ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року Справа № 5021/757/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувшикасаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Сумській області,на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26 березня 2015 року,та ухвалуГосподарського суду Сумської області від 9 лютого 2015 року,у справі № 5021/757/12,за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тувал" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Бакуменка Володимира Івановича (м. Київ),доСлужби автомобільних доріг у Сумській області (м. Суми),за участю третьої особи на стороні відповідача Державного агентства автомобільних доріг України (м. Київ), про про стягнення 5 453 109 грн. 49 коп.,-за участю представників:від Служби автомобільних доріг у Сумській області: Марку А.Г. - представник (довіреність від 15.04.2015 року);представники інших учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.07.2012 року у справі № 5021/757/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тувал" (далі за текстом - ТзОВ "Тувал") в особі ліквідатора боржника арбітражного керуючого Бакуменка Володимира Івановича задоволено повністю; присуджено до стягнення з Служби автомобільних доріг у Сумській області на користь ТзОВ "Тувал" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Бакуменка В.І. 5 039 459 грн. 60 коп. - заборгованості за виконані роботи, 262 051 грн. 90 коп. - інфляційних втрат, 151 597 грн. 99 коп. - 3% річних, 64 380 грн. 00 коп. - судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 року у справі № 5021/757/12 апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Сумській області залишено без задоволення; рішення Господарського суду Сумської області від 29.07.2012 року у справі № 5021/757/12 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.02.2015 року у справі № 5021/757/12 (суддя - Моїсеєнко В.М.) Скаргу Служби автомобільних доріг у Сумській області (вих. № 11-2/10 від 06.01.2015 року) на дії органу Державної виконавчої служби у справі № 5021/757/12 залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 року у справі № 5021/757/12 (головуючий суддя - Шепітько І.І., судді: Медуниця О.Є., Россолов В.В.) апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Сумській області залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Сумської області від 09.02.2015 року у справі № 5021/757/12 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування спірної ухвали не встановлено.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, Служба автомобільних доріг у Сумській області звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 09.02.2015 року у справі № 5021/757/12; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Комишана А.О. Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області щодо стягнення зі Служби автомобільних доріг у Сумській області виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору; визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області № 45936514 від 25.12.2014 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 551 748 грн. 95 коп.; визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області № 35835810 від 04.02.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 551 748 грн. 95 коп. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 27, 28, 32 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.08.2015 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Сумській області прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

04.09.2015 року від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області надійшов Відзив на касаційну скаргу, у якому орган примусового виконання рішень проти поданої Службою автомобільних доріг у Сумській області касаційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін, як законні та обгрунтовані.

За Розпорядженням Секретаря судової палати від 10.09.2015 року, розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя - Поліщук В.Ю., судді: Білошкап О.В., Погребняк В.Я. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

В судовому засіданні касаційної інстанції представник Служби автомобільних доріг у Сумській області подану касаційну скаргу підтримала за наведених у ній підстав, просила її задовольнити.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.07.2012 року (залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 року) у справі № 5021/757/12 позов ТзОВ "Тувал" (заявлений ліквідатором товариства арбітражним керуючим Бакуменком В.І.) задоволено повністю; присуджено до стягнення зі Служби автомобільних доріг у Сумській області на користь ТзОВ "Тувал" 5 039 459 грн. 60 коп. - заборгованості за виконані роботи, 262 051 грн. 90 коп. - інфляційних втрат, 151 597 грн. 99 коп. - 3% річних, 64 380 грн. 00 коп. - як відшкодування судового збору.

09.01.2015 року Служба автомобільних доріг у Сумській області звернулась до Господарського суду Сумської області зі Скаргою на дії органу Державної виконавчої служби, в якій просила поновити строк оскарження Постанов Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області № 35835810 від 04.02.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору, № 45936514 від 25.12.2014 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору, № 35835810 від 23.12.2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, № 42936592 від 25.12.2014 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення витрат на проведення виконавчих дій; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Комишана А.О. Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області щодо стягнення зі Служби автомобільних доріг у Сумській області виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій та відкриття виконавчих проваджень по стягненням виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій; визнати протиправними та скасувати: Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області № 35835810 від 04.02.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 551 748 грн. 95 коп.; Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області № 45936514 від 25.12.2014 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору в сумі 551 748 грн. 95 коп.; Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області № 35835810 від 23.12.2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 227 грн. 61 коп.; Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області № 42936592 від 25.12.2014 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 227 грн. 61 коп.

