ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року Справа № 906/10/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Яценко О.В.суддівБакуліної С.В., Ходаківської І.П.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2016у справі№ 906/10/16 Господарського суду Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до1. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"простягнення 9 777 225,42 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились,- відповідача-1:Волощук П.Ю. дов. від 06.04.2016,- відповідача-2:Волощук П.Ю. дов. від 06.04.2016

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (далі за текстом - ПАТ "Житомиргаз") про стягнення 2 598 228,98 грн. основного боргу, 3 578 317,82 грн. пені, 2 920 258,13 грн. інфляційних втрат та 680 420,49 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.03.2016 до участі у справі в якості відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (далі за текстом - ТОВ "Житомиргаз збут").

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.05.2016 у справі № 906/10/16 (суддя Лозинська І.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 17.05.2016 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 3 578 317,82 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 920 258,13 грн., 3% річних у розмірі 680 420,49 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 у справі № 906/10/16 (колегія суддів у складі: головуючий - Коломис В.В., Тимошенко О.М., Огороднік К.М.) апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 17.05.2016 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 у справі № 906/10/16 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 3 578 317,82 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 920 258,13 грн., 3% річних у розмірі 680 420,49 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 617 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 599, 625, 631, 651, 654 Цивільного кодексу України, ст. ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України.

09.11.2016 до Вищого господарського суду України від ПАТ "Житомиргаз" надійшов відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою від 02.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Ходаківської І.П. касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 10.11.2016.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.01.2013 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Житомиргаз" (покупець) уклали договір №13-145-Н купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.3. договору сторони встановили, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Додатковими угодами №1 від 10.07.2013, №2 від 31.12.2013, №3 від 28.04.2014, №4 від 15.05.2014, №5 від 10.06.2014, №6 від 22.12.2014, №7 від 23.03.2015, №8 від 19.06.2015 до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-145-Н сторонами вносилися зміни, зокрема, до п. п. 2.1., 5.1., 5.2., 5.4 договору щодо ціни та кількості природного газу.

Положеннями п. п. 3.3., 3.4. договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані і скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцю один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником і скріплений печаткою, або надати в письмову мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки газу з урахуванням положень п. 6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Згідно з п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1. договору покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на виконання умов вказаного договору упродовж січня - грудня 2013 року, січня-грудня 2014 року та січня - червня 2015 року поставило ПАТ "Житомиргаз" природний газ на загальну суму 729 360 648,72 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період січень 2013 року - червень 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ПАТ "Житомиргаз" 2 598 228,98 грн. основного боргу, 3 578 317,82 грн. пені, 2 920 258,13 грн. інфляційних втрат та 680 420,49 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Положеннями ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Нормою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.08.2015 між ПАТ "Житомиргаз" (довіритель/відповідач-1) та ТОВ "Житомиргаз збут" (повірений/відповідач-2) був укладений договір доручення №157/19 (далі - договір доручення), відповідно до п.1.1 якого повірений зобов'язувався від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов'язання.

Згідно з п.1.2. договору доручення, виконані грошові зобов'язання, вчинені повіреним на виконання цього договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки довірителя.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання даного договору доручення ТОВ "Житомиргаз збут" 18.11.2015 було перераховано на рахунок позивача 314 732,17 грн. у якості виконання грошових зобов'язань відповідача-1 перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 р. №13-145-Н, що підтверджується карткою рахунку 6851 за листопад 2015 року.

Окрім цього, судами встановлено, що ПАТ НАК "Нафтогаз" звернулося до ПАТ "Житомиргаз" з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №26-8124/1.2-15 від 24.11.2015, відповідно до якої частково припинено зобов'язання ПАТ "Житомиргаз" перед ПАТ НАК "Нафтогаз", які виникли за договором купівлі-продажу природного газу №13-145-Н від 04.01.2013 в сумі 2 283 496,81 грн.

Відповідно до приписів ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За таких встановлених обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що сума, яка заявлена в позові як основний борг в розмірі 2 598 228,98 грн. була погашена відповідачем-1 в повному обсязі шляхом зарахування зустрічних зобов'язань сторін та оплатою ТОВ "Житомиргаз збут" 18.11.2015 в якості виконання договору доручення від 03.08.2015 №157/19, що разом складає 2 598 228,98 грн. (2 283 496,81 грн. + 314 732,17 грн.).

