ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року Справа № 910/25509/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуКиївської міської радина постанову від 04.08.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/25509/15 господарського суду м. Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Полюс"до1. Київської міської ради, 2. Київської міської державної адміністраціїпророзірвання договору

За участю представників сторін:

Від позивача - Двоєглазов Д.О. (дов. від 11.10.16)

Від відповідача - 1) Безносик А.О. (дов. Від 03.10.16)

У зв'язку з перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді -Бакуліна С.В., Яценко О.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.11.2016).

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Полюс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та до Київської міської державної адміністрації про розірвання договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та позивачем, та зобов'язання Київської міської ради у місячний термін після набрання законної сили судовим рішенням прийняти орендовану земельну ділянку.

Публічне акціонерне товариство "Полюс" є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Полюс", що підтверджується витягом з протоколу №б/н загальних зборів акціонерів ЗАТ "Полюс" від 17.03.2011 та Статутом ПАТ "Полюс", затв. рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ "Полюс" від 17.03.2011, нову редакцію якого зареєстровано 31.03.2011.

Рішенням від 18.05.2016 господарського суду міста Києва (суддя Чинчин О.В.) позов задоволено частково, розірвано договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди (кадастровий номер 8000000000:62:066:002) від 30.12.1999, укладений між Київською міською державною адміністрацією та ЗАТ "Полюс", зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею 30.12.1999 за №62-5-00044. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, а позивач як попередній землекористувач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору чинним законодавством передбачено. При цьому, судом встановлено, що договір є поновленим на підставі ст.33 Закону України "Про оренду землі". В частині вимоги про зобов'язання Київської міської ради у місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили прийняти орендовану земельну ділянку судом відмовлено, оскільки права позивача на момент подачі позову в даній частині не порушені, а заявлені вимоги є передчасними, оскільки передача земельної ділянки відбувається після розірвання договору.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 у складі головуючого: Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В., Тищенко А.І. рішення господарського суду м. Києва залишено без змін з тих же підстав.

Київська міська рада у касаційній скарзі просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати в частині задоволення позову, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.33 Закону України "Про оренду землі", наголошуючи на тому, що строк дії договору закінчився у грудні 2009року.

ПАТ "Полюс" у відзиві на касаційну скаргу просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.1999 на підставі розпорядження від 26.02.1998 № 413 між Київською міською державною адміністрацією та ЗАТ "Полюс" (правонаступником якого є ПАТ "Полюс") укладено договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди, за умовами якого позивачу надано у тимчасове платне користування земельну ділянку загальною площею 574 кв.м., в тому числі під громадською забудовою 574 кв.м. для обслуговування та експлуатації кафе на просп. Юрія Гагаріна ,1 у Ватутинському районі м. Києва строком на 10 років

30.09.2009 між ЗАТ "Полюс" (продавець) та ТОВ "Ріелт - Сервіс" (покупець) укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна - павільйону "Дарниця", розташованого по проспекту Гагаріна Юрія, 1 у м. Києві загальною площею 152,70 кв.м.

Договір посвідчено нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. за реєстровим №2901 та зареєстровано КП "Київське міське бюро технічно інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" у книзі №2з-121 від 06.10.2009.

Згідно з п. 2 договору павільйон, який відчужується, належить продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу комунального майна, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою № 15 від 28.06.1994, зареєстрованого в реєстрі за №4у-418, та зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 02 грудня 1996 року, записаний в реєстровій книзі під реєстровим №202-з.

ПАТ "Полюс" зверталось до Київської міської ради з листами від 11.11.2010 № 222 та від 18.08.2015 № 84/04 про розірвання договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999. Проте, його звернення залишились без відповіді та задоволення.

Посилаючись на те, що у зв'язку з продажем нерухомого майна, яке знаходиться на орендованій земельній ділянці, у нього відпала необхідність продовжувати користуватися орендованою згідно договору земельною ділянкою, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про розірвання договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999.

Колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як встановлено судами, відповідно до пункту 1.2. договору земельна ділянка була надана в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років для обслуговування та експлуатації кафе на просп. Юрія Гагаріна,1 у Ватутинському районі м. Києва.

Договір зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 30.12.1999 за №62-5-00044.

Заперечення відповідача-1 щодо закінчення терміну дії договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та ЗАТ "Полюс", 30.12.2009, не прийняті судами попередніх інстанцій до уваги з посиланням на ч.3 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, станом на дату закінчення строку договору оренди - 30.12.2009) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Колегія суддів зазначає, що в ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) не було передбачено автоматичного поновлення договору оренди землі, а реалізація визначеного законом переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива була лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та потребувала додержання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди землі.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про поновлення договору оренди землі на новий строк на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" без з'ясування наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та без з'ясування у який спосіб відбулось поновлення договору. Тобто дійшли передчасного висновку, що спірний договір був чинним на момент звернення позивачем до суду з даним позовом.

Зі змісту статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що неможливо розірвати договір, якщо на момент розгляду спору закінчився строк його дії.

Таким чином, для вирішення питання щодо розірвання договору оренди землі судам необхідно було визначитись з дійсністю спірного договору на станом день звернення з даним позовом та визначитись щодо можливості чи неможливості застосування в даному випадку ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене та беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

Постанову від 04.08.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/25509/15 господарського суду м. Києва та рішення від 18.05.2016 господарського суду міста Києва скасувати; справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

О. Яценко