05.02.2015 року Служба автомобільних доріг у Сумській області звернулась до Господарського суду Сумської області із Заявою про уточнення первісно поданої Скарги, у якій просила поновити строк оскарження Постанови Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області № 35835810 від 04.02.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Комишана А.О. Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області щодо стягнення зі Служби автомобільних доріг у Сумській області виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору; визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області № 35835810 від 04.02.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 551 748 грн. 95 коп.; визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області № 45936514 від 25.12.2014 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору в сумі 551 748 грн. 95 коп. В обґрунтування поданої Скарги Служба автомобільних доріг у Сумській області посилалась на добровільне (самостійне) виконання рішення суду в межах строків, встановлених господарським судом. Крім того, скаржник вказав, що стягнення державним виконавцем виконавчого збору супроводжувалося численними порушеннями вимог Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень (затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року), Інструкції про проведення виконавчих дій (затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року). Зокрема, починаючи виконання рішення суду державний виконавець не пересвідчився, чи здійснені боржником дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк; після спливу строку, який державний виконавець вважав закінченим для добровільного виконання рішення, примусове виконання рішення невідкладно не розпочато та жодних заходів примусового виконання не здійснено; постанову про стягнення виконавчого збору прийнято з процесуальними порушеннями в період відкладення проведення виконавчих дій та зупинення виконавчого провадження без його поновлення, що зумовлює неправомірність дій державного виконавця щодо прийняття постанови в період, коли виконавчі дії не провадяться, та не повідомлено боржника про прийняття відповідної постанови.

Розглядаючи подану Службою автомобільних доріг у Сумській області Скаргу, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 25.12.2012 року до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції надійшов Наказ № 5021/757/12, виданий 17.10.2012 року Господарським судом Сумської області, про стягнення з Служби автомобільних доріг у Сумської області на користь ТзОВ "Тувал" в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Бакуменка В.І. 5 039 459 грн. 60 коп. - заборгованості за виконані роботи, 262 051 грн. 90 коп. - інфляційних, 151 597 грн. 99 коп. - 3% річних, 64 380 грн. 00 коп. - як відшкодування судового збору.

27.12.2012 року, на підставі ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання Наказу Господарського суду Сумської області № 5021/757/12 від 17.10.2012 року; боржнику, згідно зі ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено строк для самостійного виконання вказаного Наказу - сім днів з моменту прийняття постанови про відкриття. Копію Постанови, відповідно до ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", направлено сторонам для відома та виконання.

10.01.2013 року Служба автомобільних доріг у Сумської області звернулась до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції з Листом (вих. № 11-2/32), в якому просила відкласти проведення виконавчих дій до відкриття бюджетного фінансування.

14.01.2013 року державним виконавцем, відповідно до ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", за результатами розгляду вказаного Листа, прийнято Постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 25.01.2013 року.

24.01.2013 року Служба автомобільних доріг у Сумської області звернулась до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції з Листом (вих. № 1-2/78) у якому просила повідомити реквізити стягувача.

28.01.2013 року від Служби автомобільних доріг у Сумської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції надійшов Лист щодо звернення до господарського суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду.

04.02.2013 року, у зв'язку із невиконанням Службою автомобільних доріг у Сумської області рішення господарського суду в строк, наданий для самостійного виконання, державним виконавцем було Прийнято постанову № 35835810 про стягнення з боржника виконавчого збору (копію якої направлено боржнику для виконання).

06.02.2013 року, на підставі ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем було направлено Заяву про відстрочку виконання рішення суду і цього ж дня прийнято Постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 1) ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.02.2013 року у справі № 5021/757/12 задоволено Заяву про відстрочку, відстрочено виконання рішення Господарського суду Сумської області від 29.07.2012 року до 31.12.2013 року.

29.11.2013 року Служба автомобільних доріг у Сумської області вдруге звернулась до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції з Листом щодо звернення до господарського суду із заявою про відстрочку виконання судового рішення.

02.12.2013 року державний виконавець, на підставі ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", звернувся до господарського суду із Заявою про відстрочку виконання судового рішення, яку ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.12.2013 року у справі № 5021/757/12 залишено без задоволення.

05.12.2013 року Служба автомобільних доріг у Сумської області звернулась до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції з Листом, у якому просила повідомити реквізити стягувача. Боржнику було надано інформацію щодо реквізитів.

10.01.2014 року Служба автомобільних доріг у Сумської області звернулась до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції з Листами, у яких повідомила про часткову сплату боргу та просила звернутись до господарського суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду.

22.01.2014 року, керуючись ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець звернувся до Господарського суду Сумської області із Заявою про відстрочку виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.02.2014 року у справі № 5021/757/12 Заяву Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції про відстрочку виконання судового рішення задоволено, відстрочено виконання рішення Господарського суду Сумської області від 29.07.2012 року до 31.04.2014 року.

15.04.2014 року Служба автомобільних доріг у Сумській області звернулась до Господарського суду Сумської області із Заявою про відстрочку виконання рішення суду до 31.10.2014 року.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.04.2014 року у справі № 5021/757/12 задоволено подану Службою автомобільних доріг у Сумській області Заяву, відстрочено виконання вказаного вище рішення до 31.10.2014 року.

13.10.2014 року Служба автомобільних доріг у Сумської області звернулась до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції з Листом, у якому просила повідомити реквізити стягувача. Боржнику було надано інформацію щодо реквізитів.

31.10.2014 року боржником надано Лист про подання до ГУ ДКС України у Сумській області платіжних доручень для перерахування боргу на рахунок ТзОВ "Тувал".

17.12.2014 року від Служби автомобільних доріг у Сумської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції надійшли платіжні доручення про сплату боргу, у зв'язку з чим, державним виконавцем прийнято Постанову про поновлення виконавчого провадження та Постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

24.12.2014 року, на підставі п. 8) ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам, виконавчий документ - до місцевого господарського суду.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий господарський суд (в ухвалі від 09.02.2015 року), з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції (у постанові від 26.03.2015 року), дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої Службою автомобільних доріг у Сумської області Скарги, в силу ст. ст. 27, 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з такими висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, Служба автомобільних доріг у Сумській області звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій ст. ст. 27, 28, 32 Закону України "Про виконавче провадження", просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 09.02.2015 року у справі № 5021/757/12; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Комишана А.О. Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області щодо стягнення зі Служби автомобільних доріг у Сумській області виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору; визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області № 45936514 від 25.12.2014 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 551 748 грн. 95 коп.; визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області № 35835810 від 04.02.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 551 748 грн. 95 коп.

Задовольняючи подану Службою автомобільних доріг у Сумській області касаційну скаргу частково, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У відповідності зі 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Згідно з Інструкцією "Про проведення виконавчих дій" (затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року), у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а за невиконання рішення немайнового характеру у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення у тому самому порядку стягується виконавчий збір - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із боржника-громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Розмір виконавчого збору визначається відповідно до вимог Закону. При подальших пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження").

Верховний Суд України у постанові від 28.01.2015 року у справі № 924/205/13-г вказав, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися. Окрім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно зі ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що, згідно зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України"Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року).

Однак, як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, фактичні обставини щодо перебігу виконавчого провадження були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з пояснень наданих Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області (вих. № 6/15/221 від 20.01.2015 року).

При цьому, господарські суди попередніх інстанцій не досліджували матеріали виконавчого провадження, прийняті у якому Постанови є предметом оскарження за поданою Службою автомобільних доріг у Сумській області Скаргою, про що свідчить, зокрема, те, що Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, незважаючи на неодноразові вимоги місцевого господарського суду (що містились в ухвалах про відкладення розгляду справи) не було надано місцевому господарському суду матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п. 3) ч. 1 ст. 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому питання про те, до якого саме господарського суду - місцевого або апеляційного - передати справу на повторний розгляд необхідно вирішувати з урахуванням того, ким із них допущено зазначене порушення, а також і визначені ст. 106 ГПК України межі перегляду справи в апеляційній інстанції (у тому числі в частині обмеження можливості прийняття нею додаткових доказів) та інші процесуальні обмеження щодо застосування судом апеляційної інстанції певних норм ГПК України, про які зазначено, зокрема, в абз. 4 п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 року).

Згідно зі ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких підстав, прийняті господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвала від 09.02.2015 року та постанова від 26.03.2015 року підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Щодо посилань касаційної скарги на судову практику суду касаційної інстанції у справах № 20/229 та № 37/5005/15396/2011, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що такі посилання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки обставини у справі, що розглядається, та у справах № 20/229 та № 37/5005/15396/2011 не є тотожними. Поряд з цим, у справі № 20/229 господарським судом касаційної інстанції застосовано положення Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній до 09.03.2011 року, в той час до у цій справі до застосування підлягає Закон України "Про виконавче провадження" в редакції, яка набрала чинності з 09.03.2011 року.

При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Сумській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 березня 2015 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 9 лютого 2015 року у справі № 5021/757/12 скасувати.

3. Справу № 5021/757/12 передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді:О.В. Білошкап В.Я. Погребняк