ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 924/205/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В., суддівДанилової Т.Б., Корсака В.А.за участю представників:позивача, відповідача (1) не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідача (2)Колєсов М.Г. (дов. від 11.11.215 р. №1763)прокуратуриПопенко О.С. (посв. Від 15.03.2015 р. №042031)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства Агрофірма "Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2016 р.у справі №924/205/15 Господарського суду Хмельницької областіза позовомВиконуючого обов'язки прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Національної академії аграрних наук Українидо1. Державного підприємства "Дослідне господарство "ЗоряІнституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України 2. Дочірнього підприємства Агрофірма "Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам"провизнання недійсним і припинення на майбутнє договору виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 від 15.08.2012р.В С Т А Н О В И В :

Виконуючий обов'язки прокурора Хмельницького району м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Національної академії аграрних наук України звернувся з позовом до господарського суду Хмельницької області про визнання недійсним і припинення на майбутнє договору виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 від 15.08.2012 р.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтував тим, що укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" та Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" договір №3/12 від 15.08.2012 р. про виробництво сільськогосподарської продукції, фактично є прихованим договором оренди.

Також, зазначив, що вищевказаний договір був укладений з порушенням вимог статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України", адже, порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов'язані з вилученням землі та відчуження майна, погоджуються виключно з Президією НААН України.

Після нового розгляду справи, рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.02.2016 р. у даній справі (суддя Музика М.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що предметом оскаржуваного договору є організація виробничого процесу та взаємне виконання робіт і надання послуг у сфері обробітку земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а отже, за своєю правовою природою спірний договір містить елементи різних договорів, у тому числі і договору про надання послуг.

До того ж, воля сторін була спрямована саме на організацію виробництва сільськогосподарської продукції, а оскільки сторони погодили, що даний договір не є договором про спільну діяльність чи підряд, а також не є передачею прав користування управління земельними ділянками (сторонами погоджено предмет, ціну та строк дії договору), суд вказав, що твердження прокурора про фактичне укладення договору оренди землі є безпідставним.

Місцевим господарським судом було відхилено і посилання прокурора, як на підставу недійсності оспорюваного договору, на положення Закону України "Про управління об'єктами державної власності", адже такими передбачено погодження, зокрема, договорів про спільну діяльність.

Натомість, суд першої інстанції вказував про те, що оспорюваний договір не є ні договором простого товариства, ні договором оренди землі, а тому із Президією НААН України не погоджується.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2016 р. у даній справі (колегія у складі суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., судді Розізнана І.В., Мельник О.В.), рішення господарського суду Хмельницької області від 29.02.2016 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір виробництва сільськогосподарської продукції від 15.08.2012 р. №3/12, укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та Дочірнім підп-риємством Агрофірма "Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам".

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Дочірнє підприємство Агрофірма "Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 10.08.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2012 р. між Державним підприємством "Дослідне господарство "Зоря"" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України (правонаступником якого згідно п.1.6 статуту є Державне підприємство "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України") та Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" було укладено договір виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12, згідно п.1.1 якого господарство надає згоду на виробництво, а сільськогосподарський товаровиробник на свій ризик зобов'язується виробити сільськогосподарську продукцію та провести розрахунки із господарством за надання згоди на виробництво. Згода на виробництво надається, а виробництво здійснюється на виробничих потужностях (ресурсах) господарства (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору сторони погодилися, що господарська діяльність сільськогосподарського товаровиробника за цим договором повинна бути направлена на: підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва та сприяння проведенню науково-дослідних робіт, раціонального використання та охорони меліоративних земель, збереження і відтворення їх родючості; зменшення сукупних витрат матеріально-технічних та інших ресурсів для отримання максимального прибутку; селекцію, первинне насінництво та впровадження у виробництво нових сортів сільськогосподарських культур; організація насінництва та реалізація насіння сільськогосподарських культур; розробка та впровадження нових технологій та сортів для регіону Лісостепу; переробку продукції сільського господарства власного та іншого виробництва; надання транспортних, експедиційних, комунальних та інших послуг юридичним та фізичним особам; товарне виробництво продукції рослинництва; надання послуг з підготовки ґрунту посіву, обробітку посівів, збирання врожаю. Для досягнення сільськогосподарським товаровиробником ефективності за вищенаведеними напрямками господарської діяльності сільськогосподарський товаровиробник та господарство щорічно письмово: узгоджують напрями та структуру господарської діяльності сільськогосподарського товаровиробника для раціонального поєднання науково-дослідної діяльності з господарською, підвищення товарності і рентабельності виробництва та рівня оснащення виробничої та наукової бази; співпрацюють у постачальницькій маркетинговій діяльності з придбання засобів механізації та запасних частин до сільськогосподарської техніки, інвентарю інструментів, мінеральних добрив та засобів захисту рослин, комбікормів та інших товарно-матеріальних засобів сільськогосподарського виробничого та наукового призначення; узгоджують використання, за виробничої необхідності, наявні у господарства засоби виробництва; узгоджено використовують фахівців та працівників сторін на умовах і в режимі, що не порушують статутних обов'язків кожної із сторін; вирішують соціальні питання сторін. Взаємовідносини сторін, які пов'язані з даним договором, повинні будуватися на принципах ділового співробітництва.