Оскільки заявлену до стягнення суму боргу було погашено до порушення провадження у справі, висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 2 598 228,98 грн. визнається колегією суддів касаційної інстанції правомірним та не оспорюється позивачем.

Водночас, підставою для звернення до суду ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стало прострочення ПАТ "Житомиргаз" строків оплати за поставлений позивачем природний газ, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача нараховані інфляційні втрати у розмірі 2 920 258,13 грн., 3% річних у розмірі 680 420,49 грн. та пеню у розмірі 3 578 317,82 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вирішуючи спір в цій частині вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума боргу, яка виникла за договором купівлі-продажу природного газу №13-145-Н від 04.01.2013, була погашена на державному рівні, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 та спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету № 1946 від 22.09.2014, № 1947 від 22.09.2014, № 2014 від 16.10.2014, № 2015 від 16.10.2014, № 2256 від 19.11.2014, № 2452 від 17.12.2014, № 90 від 20.01.2015, № 579 від 18.03.2015, № 411 від 19.02.2015, №1069 від 18.05.2015, №1070 від 18.05.2015, №1071 від 18.05.2015, №107 від 18.05.2015, №1313 від 15.06.2015, №1314 від 15.06.2015, № 1573 від 16.07.2015, №1574 від 16.07.2015, №1800 від 20.08.2015.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій.

Взаємовідносини між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської області державної адміністрації, ПАТ "Житомиргаз", ПАТ НАК "Нафтогаз", як учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, а також визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009, який був чинним станом на час отримання субвенцій за протокольними рішеннями.

В п. п. 2, 3 вказаних спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Таким чином, передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу №13-145-Н від 04.01.2013.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, уклавши спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором №13-145-Н від 04.01.2013.

Судами встановлено, що на виконання зазначених спільних протокольних рішень здійснювалось погашення заборгованості за поставлений в 2013-2015 роки природний газ за договором № 13-145-Н від 04.01.2013, що підтверджується інформацією ГУДКСУ у Житомирській області щодо проведених розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 через ПАТ "Житомиргаз" у 2013-2015 роках згідно з окремими спільними протокольними рішеннями.

Отже, для застосування санкцій, передбачених п. 7.2. договору №13-145-Н від 04.01.2013 та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Проте, судами попередніх інстанцій не враховано, що така зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ стосується виключно тієї заборгованості, яка була предметом укладених спільних протокольних рішень.

Між тим, як в апеляційній, так і в касаційній скаргах позивач наголошував на тому, що пеня, інфляційні втрати та 3% річних нараховані ним не лише на суму заборгованості, яка є предметом спільних протокольних рішень, але й на ту суму, яка була сплачена ПАТ "Житомиргаз" за рахунок власних коштів з порушенням строків оплати, які визначені умовами договору №13-145-Н від 04.01.2013.

Позивач зазначав про те, що з поставленого за договором № 13-145-Н від 04.01.2013 природного газу на загальну суму 729 360 648,72 грн., на підставі 18 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків ПАТ "Житомиргаз" було сплачено лише 146 149 511,76 грн. вартості природного газу; решта вартості газу у сумі 583 211 136,96 грн. сплачена відповідачем-1 власними коштами у період з 04.02.2015 по 24.11.2015.

Між тим, належної оцінки зазначеним обставинам судами попередніх інстанцій надано не було.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань. При цьому якщо їх обчислення помилкове, - суд зобов'язує позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або може зробити це самостійно.

Проте, не здійснивши такої перевірки, суди попередніх інстанцій тим самим не з'ясували правової природи тієї суми заборгованості, на яку позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних, не встановили, чи є така сума (у повному обсязі) предметом регулювання за укладеними спільними протокольними рішеннями, у зв'язку з чим висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість заявлених позовних вимог і про відмову у задоволенні позову в цій частині є передчасним.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.05.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 у справі №906/10/16 та рішення Господарського суду Житомирської області від 17.05.2016 у цій справі в частині відмови у стягненні 3 578 317,82 грн. пені, 2 920 258,13 грн. інфляційних втрат та 680 420,49 грн. 3% річних - скасувати.

Матеріали справи №906/10/16 у цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Решту рішення і постанови у справі залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська