначено, що розмір пені за прострочення третьою особою платежів за цим договором встановлено на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів п. 3.3 договору, позивач надає третій особі кредит на умовах цього договору, а третя особа зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії, плати та інші платежі, встановлені цим договором.

Пунктом 3.3.2 договору передбачено, що позивач надає третій особі кредит відповідно до Графіка надання та погашення кредиту.

На виконання умов договору, позивачем та третьою особою було погоджено та підписано графік надання та погашення кредиту, який є додатком № 1 до договору. (а.с.38-39, т.1)

Пунктом 3.4.1 договору передбачено, що третя особа зобов'язалась погасити повністю кредит у валюті кредиту відповідно до заборгованості на рахунок, вказаний у п. 3.8 договору, в строк, визначений у п. п. 3.2.2 цього договору, здійснюючи чергові платежі з погашення згідно з Графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень третьої особи.

Третя особа зобов'язалась сплачувати у валюті кредиту проценти за користування кредитом в порядку, встановленому положеннями п. 3.5. та п. 3.7. Кредитного договору у розмірі, визначеному пп. 3.2.4. п. 3.2 Кредитного договору - 18,1% річних для заборгованості в гривні, 10,1 % річних для заборгованості у доларах США; сплачувати в порядку та розмірі, встановлені пп. 3.2.5. п. 3.2., п. 3.7. та ст. 4. Кредитного договору комісії за кредитом; сплачувати інші платежі у випадках та у розмірах, передбачених Кредитним договором.

Третя особа відповідно до умов пп. 3.6.7. п. 3.6. Кредитного договору взяла на себе зобов'язання здійснити таке дострокове погашення частини кредиту протягом строку, зазначеного у вимозі позивача.

У зв'язку із невиконанням третьою особою своїх зобов'язань, передбачених умовами пп. 5.1.21. п. 5.1. кредитного договору (не забезпечення у визначені договорами застави строки, продовження строків розміщення вкладів, майнові права за якими оформлені в заставу банку та не оформлення в такі ж строки іншого забезпечення), позивач, керуючись умовами пп. 3.6.7. п. 3.6. та пп. 5.1.28. п. 5.1. кредитного договору, що передбачають право позивача вимагати від третьої особи дострокового погашення частини кредиту в сумі, що дорівнює заставній вартості відповідного забезпечення, звернувся до третьої особи з листами вимогами від 30.09.2014р. №195-01/6409, від 08.10.2014р. №195-00/6570, 10.11.2014р. №195-01/7396, від 20.11.2014р. №195-00/7601, від 05.01.2015р. №195-00/57, від 16.02.2015р. №195-01/1069 щодо дострокового погашення частини кредиту у сумі, що дорівнює 50 000 000,00 дол. США (яка відповідає заставній вартості предметів застави за відповідними договорами застави прав вимоги грошових коштів з депозитного рахунку) протягом двох банківських днів з дати направлення вимоги.

27.11.2014р. Банк звернувся до Третьої особи (ТОВ «Ветек Медіа Інвест») з пропозицією виконати до 01.12.2014року свої зобов'язання за кредитним договором.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в порушення умов пп. 3.6.7. п. 3.6. Кредитного договору третя особа не здійснила дострокового погашення в повному обсязі частини кредиту у сумі та строки, що визначені у вказаних вимогах позивача.

У відповідь на листи-вимоги позивача Третя особа (ТОВ «Ветек Медіа Інвест») листом від 26.05.2015р. №1/01/01-39 повідомила банк, що додатковими угодами від 21.07.2014р. та 11.08.2014р. був збільшений розмір комісії за управління кредитом про що не був повідомлений поручитель.

Судами при дослідженні матеріалів справи було з'ясовано, що в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, зокрема, укладено договір поруки №151313Р17 від 29.11.2013р. між відповідачем (далі - Поручитель), Банком та Позичальником (далі - Договір поруки).

Стаття 1 Договору поруки «Визначення термінів» передбачає, що кредитною угодою слід вважати кредитний договір №151313К15 від 28.10,2013р. зі всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені (далі - кредитна угода), укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор при виконання позичальником певних її умов відкриває позичальнику не відновлювану мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості еквівалентним 160000000 доларів США, на визначених кредитною угодою умовах, строком погашення 17.10.2022р. з нарахуванням процентів, комісії та інших платежів у відповідності до умов кредитної угоди.

