ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 рокуСправа № 908/305/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Сибіги О.М.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В.за участю представників:позивачаПрокофєва Л.В., дов. від 13.01.15відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.06.15у справі№908/305/15-г господарського суду Запорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доОбласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"простягнення 56 828 913,81 грн.ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 08.09.2015 для розгляду касаційної скарги у справі №908/305/15-г господарського суду Запорізької області сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Сибіга О.М., судді - Фролова Г.М. (доповідач), Яценко О.В.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення пені в сумі 19058 655,16 грн., 3% річних у сумі 6955826,30 грн. та інфляційних втрат у сумі 30 814 432,35 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 13/2793-ТЕ-6 купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012 року щодо здійснення своєчасних розрахунків за спожитий природний газ та обґрунтовано приписами статей 526, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 у справі №908/305/15-г (суддя Місюра Л.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2015 (судді: Бойченко К.І. - головуючий, Скакун О.А., Стойко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 16000000 грн., 3% річних у сумі 6955826,30 грн., інфляційні втрати у сумі 30814432,35 грн та судовий збір у сумі 26462,26 грн. В частині стягнення пені у сумі 3058655,16 грн. у позові відмовлено. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що доказів своєчасної сплати за отриманий природний газ відповідачем не надано, а відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних визнані обґрунтованими з огляду на приписи статті 625 Цивільного кодексу України. Водночас суди дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені на підставі статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині зменшення розміру пені скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині судові рішення залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм права, зокрема, статті 233 Господарського кодексу України, статей 549, 551 Цивільного кодексу України, статей 83, 84 Господарського процесуального кодексу України. Заявник, зокрема, зазначає, що судами не встановлено належним чином винятковості обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як продавцем, та Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2793-ТЕ-6, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору. Відповідно до пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності). Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Згідно з пунктом 7.2 договору, у разі невиконання покупцем п.6.1. умов цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій установлено, що за період з січня по грудень 2013 позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 284184400,43 грн., однак розрахунки за газ, поставлений у 2013 році відповідач здійснив несвоєчасно, з порушенням строків оплати, встановлених в договорі, остаточну суму заборгованості у розмірі 119863638,83 грн. відповідачем сплачено лише 30.12.2014.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога про стягнення з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" пені в сумі 19058 655,16 грн., 3% річних у сумі 6955826,30 грн. та інфляційних втрат у сумі 30 814 432,35 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Судовими рішеннями у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 16000000 грн., 3% річних у сумі 6955826,30 грн., інфляційні втрати у сумі 30814432,35 грн та судовий збір у сумі 26462,26 грн. Відмовлено у задоволенні інших позовних вимог. Суди попередніх інстанцій, зокрема, зазначили, що за газ, отриманий у 2013 році відповідач розрахувався з порушенням строків, встановлених пунктом 6.1 договору купівлі-продажу природного газу №13/2793-ТЕ-6.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Пунктом 24 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено, що у 2014 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються, зокрема, на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 14, 15, 16, 17 і 20 статті 11, пунктом 5 статті 12 та пунктом 10 статті 13 цього Закону).

Частиною 2 статті 16 цього Закону надано право Кабінету Міністрів України здійснити випуск облігацій внутрішньої державної позики понад обсяги, встановлені у додатку N 2 до цього Закону, у сумі 11.117.724 тис. гривень із зарахуванням отриманих коштів до спеціального фонду державного бюджету і спрямуванням на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам, визначену пунктом 24 статті 14 цього Закону, для проведення розрахунків за природний газ з публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та компенсації різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках з використанням будь-яких видів палива та енергії за виключенням природного газу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з відповідним коригуванням показників фінансування і видатків державного бюджету та граничного обсягу державного боргу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість), у тому числі на компенсацію різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій і атомних електростанцій) з використанням будь-яких видів палива та енергії, крім природного газу (далі - компенсація), за рахунок джерел, зазначених у пунктах 14 - 17 і 20 статті 11, пункті 5 статті 12 і пункті 10 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Відповідно до пункту 4 Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатках 2 і 3 (у разі проведення взаєморозрахунків за рахунок джерел, визначених пунктом 5 статті 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", залучених до спеціального фонду державного бюджету відповідно до пункту 2 статті 16 даного Закону).

За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Відповідно до статті 105 Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, серед іншого, підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення; доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу; обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Зокрема, судами належним чином не досліджувались банківські виписки та платіжні-доручення, наявні в матеріалах справи, та не з'ясовувались призначення платежів, які здійснювались відповідачем, зокрема, і 30.12.2014.

Судами не з'ясовувались обставини щодо вчинення сторонами дій на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30, зокрема, щодо укладання договору про організацію взаєморозрахунків, який, у відповідності до пункту 4 Порядку, є підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості.

Таким чином, судами належним чином не встановлено, за якими договорами відбувались розрахунки за поставлений газ. Відтак, обставини справи щодо порядку і строку проведення розрахунків за природний газ залишились не дослідженими.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору судові необхідно встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті.

Відтак, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.15 у справі №908/305/15-г господарського суду Запорізької області та рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий О.Сибіга

Судді Г.Фролова

О.Яценко