ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 920/1730/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівВовка І.В., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року у справі №920/1730/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства Білопільської міської ради "Теплосервіс Білопілля" про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду сумської області з позовом про стягнення з комунального підприємства Білопільської міської ради "Теплосервіс Білопілля" 182 223,93 грн. інфляційних втрат, 39 735,24 грн. 3% річних, 137 287,12 грн. пені за прострочення строків виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №13/2646-ТЕ-29 від 28 грудня 2012 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30 листопада 2015 року у справі №920/1730/15 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 82 372,27 грн. пені, 39 735,24 грн. 3% річних, 182 223,93 грн. інфляційних втрат, 5 388,69 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 5 927,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 грудня 2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП Білопільської міської ради "Теплосервіс Білопілля" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2646-ТЕ-29, за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцеві у 2013 році природний газ обсягом до 2 330,00 тис.куб.м., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивач за актами приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2013 року, від 31 березня 2013 року, від 30 квітня 2013 року, від 24 січня 2014 року поставив відповідачу прирозного газу на загальну суму 2 601 820,25 грн., в той час як відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу у встановлені строки не виконав, здійснив оплату із простроченням, що останнім не заперечується.

15 жовтня 2014 року між сторонами у справі та Головним управлінням Державної казначейської служби України в Сумській області, Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області укладено договір про організацію взаєморозрахунків №805/30, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 роді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості та різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 р. №30.

У п. 8 договору сторони домовились, що позивач перераховує на рахунок відповідача 934 803,01 грн., у тому числі податок на додану вартість 155 800,50 грн., для погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік поставлений за договором №13/2646-ТУ-29 від 28 грудня 2012 року, а у п.п. 2, 3 п. 11 - не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Пунктом 16 договору сторони передбачили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Кошти в сумі 249 035,38 грн. були перераховані на рахунок позивача платіжним дорученням від 1 квітня 2014 року №205, внаслідок чого заборгованість за вказаним договором купівлі-продажу природного газу була повністю погашена.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №13/2646-ТЕ-29 від 28 грудня 2012 року, нарахованих позивачем за період з 14 лютого 2013 року по 28 жовтня 2014 року.

Місцевий господарський суд, посилаючись на положення ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України, вказавши на доведеність факту порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий у 2013 році природний газ, що п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, а також Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено відповідальність покупця за порушення строків виконання грошового зобов'язання у вигляді пені у відсотках від суми простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, що ст. 625 ЦК України передбачено право кредитора вимагати від боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, дійшов висновку про правомірність заявлення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" цього позову. Скориставшись правом, наданим суду ч. 1 п. 3 ст. 83 ГПК України, суд першої інстанції позов задовольнив частково, зменшивши заявлену до сплати суму пені на 40%.

Апеляційний господарський суд з такими висновками місцевого господарського суду не погодився і, посилаючись на положення ч. 2 ст. 509, ст.ст. 610, 625, 626 ЦК України, зазначив, що у зв'язку з укладенням договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, позовні вимоги позивача є безпідставними, на підставі чого рішення першої інстанції у цій справі скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Встановивши, що умовами договору про організацію взаєморозрахунків передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу, і, що сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

При цьому, цей договір не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог, а тому враховуючи повне погашення заборгованості відповідача за договором купівлі-продажу природного газу №13/2646-ТЕ-29 за рахунок коштів субвенції з державного бюджету відбулось у порядку та строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків, а тому суд другої інстанції правильно вказав, що для застосування до покупця штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання у вигляді пені, а також відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором про організацію взаєморозрахунків.

Крім того, сторони пунктом 16 договору про організацію взаєморозрахунків засвідчили, що після виконання договору вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору, тому правових підстав для задоволення позову немає.

Враховуючи те, що суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 2 ст. 82 ГПК України, приймаючи рішення у цій справі не прийняв до уваги укладений сторонами 15 жовтня 2014 року договір про організацію взаєморозрахунків, що має суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що рішення господарського суду Сумської області від 30 листопада 2015 року у цій справі слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні положень зазначених статей, зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому такі твердження скаржника не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, постанову суду апеляційної інстанції слід залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року у справі №920/1730/15 - без змін.

ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіІ.В. Вовк Л.В. Стратієнко