Згідно п. п. 2.6.1 п. 2 Договору поруки поручитель підтверджує, що він ознайомлений з умовами Кредитної угоди (включаючи всі додатки до Кредитної угоди, що є чинними на дату укладання цього договору), укладеної між кредитором і позичальником, поінформований про фінансово - економічний позичальника і повністю розуміє свої обов'язки згідно з цим договором..

Пункт 2.1.7 договору поруки передбачає, що Поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов'язань Позичальника за Кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Відповідно до умов п. 3.1. Договору поруки Поручитель взяв на себе обов'язок солідарно відповідати перед Банком за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту (далі - Основне зобов'язання). Пункт 3.2 цього договору передбачає, що у випадку невиконання Позичальником основного зобов'язання Кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у Поручителя та/або Позичальника, як у солідарних боржників.

Згідно з п. п. 4.1.2 п. 4.1 договору поруки кредитор має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання поручителем та/або позичальником у випадку якщо протягом 20 робочих днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт невиконання та /або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитною угодою та /або за цим договором вони не будуть виконані.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням Третьою особою (ТОВ «Ветек Медіа Інвест») своїх зобов'язань за кредитним договором від 28.10.2013р. № 151313К15 у зв'язку з чим станом на 26.03.2015р. утворилася заборгованість у розмірі 79862,43 дол. США та 190 282 877,92грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 52 206 412 грн. 73 коп., заборгованості за відсотками в сумі 2366865грн. 17 коп., заборгованості з комісії за управління кредитною лінією у сумі 115 664 486 грн. 73 коп., пеню за прострочення погашення кредиту у сумі 11 273 878 грн. 14 коп., пені за прострочення погашення кредиту у сумі 77 445, 65 доларів США, пені за прострочення сплати процентів у сумі 351 396 грн. 74 коп., пені за прострочення сплати процентів у сумі 2 416,78 доларів США, пені за прострочення слати комісії за управління кредитною лінією у сумі 8 419 838 грн. 41 коп. При цьому ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» керуючись умовами договору поруки від 29.11.2013р. №151313Р17, звернувся з позовом до ТОВ "Твоя преса -Донецьк" як до солідарного з Позичальником боржника.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 52 206 412 грн. 73 коп., заборгованості за відсотками в сумі 2 366 865 грн. 17 коп., заборгованості з комісії за управління кредитною лінією у сумі 115 664 486 грн. 73 коп., пені за прострочення погашення кредиту у сумі 11 273 878 грн. 14 коп., пені за прострочення сплати відсотків у сумі 351 396 грн. 74 коп., пені за прострочення сплати комісії за управління кредитною лінією у сумі 8 419 838 грн. 41 коп. суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення приписами статей 553, 554 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Зокрема у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Судами зазначено, що положеннями п. 3.2. Договору поруки визначено право Банку вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором №151313К15 у Поручителя та/або Позичальника, як у солідарних боржників у випадку невиконання Позичальником Основного зобов'язання. Водночас, ні Позичальник, ні Поручитель не надали судам доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед позивачем.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення у касаційному порядку, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "Твоя преса -Донецьк" на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитом в сумі 52206412 грн. 73 коп., заборгованості за відсотками в сумі 2366865 грн. 17 коп., заборгованості з комісії за управління кредитною лінією у сумі 115664486 грн. 73 коп., пені за прострочення погашення кредиту у сумі 11273878 грн. 14 коп., пені за прострочення сплати відсотків у сумі 351396 грн. 74 коп., пені за прострочення сплати комісії за управління кредитною лінією у сумі 8 419 838 грн. 41 коп. з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між Третьою особою - ТОВ «Ветек Медіа Інвест» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» договір №151313К15 від 28.10.2013р. є кредитним договором.