Пунктом 1.4 договору визначена характеристика виробництва: підготовка ґрунту (оранка, дискування тощо), посів насіння сільгоспкультур, підживлення добривами, внесення засобів захисту рослин, збирання вирощеного урожаю сільгоспкультур, переробка, перевезення, зберігання урожаю (сільгосппродукції) та інше. Персонал, матеріально - технічні ресурси (засоби захисту рослин, добрива, насіння, паливно-мастильні матеріали тощо) та техніка сільськогосподарського товаровиробника.

Місце та площі виробництва (виробничих потужностей, що використовуються): земельна ділянка на землях Пироговецької сільської ради Хмельницької області загальною площею 1931,2 га (рілля та сільськогосподарські угіддя), які знаходяться у користуванні господарства на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ №330439, ЯЯ №330438, ЯЯ №330440, ЯЯ №330441, ЯЯ №330442, ЯЯ №330443, ЯЯ №330444, ЯЯ №330445, ЯЯ №330446, ЯЯ №330447, ЯЯ №330448, ЯЯ №330449, ЯЯ №330450, ЯЯ №330451, ЯЯ №330452, ЯЯ №330453, ЯЯ №330454, ЯЯ №330455, ЯЯ №330456, ЯЯ №330457, ЯЯ №330458, ЯЯ №330460, ЯЯ №330462, ЯЯ №330463, ЯЯ №330464, ЯЯ №330465, ЯЯ №330467, ЯЯ №330468, ЯЯ №330469, ЯЯ №330459 (п. 1.5 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору строк виробництва - 10 (десять) років. Вироблена сільськогосподарська продукція (в тому числі незавершене виробництво - посіви) є власністю сільськогосподарського товаровиробника (п. 1.7 договору).

Пунктом 2.2 договору визначено, що цей договір не є спільною діяльністю чи підрядом, а також не передбачає прав користування чи управління земельними ділянками.

Розрахунки за сприяння вирощування сільгосппродукції та надання згоди на виробництво за цим договором проводяться після завершення сільськогосподарським товаровиробником виробництва продукції. За сприяння вирощуванню сільгосппродукції та надання згоди на виробництво за цим договором сільськогосподарський товаровиробник щорічно сплачує господарству грошові кошти або передає на цю суму узгоджену сільгосппродукцію по кількості та видах (сортах) в порядку визначеному сторонами додатково. Вказана плата складається із компенсації плати за землю, відшкодування витрат господарству та винагороди останнього та встановлюється сторонами додатковим договором. Вищевказана грошова сума чи сільгосппродукція на відповідну суму (з ініціативи сільськогосподарського товаровиробника) може бути самостійно обрахована сільськогосподарським товаровиробником в односторонньому порядку (виключно в бік збільшення плати) в наступному за поточним роком або роком виробництва з надання господарству письмового документу (нового розрахунку плати по даному договору виробництва сільгосппродукції) (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно п.п. 4.1.1, 4.1.3, 4.1.4 договору сільськогосподарський товаровиробник зобов'язаний здійснювати виробництво (виробничий процес), забезпечивши його необхідними машинно - тракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливно - мастильними матеріалами, насіннєвим матеріалом, мінеральними добривами, засобами захисту рослин та відповідними спеціалістами і працівниками; забезпечити ефективне та раціональне використання земельних ділянок, задіяних у виробництві сільськогосподарської продукції, збереження та відтворення родючості; здійснити розрахунки із господарством.

Господарство зобов'язане відповідно до наданої згоди забезпечити виробництво сільськогосподарського товаровиробника на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 1931,2 га (рілля та сільськогосподарські угіддя); всіляко сприяти сільськогосподарському товаровиробнику у виробництві за цим договором, забезпечити в будь-який час вільний доступ сільськогосподарському товаровиробнику до вищевказаних земельних ділянок (п.п. 4.2.1, 4.2.5 договору).

Для досягнення цілей за даним договором, сторони також зобов'язуються: проводити спільні консультації та семінари з узгодженої тематики для обговорення питань господарської діяльності сільськогосподарського товаровиробника, обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з питань, що становлять взаємний інтерес (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Датою початку фактичного використання земель сільськогосподарським товаровиробником для виробництва сільськогосподарської продукції, є наступний день після завершення збирання врожаю господарством, але не пізніше 15 листопада 2012 р. При цьому, господарство зобов'язане в день завершення збирання врожаю на окремо визначеній земельній площі, повідомити про це сільськогосподарського товаровиробника.

15.01.2012 р. між сторонами було укладено додаток №1 до договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від 15.01.2012 р., яким сторони передбачили, що для відновлення ґрунту, проведення природоохоронних заходів тощо, сільськогосподарський товаровиробник сплачує щорічно господарству грошову суму в розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) грн. за 1 (один) га. земельної ділянки (виробничих потужностей господарства) фактично використаної сільськогосподарським товаровиробником в рамках договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від "15" серпня 2012 р. Фактичний розмір використаних сільськогосподарським товаровиробником площ земельної ділянки за кожен рік узгоджуються сторонами в письмовій формі, шляхом укладення додатків до договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від "15" серпня 2012 р. Розрахунок між сторонами по вищевказаному додатку до договору здійснюється до 01 грудня поточного року, після письмового узгодження сторонами розміру фактично використаних посівних площ в рамках договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від "15" серпня 2012р. за відповідний рік. Даний додаток № 1 є невід'ємною частиною договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від "15" серпня 2012 р. Претензій з обох сторін немає. Додаток №1 підписаний та скріплений печатками сторін.

Вважаючи, що договір №3/12 від 15.08.2012 р. про виробництво сільськогосподарської продукції є удаваним, оскільки був вчинений сторонами для приховання договору оренди земельної ділянки, а Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" не може отримувати в оренду та іншим чином використовувати земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України", прокурор звернувся до суду із даним позовом про визнання його недійсним та припинення на майбутнє.

Приймаючи рішення у даній справі суд апеляційної інстанції правомірно виходив з наступного.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічні норми містяться і у статтях 11, 629 Цивільного кодексу України.

Зобов'язанням, відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Звертаючись до суду з позовом прокурор зазначає про те, що під договором виробництва сільськогосподарської продукції від 15.08.2012 р. №3/12, укладеним між Державним підприємством "Дослідне господарство "Зоря"" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та Сільським господарством Поділля Національної академії аграрних наук України та Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам", сторони фактично приховали договір оренди земельної ділянки державної форми власності.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції правомірно зауважив, що незалежно від того, як спірний договір був названий сторони - оспорюваний правочин не містить ознак ні договору про спільну діяльність, ні договору послуг, ні договору підряду і не є жодним з них.

Не містить оспорюваний правочин і ознак змішаного договору.

Попри те, що в преамбулі договору зазначено, що сторони уклали договір інвестиційно - іноваційної діяльності - у п.2.2 такого договору вказано, що він не є ні спільною діяльністю чи підрядом, а також не є передачею прав користування чи управління земельними ділянками.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Зоря"", відповідно до п.п. 1.3, 2.2 Статуту є державним сільськогосподарським статутним суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку і підпорядковується Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України та Національній академії аграрних наук України.

Статтею 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" передбачено, що Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, пов'язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" - галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Постановою Президії Національної Академії аграрних наук України від 26.08.2011 р. "Про затвердження Порядку погодження та обліку деяких господарських договорів" передбачено, що договори предметом яких є надання послуг з обробітку ґрунту, догляду за посівами та збирання сільськогосподарських культур погоджуються НААН України.

Відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок державної власності регулюються, зокрема, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" і Законом України "Про управління об'єктами державної власності".

Статтею 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є Національна академія наук України, галузеві академії наук, а згідно із пунктом 30 частини 1 статті 6 Закону - уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.(частина 1 статті 92 Земельного кодексу України).

Відповідно до п.4.2 Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря"", використання земельних ділянок, переданих державою у постійне користування та майна - у безстрокове безоплатне користування Академії, здійснюється відповідно до законодавства України, Статутів Академії та наукової установи, якій підпорядковане дослідне господарство, а також цього Статуту.

Порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов'язані з вилученням землі і відчуження майна, погоджуються виключно з Президією Академії.

Господарство здійснює користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства (п.4.6 Статуту).

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні господарства, не допускається (4.8 Статуту).

Так, досліджуючи правову природу оспорюваного правочину, суд апеляційної інстанцій правомірно взяв до уваги, що відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо (стаття 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 05.07.2012 р.)).

Судом апеляційної інстанції було вірно вказано про те, що оспорюваний договір містить всі основні умови договору оренди, де вказано як об'єкт оренди, його загальну площу (з посиланням на державні акти); строк договору; плату за користування (плата за відновлення ґрунту) та мету укладення правочину - використання земельної ділянки для вирощування сільгоспкультур.

При цьому, за умовами п.1.7 договору, вся вироблена продукція та посіви є власністю товаровиробника, а не господарства-користувача земельної ділянки.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір не погоджений Національною академією аграрних наук України.

При цьому, його реєстрація 16.08.2012 р. за №68 у відділі економічного аналізу та прогнозування розвитку не може свідчити про погодження, оскільки Президія Академії не приймала жодних рішень (висновку, погодження, тощо) стосовно передачі Дочірньому підприємству Агрофірма "Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" земельної ділянки у користування для вирощування сільськогосподарської продукції.

В свою чергу, ні земельне законодавство України, ні інші нормативні акти не передбачають права користувача земельної ділянки розпоряджатись нею шляхом передачі її іншим особам у платне або безоплатне користування.

Як вбачається з матеріалів справи, державні акти видані Державному підприємству "Дослідне господарство "Зоря"" виключно для підтвердження на право постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, загальною площею 1 931,2 га.

Однак, володіючи на підставі державних актів про право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1 931,2 га, Державне підприємство "Дослідне господарство "Зоря"" без укладення у встановленому порядку договору оренди - передало за оспорюваним правочином на 10 років у користування і володіння Дочірньому підприємству "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" всю земельну ділянку разом з ріллям, сільськогосподарськими угіддями, лісами, шляхами, господарськими будівлями, водними об'єктами і болотами, фактично самостійно розпорядившись нею.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному законодавством.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Так, підставою недійсності правочину, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлю-на законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили - відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.(стаття 235 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанцій дійшла правомірного висновку про те, що передача Державним підприємством "Дослідне господарство "Зоря"" в користування Дочірньому підприємству "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" земельної ділянки державної форми власності і укладення оспорюваного договору суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки вчинені за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності і за своєю суттю є прихованим правочином.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується і з висновком апеляційного господарського суду про те, що договір виробництва сільськогосподарської продукції №3/12, який було укладено 15.08.2012 р. між Державним підприємством "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та Дочірнім підприємством Агрофірма "Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам", не містить ознак ні договору про спільну діяльність ні договору про надання послуг, ні є змішаним договором, а за своєю правовою природою, як вже зазначалося, є договором оренди земельної ділянки.

З мотивів, викладених вище, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що під договором виробництва сільськогосподарської продукції сторони фактично приховали договір оренди земельної ділянки, який уклали із грубим порушенням законодавства щодо порядку укладання таких договорів та без достатньої правоздатності орендодавця.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Вирішуючи спір в частині похідної вимоги про визнання договору недійсним на майбутнє, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що матеріали справи містять угоду про дострокове розірвання спірного договору, скріплену відтисками печаток сторін і підписану в.о.директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" - ОСОБА_9 та директором Дочірнього підприємства Агрофірма "Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" - ОСОБА_10

Суд апеляційної інстанції вказав, що на момент підписання угоди керівником Підприємства - директором дослідного господарства, згідно наказу Національної академії аграрних наук України від 04.04.2014 р. №17-К був призначений ОСОБА_11

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів здійснення господарської діяльності підприємством на полях дослідного господарства після підписання Угоди про дострокове розірвання договору, а у судових засіданнях сторони підтвердили відсутність правовідносин між ними з осені 2013 року.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що на момент звернення прокурора з позовом оспорюваний договір був нечинним, оскільки угода про дострокове розірвання договору директором дослідного господарства фактично схвалена, тому відсутня потреба у припиненні договору на майбутнє.

Колегія суддів касаційної інстанції з такими висновками погоджується.

Стосовно доводів, які викладені Дочірнього підприємства Агрофірма "Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів вказує, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Агрофірма "Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2016 р. у справі № 924/205/15 Господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

В. Корсак