ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року Справа № 907/436/15

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівСибіги О.М., Данилової М.В.,розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Великобичківське лісомисливське господарство"на постанову від 06.07.2016 Львівського апеляційного господарського судуу справі№907/436/15 господарського суду Закарпатської областіза позовом Заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, 2. Кобилецько-Полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської областідо Державного підприємства "Великобичківське лісомисливське господарство"простягнення шкоди в сумі 430516,40 грн. завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства та стягнення судових витрат

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились,

Від відповідача - Кобилянський О.М. - дов. від 11.01.2016,

ГПУ- Клюге Л.М. - посв.

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Закарпатської області звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області до ДП "Великобичківське лісомисливське господарство" з позовом про стягнення 430516, 40 грн. за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Рішенням від 06.05.2016 господарського суду Закарпатської області позов задоволено, з ДП "Великобичківське лісомисливське господарство" стягнуто 430516, 40 грн. шкоди, завданої державі в результаті порушення природоохоронного законодавства внаслідок незаконної рубки дерев шляхом перерахування на р/р 33115331700214, банк одержувача - УДКСУ у Рахівському районі, код платежу - 24062100, код ЄДРПОУ 37862638 (за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища). Також, з відповідача в доход Державного бюджету стягнуто 8610, 33 грн. судового збору Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної вирубки дерев, а також відсутність вини в такій бездіяльності (діях) його працівників, оскільки з вироку Рахівського районного суду Закарпатської області від 23.10.2015 року вбачається, що відповідальний працівник відповідача упродовж 2012 року не забезпечив належного збереження довірених йому матеріальних цінностей, хоча повинен здійснювати державну лісову охорону і збереження лісів, чим допущено їх незаконну рубку у виділі 1 кварталу 14.

Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у складі головуючого: Данк Л.С., Галишко Н.А., Орищин Г.В. рішення господарського суду Закарпатської області залишено без змін.

ДП "Великобичківське лісомисливське господарство" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 22, 623, 1166 Цивільного кодексу України.

Заступник прокуратура Закарпатської області подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області у період з 13.08.2013 року по 15.08.2013 року проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП "Великобичківське лісомисливське господарство", про що складено акт від 15.08.2013 року, в якому зафіксовано факт незаконної вирубки дерев упродовж літа-осені 2012 року, у виділі 1 кварталу 14, 3-ох дерев породи граб та 87-ми дерев породи бук.

На підставі зазначеного вище акту Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 року "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної лісу" та ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі в результаті незаконної рубки дерев, який складає 430 516 грн.

Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 03.06.2014 гр. Комораша П.Д. визнано винним у вчиненні злочину, що передбачений ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України - службова недбалість та стягнуто з нього на користь територіальної громади селища Кобилецька Поляна суму 430516, 40 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 07.10.2014 вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 03.06.2014 щодо Комораша П.Д. в частині розв'язання цивільного позову про стягнення збитків скасовано та зазначено про те, що предметом спору є відшкодування збитків (шкоди), завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев, а тому відповідачами за таким позовом також повинні бути власники або користувачі земель лісового фонду та особи, з вини яких була заподіяна шкода. Отже, насамперед постійні користувачі повинні нести цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

23.10.2015 Рахівським районним судом Закарпатської області за результатами перегляду за нововиявленими обставинами вироку Рахівського районного суду Закарпатської області від 03.06.2015 останній скасовано, винесено новий вирок, яким встановлено, що вина гр. Комораша П.Д. у вчиненні кримінального правопорушення доведена, а його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, якщо внаслідок таких дій спричинено тяжкі наслідки державним та громадським інтересам, в результаті чого завдано шкоду в розмірі 430516, 40 грн.

Зокрема, у зазначеному вище вироку суду, який набрав законної сили 24.11.2015, встановлено, що гр. Комораш П.Д., будучи переведеним на посаду виконувача обов'язків лісничого Кобилецько-Полянського лісництва ДП "Великобичківське лісомисливське господарство", до якого входили лісові квартали 1-24 зазначеного лісництва, передані йому під охорону в порушення вимог посадової інструкції, ст. ст. 19, 86, 89, 105 Лісового кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 року № 976, з дня прийняття лісництва під охорону (04.01.2011) до грудня 2012 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, не вживав заходів щодо виявлення та недопущення лісопорушень, припинення таких та встановлення лісопорушників, належний контроль за станом та охороною лісу не забезпечив, акти про лісопорушення не складав, факти самовільних рубок деревини не задокументував, а роботу підлеглих лісників щодо охорони лісу належним чином не організував та не спрямовував, і цим самим допустив вчинення невстановленими досудовим розслідуванням особами упродовж 2012 року, точний час слідством не встановлено, незаконної рубки у виділі 1 кварталу 14, 3-ох дерев породи граб та 87-ми дерев породи бук - всього 90 дерев, загальною кубомасою 174 м.куб.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення Заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області до ДП "Великобичківське лісомисливське господарство" з позовом у даній справі.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про Державну екологічну інспекцію в Закарпатській області, до компетенції Державної екологічної інспекції належить здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Згідно з п. 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 року за №181/16034 акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання".

Судами встановлено, що ДП "Великобичківське лісомисливське господарство" на підставі ст. 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем території, на якій було вчинено незаконні порубки дерев, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею.

Частиною 2 ст. 19 Лісового кодексу України до основних обов'язків постійних лісокористувачів віднесено: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживання інших заходів/відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримування правил і норм використання лісових ресурсів.

Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Пунктом 5 ст. 64 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 1 ст. 69 Лісового кодексу України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

За приписами п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.

Статтею 86 Лісового кодексу України передбачено організацію охорони і захисту лісів шляхом здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Згідно положень ст.ст. 90, 91 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок..

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статями 1166, 1172 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З врахуванням зазначеного вище, того, що відповідач як постійний лісокористувач території, на якій було вчинено незаконні порубки дерев, не забезпечив збереженості довіреного йому лісу, вмотивованим є висновок судів про задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Великобичківське лісомисливське господарство" залишити без задоволення.

Постанову від 06.07.2016 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 907/436/15 господарського суду Закарпатської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Сибіга

М. Данилова