ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 927/1364/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Васищака І.М, суддів Студенця В.І., Черкащенка М.М., за участі представників сторін Ю. Молічевої (дов. від 09.08.2016), Р. Сабодаша (дов. від 03.09.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2016 року у справі № 927/1364/15 за позовом приватного акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Груп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

УСТАНОВИВ: У листопаді 2015 року приватне акціонерне товариство "Козелецький комбікормовий завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Груп" про визнання недійсним договору від 4 березня 2015 року купівлі-продажу нерухомого майна з підстав порушення правил представництва.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2016 року (судді Л. Головатюк, Я. Карабань, І. Курдельчук), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2016 року, позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрі Груп" просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 92 203 215 241 Цивільного кодексу України, статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Приватне акціонерне товариство "Козелецький комбікормовий завод" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Господарськими судами встановлено, що 4 березня 2015 року між закритим акціонерним товариством "Козелецький комбікормовий завод" (продавець), правонаступником якого є позивач, і товариством з обмеженою відповідальністю "Фрі Груп" (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір), відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність комплекс нежитлових будівель, що розташований за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт Козелець, вул. Комсомольська, буд. 100а та сплачує за нього ціну визначену договором.

Загальна площа нерухомого майна складає 4 784, 7 м2: виробничий комплекс "А" загальною площею 313, 6 м2; вентиляційна "а" - 24, 7 м2; адміністрація "А1" - 373, 1 м2; склад "А2" - 395, 6 м2; склад "А3" - 138, 7 м2; силосний корпус "А4" - 1 295,5 м2; добудова "а1" - 46, 3 м2; навіс "а2", добудова "а3" - 30, 1 м2; естакада "а4"; силосний корпус "Б" - 1 675, 8 м2; естакада "б"; естакада "б1", майстерня "В" - 143, 5 м2; зерно-сушильний цех "Г" - 42, 9 м2; котельня "Д" - 67, 1 м2; майстерня "Е" - 117, 5 м2; добудова "е" - 33, 6 м2; вагова "Є" - 24, 8 м2; прохідна "Ж" - 7, 4 м2; ганок "ж1", візеровна "З" - 27 м2; ганок "з1", сушильня "Л" - 27, 5 м2; трансформатор "Т", вбиральня "У"; огорожа "1-6"; навіс "є" (пункт 1.2. договору).

Сторони погодили ціну продажу майна - 1 700 000 грн.

Позивач вважає, що голова правління закритого акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод", укладаючи спірний договір, перевищив надані статутом товариства повноваження і договір, як значний правочин, укладений з порушенням статей 92, 203 і 215 Цивільного кодексу України, статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" (далі-Закон).

Відповідно до пункту 4 частин 1 статті 2 Закону значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності. За змістом статті 70 цього Закону якщо ринкова вартість майна, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості. Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті. Вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цією статтею, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законом або статутом акціонерного товариства. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства.

Відповідно до балансу закритого акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод", станом на 1 січня 2015 року вартість усіх активів дорівнювала 1 810 100 грн і, оскільки ціна договору становила більше ніж 93 відсотки від загальної їхньої вартості, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірний договір віднесено Законом до значного правочину, і рішення про вчинення такого правочину мало прийматися загальними зборами акціонерів товариства.

За змістом частин 1 і 3 статті 92, статті 154 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; установчим документом акціонерного товариства є його статут; статут акціонерного товариства, крім відомостей, передбачених статті 88 цього Кодексу, має містити, зокрема, відомості про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Відповідно до Статуту закритого акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод", який був чинним на момент укладання спірного договору, загальні збори акціонерів є вищим органом управління товариством; у період між загальними зборами частина повноважень вищого органу товариства покладається на спостережну раду, яка контролює та регулює діяльність виконавчого органу - правління товариства і виконавчого директора; попереднє погодження договорів на суму, що перевищує 10 000 грн, а також будь-яких договорів щодо відчуження, оренди, застави, передачі у спільну діяльність необоротних активів товариства віднесено до компетенції спостережної ради товариства (пункт 9.2, підпункт "е" пункту 9.10 Статуту).

Виконавчим органом товариства є, зокрема, правління товариства, повноваження голови якого Статутом та трудовим контрактом (пункт 9.2 Статуту). Повноваження голови правління товариства визначені пунктом 9.18 Статуту, відповідно до якого особа діє від імені товариства та представляє його в усіх установах, підприємствах, організаціях і закладах в Україні.

Як доказ правомірності вчинення договору, стороною подана копія протоколу від 20 грудня 2011 року загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод", яким оформлене рішення про надання згоди голові правління товариства на реалізацію майна товариства за експертною оцінкою, який господарські суди визнали неналежним з огляду на вимоги статті 70 Закону щодо дії у часі рішення загальних зборів про попереднє схвалення значного правочину.

Посилання відповідача на рішення наглядової ради акціонерного товариства про погодження продажу об'єктів нерухомості, оформлене проколом від 19 грудня 2014 року, господарськими судами також не взято до уваги, оскільки суперечить статті 70 Закону.

Доводи відповідача стосовно наступного схвалення позивачем договору шляхом виконання його умов господарські суди відхилили з посиланням на пункт 3.5. постанови пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та відсутністю відповідних доказів.

Встановивши, що спірний договір був вчинений виконавчим органом позивача за відсутності рішення загальних зборів акціонерів товариства про вчинення значного правочину і в подальшому спірний правочин загальними зборами акціонерного товариства схвалений не був, господарські суди дійшли висновків про наявність підстав для визнання договору недійсним.

Таких висновків господарські суди дійшли без встановлення усіх обставин справи та вимог закону.

Задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що набуття прав та обов'язків за значним правочином можливе виключно у разі його схвалення загальними зборами акціонерів, до компетенції яких віднесено вирішення цього питання.

Згідно з частиною четвертою статті 70 Закону вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цією статтею, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законом або статутом акціонерного товариства.

Відповідно до Статуту закритого акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод" голова правління мав повноваження на представництво товариства у спірному правовідношенні, але не дотримався додаткових вимог до порядку вчинення значного правочину.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини першої цієї норми випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Сама по собі відсутність у голови правління товариства позивача повноважень на укладення від імені товариства договору не створює підстави для визнання його договору недійсним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 922/796/15 Господарського суду Харківської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" до публічного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" про стягнення.

Відповідно до вимог статті 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Вирішуючи спір, господарські суди не дали правової оцінки поданим сторонами доказам про сплату покупцем ціни договору та прийняття продавцем грошових коштів, а також про реєстрацію покупцем речових прав на предмет договору.

Зазначене зумовлює скасування рішення та постановив даній справі та її передачу на новий розгляд, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Груп" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2016 року у справі № 927/1364/15 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець Суддя М. М. Черкащенко