ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року Справа № 927/377/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз"на постанову від 21.07.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 927/377/14 господарського суду Чернігівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз"доВертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської областіпрозобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки в редакції позивача

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились,

Від відповідача - не з'явились,

У зв'язку з перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді -Бакуліна С.В., Яценко О.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.11.2016).

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" звернулося до Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області з позовом про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки площею 1,5000га, що знаходиться за адресою: вул. Леніна, 2б, с. Вертіївка, Ніжинського району, Чернігівської області, кадастровий номер 7423381900:01:004:0002 терміном на 2 роки в редакції позивача.

Рішенням від 20.05.2014 господарського суду Чернігівської області (суддя Шестак В.І) позов задоволено, визнано укладеним з моменту набрання рішенням законної сили договір оренди земельної ділянки площею 1,5000 га по вул. Леніна, 2б в с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області (кадастровий номер 7423381900:01:004:0002) між ТОВ "Агротехсоюз" та Вертіївською сільською радою Ніжинського району Чернігівсьої області з викладенням в резолютивній частині рішення повного тексту договору. Рішення суду мотивовано наявністю рішення відповідача про надання позивачу в оренду спірної земельної ділянки, наданий позивачем проекту договору оренди земельної ділянки відповідає типовому договору оренди землі, затвердженого Постановою КМУ від 03.03.2004 № 220 та статті 15 Закону України "Про оренду землі", крім того, суд виходив з того, що позивачем було дотримано процедуру загального порядку укладення господарських договорів, передбачену ст. 181 ГК України.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у складі головуючого: Ільєнок Т.В., Гончарова С.А., Скрипки І.М. рішення господарського суду Чернігівської області скасовано, в позові відмовлено. Постанову Київського апеляційного господарського суду мотивовано тим, що серед способів захисту прав, встановлених у ст. 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України відсутній такий, як "зобов'язання укласти договір оренди землі", тим більше з колективним органом самоврядування. Також, суд послався на п. 2.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", згідно з яким за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема, розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору. Окрім того, апеляційний господарський суд послався на те, що сторони в належній формі не досягли безумовної згоди з усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, а відтак, висновки суду першої інстанції, про дотримання загального порядку укладення господарського договору є необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" у касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст. 187 ГК України, 218 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Агротехсоюз" є власником нерухомого майна, а саме - нежитлових будівель загальною площею 1281,1 кв.м., розташованих по вул. Леніна, 2б в с. Вертіївка, Ніжинського району, Чернігівської області на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2001, зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу за № 2438.

Рішеннями від 17.10.2011 Вертіївської сільської ради позивачу надано дозвіл на складення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки.

Рішенням від 22.02.2012 Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області внесено зміни у рішення 9 сесії сільської ради 6 скликання від 17.11.2011 року в частині зміни площі земельної ділянки - 1,5 га та надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умові оренди в селі Вертіївка по вул. Леніна, 2б Ніжинського району Чернігівської області.

На замовлення ТОВ "Агротесоюз" проектною організацією було розроблено технічне завдання та виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням від 02.11.2012 Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умові оренди для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за рахунок земель запасу Вертіївської сільської ради, розташованих за адресою: с. Вертіївка, вул. Леніна, 2 б, Ніжинського району, Чернігівської області та передано земельну ділянку площею 1,5000 га на умові оренди ТОВ "Агротехсоюз" терміном на 2 роки з орендною платою в розмірі 12% нормативно-грошової оцінки.

03.12.2012 року відповідачем складено Висновок № 04-20/107 про погодження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Управлінням Держкомзему у Ніжинському районі Чернігівської області надано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до якого нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 367261,2 грн.

Рішенням від 22.03.2013 Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області внесено уточнення до Рішення 18 сесії сільської ради 6 скликання від 02.11.2012 в п.1 про затвердження Проекту землеустрою та в п.2 про передачу земельної ділянки на умові оренди: після слів "машинобудівельної та іншої переробної промисловості" додано слова "комерційного призначення".

Листом від 30.08.2013 № 147 ТОВ "Агротехсоюз" направило до Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області проект договору оренди зазначеної вище земельної ділянки.

11.02.2014 ТОВ "Агротехсоюз" повторно направило до Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області лист з проханням підписати договір оренди землі.

Листом від 14.02.2014 № 110/03-21 Вертіївська сільська рада повідомила ТОВ "Агротехсоюз", що її рішенням від 22.03.2013 були внесені уточнення щодо цільового призначення земельної ділянки. Однак, у проекті договору оренди орендна плата обрахована без урахування "комерційного призначення" землі згідно уточнень визначених за згаданим рішенням.

Звертаючись з позовом у даній справі ТОВ "Агротехсоюз" послалось на викладені вище обставини, а також те, що відповідач ухилився від розгляду запропонованого ним проекту договору оренди землі, протоколу розбіжностей до договору оренди не надав.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін і у випадку, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках; сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором; сторона, яка одержала протокол розбіжностей, зобов'язана протягом 20 днів розглянути його та в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції (частини 1-5).

У paзі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей така згода згідно пункту 6 ст. 181 ГК України повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телефонограмами тощо).

Статтею 179 ГК України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями; укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин передбачено виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору; пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Судами встановлено, що у відповідь на пропозицію ТОВ "Агротехсоюз" укласти договір оренди земельної ділянки сільрада повідомила товариство про причини відмови у підписані проекту договору оренди землі, зазначивши, що в останньому орендна плата була нарахована як за землі промисловості, без урахування комерційного призначення земельної ділянки, яке було встановлено рішенням сільради від 22.03.2013.

При цьому, як обґрунтовано враховано судом апеляційної інстанції, сільрадою не було надано позивачеві протоколу розбіжностей до цього проекту договору, а лише названо причини відмови у його підписанні, що свідчить про недосягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки та недотримання позивачем порядку, встановленому ст. 181 ГК України.

Також правомірно апеляційним господарським судом взято до уваги те, що вимога позивача про зобов'язання Вертіївської сільської ради укласти договір оренди земельної ділянки не відповідає приписам частини 1 статті 187 Господарського кодексу України щодо обов'язковості укладення такого договору, та визначеним у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу, статті 152 Земельного кодексу України способам захисту цивільних прав та інтересів, прав на земельні ділянки, зокрема щодо визнання права або примусового виконання обов'язку.

Частини 3, 4, 5, 7 статті 181 Господарського кодексу України, застосовуються у випадку, коли сторони мають намір укласти відповідний договір, але не можуть дійти згоди щодо окремих його умов.

При цьому, розбіжності до суду передаються лише якщо на це є згода обох сторін, за виключенням випадку, коли договір заснований на державному замовленні або його укладання договору є обов'язковим для сторін на підставі закону або виконавцем є монополіст, на якого покладається обов'язок передати відповідний спір на вирішення суду, у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей, з якими він не згоден.

З огляду на зазначене вище, вмотивованим є висновок апеляційного господарського суду про відмову в позові.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" залишити без задоволення.

Постанову від 21.07.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 927/377/14 господарського суду Волинської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

О.Яценко