ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючого - судді Шаргала В.І.,

суддів            Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,

за участю представників сторін:

позивача: не з’явився,

відповідача: Обраменко І.О. дов. б/н від 01.04.15;

розглянувши касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015

у справі № 922/904/15 Господарського суду Харківської області

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Адепт"

про стягнення коштів, повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Адепт" про зобов'язання відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 1,1422 га, яка розташована по вул. Саратовській, 51 у м. Харкові, а також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 897 709,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач користується названою земельною ділянкою без достатніх правових підстав, тому відповідно до ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України має повернути потерпілому (позивачу) вищезазначене майно та відшкодувати всі доходи, які відповідач одержав або міг одержати від цього майна.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.04.2015 (суддя Буракова А.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 (судді: Бондаренко В.П., Россолов В.В., Тихий П.В.), в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач користується вказаною земельною ділянкою відповідно до договору на право тимчасового користування земельною ділянкою, здійснюючи відповідні платежі, заборгованість з яких відсутня, а відтак, позивачем не доведено обставин, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у позові щодо стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, в розмірі 897 709,33 грн., а справу в цій частині направити на новий розгляд.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Адепт" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі рішення та постанову – без змін, як законні та обґрунтовані.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Адепт" на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.1998 та акту приймання-передачі придбало у Акціонерного товариства Фірми "КЖБІ і К" об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Саратовська, 51, право власності, на які було зареєстровано у КП "Харківське МіськБТІ" 15.01.1999 за реєстровим №2639.

21 березня 2001 року між Виконавчим комітетом Харківської міськради та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Адепт" був укладений договір №2360 на право тимчасового користування землею, за умовами якого Виконком передає, а Товариство приймає в тимчасове користування земельну ділянку площею 1,1422 га за адресою: м. Харків, вул. Саратовська, 51 для експлуатації виробничих та допоміжних будівель та споруд строком до 04.01.2024. Плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у розмірі земельного податку (п.п.1.1-2.1 Договору).

Листом від 12.06.2004 №40 відповідач просив позивача припинити право користування частиною вищезазначеної земельної ділянки площею 27м2.

Рішенням ХХХV сесії Харківської міськради ІV скликання від 27.04.2005р. №88/05 відповідно до п. 1.4 Додатку до названого рішення припинено відповідачеві право користування земельною ділянкою площею 0,0027 га за вказаною адресою, а також вирішено договір №2360 на право тимчасового користування землею від 29.03.2001 вважати таким, що припиняє дію з дня прийняття цього рішення.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.04.2015 у справі №922/488/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015, визнано недійсним та скасовано пункт 1.4. Додатку 1 до рішення ХХХV сесії Харківської міської ради ІV скликання "Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" від 27.04.2005 р. №88/05; визнано чинним договір на право тимчасового користування землею №2360, зареєстрований 29.03.2001, щодо користування земельною ділянкою за адресою: м. Харків, вул. Саратовська, 51, площею 1,1422 га, строком до 04.01.2024 для експлуатації виробничих та допоміжних будівель і споруд.

Господарськими судами також встановлено, що відповідач є платником єдиного податку та сплачує відповідні платежі, заборгованість з яких відсутня.

Відповідно до частин 1,2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містила і ст. 30 Земельного кодексу України, що був чинний на час придбання відповідачем будівель і споруд, які розміщені на спірній земельній ділянці.

Частиною 7 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

З встановлених господарськими судами обставин вбачається, що на спірній земельній ділянці розміщені будівлі та споруди, що належать відповідачеві на праві власності; останній користується земельною ділянкою відповідно до умов вищеназваного договору, який є чинним і був зареєстрованим у встановленому на час його укладення порядку; відповідач сплачує передбачені договором платежі. А відтак, враховуючи норми вищенаведеного законодавства, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем підстав позовних вимог та відповідно правомірно відмовили у задоволенні позову.

Щодо посилань скаржника на норми ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, то до спірних правовідносин ці норми не застосовуються, оскільки між сторонами існують договірні відносини щодо вищезазначеної земельної ділянки.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, оскільки судами попередніх інстанцій вповні встановлені обставини, що мають значення для вирішення спору, та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права до встановлених обставин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 у справі №922/904/15 - без змін.