ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2016 року Справа № 922/2845/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
суддів:Полянського А.Г.,- головуючого (доповідача), Коробенко Г.П. Мачульського Г.М.розглянувши касаційну скаргу військової частини А4104 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.11.2015у справі№ 922/2845/15 Господарського суду Харківської області за позовомвійськового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі: 1.Міністерства оборони України, 2.військової частини А4104доприватного підприємства "Алекс"про стягнення 158028,98грн, за участю представників сторін:
позивача - не з"явились,
відповідача - не з"явились,
прокуратури - Шекшеєва В.С.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.07.2015 р. (суддя - Аріт К.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства "Алекс" на користь військової частини А4104 57 823,03 гривень пені. Стягнуто з приватного підприємства "Алекс" на користь державного бюджету України 1827,00 гривень судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 р. (судді - Істоміна О.А., Барабашова С.В., Плужник О.В.) рішення Господарського суду господарського суду Харківської області від 22.07.2015 р. скасовано. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено.
Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, в/ч А4104 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2013 року між в/ч А 4104 (сторона-1 - другий позивач у справі) та ПП "Алекс" (сторона-2 - відповідач у справі) було укладено договір № 8 про спільний обробіток землі на території земель оборони військового полігону "Шебелинка", що розташований у с. Благодатне Зміївського району Харківської області.
Умовами договору було передбачено, що з метою відпрацювання співпраці з підприємствами і залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової, мобілізаційної готовності та життєдіяльності військової частини, сторони за договором домовилися про співпрацю і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані стороні-1 (другому позивачу у справі) в безстрокове користування та можливостей сторони-2 (відповідача у справі) спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових та технічних культур.
Згідно пункту 3.1 договору, сторона-1 зобов'язується залучити до спільної діяльності, що буде проводиться зі стороною-2 (відповідач у справі), земельні ділянки площею 1431 га, що надані в/ч А4104 в безстрокове користування, згідно Державного Акту серія №047623, терміном на 3 роки тобто до 2016 року включно, а відповідач зобов'язується приступити до господарської діяльності з використанням залучених земельних ділянок (пункт 4.1 договору).
Відповідно до пункту 6.1 та 6.2 договору, внесок сторони-1 - вартість права обробітку земельних ділянок загальною площею 1431 га, згідно Акту обміру земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, а також ділова репутація та ділові зв'язки складає 1144800,00 грн., а внесок сторони - 2 грошові кошти. Паливно-мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівба, посадка, внесення добрива та засобів захисту росли, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв'язки, інше, що встановлюються сторонами по закінчення сільськогосподарського року.
У пункті 8.6 договору сторони визначили, що сторона-2 перераховує стороні-1 грошові кошти як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності за 2014 сільськогосподарський рік до 30.01.2014 року в розмірі 100% від вартості внеску сторони-1 і в подальшому за кожний сільськогосподарський рік до 30.01.2014 в розмірі 100% від вартості внеску сторони-1.
Згідно п. 11.4 договору, в разі порушення строку розрахунку зі стороною-1, сторона-2 зобов'язана сплатити на користь сторони-1 штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Згідно Акту обміру земельної ділянки авіаційного полігону в/ч А 4104, затвердженого командиром в/ч А 4104 05.06.2014 року, було встановлено, що площа земельної ділянки для спільного обробітку становить 1218 га, а не 1413 га, як це передбачено договором .
Судами встановлено, що 04.08.2014 року сторони підписали додаток до договору про спільний обробіток землі № 8 від 16.09.2013 року, у якому визначили загальний розмір достроково розподіленого прибутку в сумі 97 440 грн. та встановили графік його перерахування.
06.03.2015 року була укладена додаткова угода № 1 до договору про спільний обробіток землі № 8 від 16.09.2013 року та передбачено, що відповідач перераховує другому позивачу грошові кошти як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності за 2015 року в загальній сумі 1 144 800 грн.
Оскільки відповідач вчасно не перераховував до спеціального фонду Державного бюджету достроково розподілений прибуток від спільної діяльності, прокурор звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з ПП "Алекс" на користь другого позивача штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Частиною 2 статті 1131 передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно умов договору, сторона-2 перераховує стороні-1 грошові кошти як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності за 2014 сільськогосподарський рік до 30.01.2014 року в розмірі 100% від вартості внеску сторони-1 і в подальшому за кожний сільськогосподарський рік до 30.01 в розмірі 100% від вартості внеску Сторони-1 (пункт 8.6).
Відповідно до вимог статті 14 Цивільного Кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного Кодексу України)
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Так, предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога прокурора про стягнення з відповідача, у відповідності до договору №8 про спільний обробіток землі від 16.08.2015 року, нарахованих господарських санкцій за період з лютого 2014 року по листопад 2014 року та з січня 2015 року по березень 2015 року,
Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача пені за договором про спільний обробіток землі від 16.09.2013 року № 8 відсутні.
У травні 2014 року Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив стягнути з ПП "Алекс" на користь в/ч А 4104 заборгованість за договором про спільний обробіток землі № 8 від 16.09.2013 року в розмірі 1174233,57 грн., у тому числі: 1144800,00 грн. основного боргу та 29 433,57 грн. штрафних санкцій. Рішенням Господарського Харківської області від 14.10.2014 року по справі № 922/2060/14 у позові відмовлено повністю.
Господарський суд, відмовляючи у задоволенні позивних вимог, виходив з того, що відповідачем належним чином та в повному обсязі були виконані зобов'язання по повній та своєчасній оплати внеску, визначеного договором, а отже, відсутні з боку відповідача порушення умов договору в частині проведення розрахунків.
Отже, місцевий суд на підставі представлених сторонами доказів по справі № 922/2060/14 встановив, що станом на 14.10.2014 року у відповідача відсутня будь-яка заборгованості по договору про спільний обробіток землі № 8 від 16.09.2013 року.
Апеляційним господарським судом відзначено, що в матеріалах справи міститься підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками їх підприємств двосторонній акт звірки станом на 30.12.2014 року, де зазначено, що відповідач виконав в повному обсязі зобов'язання по сплаті достроково розподільного прибутку у 2014 році та перерахував на розрахунковий рахунок другого позивача суму у розмірі 974 400 грн.
Разом з цим, місцевий суд не звернув увагу на наявне в справі платіжне доручення № 83 від 24.06.2014 року на суму 25 000 грн., яке є свідченням проведення бухгалтерської операції по договору про спільний обробіток землі № 8 від 16.09.2013 року та дійшов хибного висновку про наявність заборгованості ПП "Алекс" в жовтні - листопаді 2014 року.
Отже, за період з лютого 2014 року по листопад 2014 року, другим позивачем було прийнято виконані відповідачем договірні зобов'язання як належні і отримані від нього грошові кошти в загальному розмірі 974 400 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що відповідач повністю виконав свої зобов'язання за 2014 рік за договором, заборгованість по перерахуванню дострокового розподільного прибутку на вказаний період - відсутня.
Апеляційним господарським судом в процесі розгляду справи було встановлено, що відповідно до акта звірки розрахунків між в/ч А4104 та ПП "Алекс" по договору про спільний обробіток землі від 16.09.2013 року № 8 за період з 01.10.2015 року по 05.11.2015 року у ПП "Алекс" відсутній борг за договором про спільний обробіток землі від 16.09.2013 року № 8 за період з 01.10.2015 року по 05.11.2015 року. Крім того, вказано, що за період з січня по жовтень 2015 року відповідач сплатив другому позивачу достроково розподілений прибуток від спільної діяльності в сумі 1 144 800 грн.
З таких обставин, у 2015 році відповідач в повному обсязі виконав свій обов'язок в частині повної та своєчасної сплати розподіленого прибутку за вказаним договором.
Крім того, судом встановлено, що позивачем самостійно без достатньої правової підстави змінено призначення платежу відповідача та зараховано платіжне доручення № 42 від 26.02.2015 року на суму 52 036,36 грн. та № 41 від 26.02.2015 року на суму 520 036,36 грн. в рахунок погашення боргу за достроково розподілений прибуток від спільної діяльності, що виник у 2014 році, а не у 2015 році, як було зазначено у призначенні платежу, що є грубим порушенням приписів Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22. Даний факт підтверджується письмовими поясненнями командира в/ч А4104, доданими до супровідного листа від 11.11.2015 року вх. № 148/9/18/2177.
Колегія суддів погоджується з тим, що оскільки у відповідача відсутня заборгованість за основним зобов'язанням, нарахування штрафних санкцій є безпідставними.
Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу військової частини А4104 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі № 922/2845/15 Господарського суду Харківської області залишити без змін.
Головуючий суддя А.Г. Полянський
Судді Г.П. Коробенко
Г.М. Мачульський