ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 921/873/15-г/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П. Костенко Т.Ф.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргузаступника прокурора Львівської областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід09.02.2016у справі№921/873/15-г/17Господарського судуТернопільської областіза позовомпрокурора Теребовлянського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Микулинецької селищної радидо1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5провнесення змін до договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Теребовлянського району Тернопільської області звернувся в суд в інтересах держави в особі Микулинецької селищної ради (далі - позивач), з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач-1), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі-відповідач-2) про внесення змін до договору оренди землі від 16.10.2013, який укладений між позивачем та відповідачами та зареєстрований 28.05.2014 за № 22275635 у Теребовлянській реєстраційній службі Теребовлянського районного управління юстиції Тернопільської області, шляхом викладення пунктів 5 та 9 договору у наступних редакціях: "п.5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 369 900,00 грн.", "п.9 Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 (трьох) відсотків від величини нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 11 097, 00 грн. на рік".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокуратурою були виявлені порушення інтересів держави, які полягали в тому, що відповідачі відмовилися укласти з позивачем зміни до договору оренди землі, незважаючи на те, що позивач прийняв рішення, яким змінив нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка була передана в оренду відповідачам за договором оренди землі, що стало підставою для внесення змін у договір оренди землі в цій частині та відповідно приведення його умов до вимог чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.10.2015 (суддя Андрусик Н.О.), позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І., Желік М.Б.), зазначене рішення суду скасовано і прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Львівської області просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у відповідності до умов договору оренди землі, укладеного 16.10.2013 між Микулинецькою селищною радою (орендодавець) та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4, ОСОБА_5 (орендарі), орендарі прийняли в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,6га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення: код 01.13 - землі сільсьгосподарського призначення в АДРЕСА_1, терміном на 5-ть років.

У п.13 Договору сторони дійшли згоди про те, що розмір орендної плати може переглядатися один раз в рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

16.05.2014 позивачем прийнято рішення №1565 "Про затвердження нормативно грошових оцінок земель сіл Воля, Конопківка, Кривки", згідно якого затверджено нову нормативну грошову оцінку земель.

Зазначене рішення оприлюднене у відповідності до вимог ст.271 Податкового кодексу України у газеті "Воля" від 23.05.2014 №21 (1160), примірник якої долучений прокурором до матеріалів справи.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення, наданого Відділом Держземагенства у Теребовлянському районі без номеру та дати, а також Додаткових пояснень, викладених в листі №10-1915-0.62-2540/2-15 від 05.10.2015, нормативна грошова оцінка орендованої відповідачами земельної ділянки, площею 6000кв.м, становить 369900грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позов своє рішення мотивував тим, що виходячи з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення, наданого Відділом Держземагенства у Теребовлянському районі без номеру та дати, а також Додаткових пояснень, викладених в листі №10-1915-0.62-2540/2-15 від 05.10.2015, враховуючи те, що прийняте Микулинецькою селищною радою рішення від 16.05.2014 №1565 "Про затвердження нормативно грошових оцінок земель сіл Воля, Конопківка, Кривки", набрало чинності та не скасовано, нормативна грошова оцінка орендованої відповідачами земельної ділянки, площею 6000кв.м, становить 369900 грн., у зв'язку із чим в цій частині в договір оренди належить внести зміни.

Скасовуючи це рішення суду та відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції свою постанови мотивував тим, що, такий Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не доводить розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки на певну дату, що не було враховано судом першої інстанції.

Між тим, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи із наступного.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Частиною першою статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини перша, друга статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 13, частини першої статті 15 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Судами встановлено, що рішенням позивача від 16.05.2014 №1565 "Про затвердження нормативно грошових оцінок земель сіл Воля, Конопківка, Кривки", затверджено нову нормативну грошову оцінку земель і це рішення оприлюднене у відповідності до вимог статті 271 Податкового кодексу України у газеті "Воля" від 23.05.2014 №21 (1160), примірник якої долучений прокурором до матеріалів справи.

Судом апеляційної інстанції не встановлено, що відомості, зазначені у спірному витягу, на підставі якого суд першої інстанції дійшов своїх правових висновків, є відмінними від даних, зазначених у вказаному рішенні позивача від 16.05.2014 №1565.

При цьому судом першої інстанції відомості, зазначені у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення, були перевірені додатковими поясненнями, викладеними в листі №10-1915-0.62-2540/2-15 від 05.10.2015, а суд апеляційної інстанції цих доводів місцевого господарського суду не спростував, свої мотиви звів до формальних підстав - недоліків у оформлення витягу, які зводяться до відсутності номеру та дати.

Разом з тим, наведені положення законодавства не ставлять можливість внесення змін у договір оренди землі щодо розміру орендної плати у залежність від зазначених реквізитів, а розмір такої плати, зазначений у вказаному витягу, суд апеляційної інстанції мав можливість перевірити у сукупності з іншими доказами, наявними у справі.

Враховуючи вищевикладене, постанова суду апеляційної інстанції не може бути залишена в силі.

Витрати із сплати судового збору відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі Господарського суду Тернопільської області №921/873/15-г/17 скасувати, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.10.2015, залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь прокуратури Львівської області 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 80 коп. судового збору з касаційної скарги.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь прокуратури Львівської області 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 80 коп. судового збору з касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Тернопільської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Т.Ф. Костенко