Згідно з частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно приписів статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За своєю правовою природою укладений між ТОВ "Твоя преса - Донецьк", ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Ветек Медіа Інвест» договір №151313Р17 від 29.11.2013р. є договором поруки.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов кредитного договору №151313К15 від 28.10.2013р. ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» відкрив ТОВ «Ветек Медіа Інвест» невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом еквівалетним 160000000 доларам США. Третя особа використала надані їй кредитні кошти, про що свідчать виписки з її рахунків, копії яких наявні в матеріалах справи. Натомість ТОВ «Ветек Медіа Інвест» не виконувало належним чином свої зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору, своєчасно та в повному обсязі не проводило сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісії та інші платежі, передбачені договором.

В силу приписів статті 1050 Цивільного кодексу України та умов підпункту 3.6.7 пункту 3.6, підпункту 5.1.21 пункту 5.1 кредитного договору №151313К15 від 28.10.2013р., умов пункту 3.2 договору поруки №151313Р17 від 29.11.2013р., у випадку невиконання ТОВ «Ветек Медіа Інвест» своїх боргових та інших зобов'язань, зокрема щодо своєчасного повернення кредиту на сплати відсотків, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній частині як з ТОВ «Ветек Медіа Інвест», так і з ТОВ "Твоя преса - Донецьк".

Отже висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову в частині стягнення з ТОВ "Твоя преса - Донецьк" заборгованості за кредитом в сумі 52206412 грн. 73 коп., заборгованості за відсотками в сумі 2366865 грн. 17 коп., заборгованості з комісії за управління кредитною лінією у сумі 115664486 грн. 73 коп., пені за прострочення погашення кредиту у сумі 11273878 грн. 14 коп., пені за прострочення сплати відсотків у сумі 351396 грн. 74 коп., пені за прострочення сплати комісії за управління кредитною лінією у сумі 8 419 838 грн. 41 коп. є обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін.

Стосовно стягнення пені за прострочення погашення кредиту у сумі 77 445, 65 доларів США та пені за прострочення сплати процентів у сумі 2 416,78 доларів США, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В свою чергу, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Місцевим та апеляційним судами встановлено наявність прострочення виконання третьою особою зобов'язання зі сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, комісій та інших платежів.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день простроченого виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, за умови погодження сторонами у договорі розміру пені на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України, то у такому випадку, пеня має нараховуватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Касаційна інстанція зазначає, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у господарських та цивільних справах зі спорів про стягнення пені нарахованої в іноземній валюті (постанова ВСУ від 01.04.2015р. у справі №909/660/14).

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджено матеріалами справи, пунктами 3.2.6,7.2 кредитного договору сторони визначили відповідальність боржника за невиконання зобов'язань за договором у вигляді сплати ним пені, розмір якої встановили на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, як встановлено судами та підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком пені, такий розрахунок здійснений за період з 01.08.2014р. до 17.10.2014р. за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) у розмірі 77445,65 доларів США та з 01.07.2014р. до 16.10.2014р. за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 2416,78 доларів США. Разом з тим, здійснюючи розрахунок позивач виходив із суми боргу в доларах США та подвійної облікової ставки НБУ, яка встановлюється до національної валюти, та без врахування положень пунктів 3.2.6, 7.2 кредитного договору.

Оскільки Банк пред'явив вимогу про стягнення пені в іноземній валюті, за умови погодження сторонами у кредитному договорі від 28.10.2013 №151313К15 розміру пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ, а можливість нарахування та стягнення пені за судовими рішеннями у такому випадку лише у національній валюті України - гривні, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за прострочення погашення кредиту у сумі 77 445, 65 доларів США та пені за прострочення сплати процентів у сумі 2 416,78 доларів США.

З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковими доводи заявника касаційної скарги про невідповідність висновків апеляційного суду вимогам статей 198 Цивільного кодексу України, положенням статей 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Слід зауважити, що положення Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93 та наявність у позивача генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій не доводить наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в іноземній валюті. Більше того, пунктом 3.7.1 кредитного договору сторони погодили, що будь-який з платежів Позичальника з погашення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту відповідно до заборгованості, а усі інші платежі за цим договором - у національній валюті України.

Заявником касаційної скарги не доведено порушення або неправильне застосування судом апеляційної інстанції певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених судами під час розгляду справи. Касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів на спростування висновків апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарськими судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2015р. у справі №908/2562/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова