ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 916/2656/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.03.2016у справі№ 916/2656/15 Господарського суду Одеської областіза позовомДочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Дорлідер"простягнення коштівза участю представників сторін:

позивача: Білань Л.В., дов. від 01.03.2016 № 15-1/27

відповідача: Каракоц А.В., дов. від 23.07.2015 б/н

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Дорлідер" про стягнення заборгованості у сумі 1891637,00 грн. за договором субпідряду № 59/11 від 18.11.2014.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.12.2015 у справі № 916/2656/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Рога Н.В., судді Цісельський О.В., Петренко Н.Д.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Дорлідер" на користь Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" суму заборгованості за договором субпідряду № 59/11 від 18.11.2014 у розмірі 1891637 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 37832,74 грн.

Постановою Одеського господарського суду України від 16.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Гладишевої Т.Я., Головея В.М.) рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2015 по справі № 916/2656/15 частково скасовано, викладено резолютивну частину у наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Дорлідер" (65025, Одеська обл., Комінтернівський район, 21-й кілометр Старокиївського шляху, № 30 А, код ЄДРПОУ 37468590) на користь Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 49, код ЄДРПОУ 32018511) суму заборгованості за договором субпідряду № 59/11 від 18.11.2014 у розмірі 366046,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 7320,64 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити."

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Дорлідер" 33563,31 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Дочірнє підприємство "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2016, залишити без змін рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2015 у справі № 916/2656/15.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що склад, види, обсяги робіт та порядок їх виконання були визначені нормативно-технічною документацією щодо утримання автомобільних доріг, у зв'язку із чим апеляційний господарський суд з порушенням вимог ст. 32, 33 43 Господарського процесуального кодексу України дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем не замовлялися спірні роботи.

02.08.2016 до Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Дорлідер" на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

У поданих 08.08.2016 до суду касаційної інстанції поясненнях скаржник підтримав вимоги касаційної скарги.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 18.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Дорлідер" (далі - Підрядник) та Дочірнім підприємством "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 59/11, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати власними, залученими силами і матеріалами Підрядника, послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення (перелік) та державного значення (перелік) Одеській області, а Підрядник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено найменування робіт: експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Арцизького району; Великомихайлівського району; Любашівського району; Роздільнянського району; Фрунзівського району; Ширяєвського району та державного значення: М-05 Київ -Одеса, км 364+122); Арцизького району; Великомихайлівського району; Любашівського району; Роздільнянського району; Фрунзівського району; Ширяєвського району Одеської області.

Склад та обсяги послуг, що доручаються Субпідряднику визначені планом (завданням) послуг, наданим Підрядником та відповідають договірній ціні, затвердженій Замовником та Підрядником у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно із п. 2.2 договору Субпідрядник виконує послуги згідно з планами (завданнями) послуг та вимогами будівельних норм і правил, а Підрядник здійснює контроль за якістю послуг і ресурсів у відповідності до п. 1.2 договору, і технічних умов згідно з нормативними вимогами чинного законодавства.

Як визначено п. 3.1 договору, ціна договору становить 22764240,00 грн., в тому числі ПДВ 3794040,00 грн., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості послуг. Вартість послуг за договором визначається на підставі поданих Субпідрядником та його філіями (безпосередніми виконавцями послуг) документів, що підтверджують виконання робіт (форма КБ-2в).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки за виконані послуги по цьому договору здійснюються щомісяця шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок Субпідрядника протягом 5 днів після отримання повного розрахунку від Замовника за відповідні послуги та одержання від Субпідрядника та його філій (безпосередніми виконавцями послуг) Акту приймання виконаних робіт (форма № КБ-3), які складаються філіями Субпідрядника та Субпідрядником і подаються для підписання Підряднику до 01 числа місяця, наступного за звітним. В разі безпідставного не підписання Підрядником зазначених в цьому пункті договору первинних документів роботи вважаються прийнятими на 15 день від дня направлення (передання) Субпідрядником Акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) Підряднику. Не прийняття робіт є безпідставним, якщо у Субпідрядника у визначений цим пунктом Договору строк відсутня вмотивована відмова з доданням відповідних документів щодо підставності такої відмови.

Відповідно до п. 4.6 договору датою передачі послуг (робіт) від Субпідрядника та його філій Підряднику, вважається дата підписання Акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (КБ №3).

Згідно з п. 6.1.1 договору Підрядник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані послуги згідно з Актами приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3).

Пунктом 6.1.2 Договору передбачено, що Підрядник зобов'язаний приймати належним чином виконані послуги згідно з Актом приймання виконаних підрядних робіт (форма Кб-2в) та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма Кб-№3).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015р., а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання.

Посилаючись на те, що на виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення та державного значення в Одеській області, після чого оформив і передав відповідачу акти КБ-2в та довідки КБ-3, які відповідач не підписав, не надавши вмотивованої відмови від їх підписання, та не оплатив надані послуги, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1891637 грн., а саме: 631819 грн. за грудень 2014, 823143 грн. за січень 2015 та 436675 грн. за лютий 2015.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу передбачені договором послуги, однак відповідач надані позивачем акти КБ-2в та довідки КБ-3 не підписав і не надав вмотивованої відмови від їх підписання, а тому з урахуванням умов договору надані послуги вважаються прийняти відповідачем, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати наданих послуг; плани (завдання) послуг містили основні договори підряду, укладені відповідачем із Службою автомобільних доріг в Одеській області і ці плани були надані відповідачем для виконання умов договору субпідряду; Службою автомобільних доріг в Одеській області повідомлено, що роботи з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у період часу з грудня 2014 по лютий 2015 виконані.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаними висновками суду першої інстанції та виходив з того, що матеріали справи не містять доказів надання відповідачем необхідних планів (завдань) щодо складу та обсягу виконання робіт, а тому акти виконаних робіт, які не підписані відповідачем, не є належним підтвердженням виконання позивачем робіт за договором, оскільки вказані роботи відповідачем не замовлялися. Разом з тим, встановивши, що відповідачем були складені плани (завдання) виконання робіт за договором на грудень 2014 і позивачем в грудні 2014 були виконані відповідні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 366046,00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, і вказані роботи відповідачем не оплачені, дійшов висновку про часткове задоволення позову у вказаній сумі.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення у цій справі, виходить з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як передбачено ст.ст. 843, 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 статті 882 Кодексу визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання актів виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту.

Разом з тим, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України").

Пунктом 4.1 договору встановлено, що в разі безпідставного не підписання Підрядником зазначених в цьому пункті договору первинних документів роботи вважаються прийнятими на 15 день від дня направлення (передання) Субпідрядником Акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) Підряднику. Не прийняття робіт є безпідставним, якщо у Субпідрядника у визначений цим пунктом Договору строк відсутня вмотивована відмова з доданням відповідних документів щодо підставності такої відмови.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач надав відповідачеві на підписання акти приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) за грудень 2014 - лютий 2015, однак відповідачем були підписані лише акти за грудень 2014 на суму 366046,00 грн. Інші надані позивачем акти відповідачем не підписані, вмотивованої відмови від їх підписання відповідач не надав.

При цьому, колегією судів враховується, що про невиконання позивачем робіт за наданими на підпис актами відповідач заявив тільки під час розгляду справи в суді та не надавав таких заперечень у відповідь на листи позивача, якими направлялися акти на підписання, що було б логічно та виправдано очікувати від відповідача у випадку невиконання позивачем робіт та вимоги такі роботи оплатити.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту виконаних робіт (наданих послуг) і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 02.10.2012 у справі № 23/236.

Як встановлено місцевим господарським судом з листа Служби автомобільних доріг в Одеській області № 01-2494/06 від 24.11.2015, роботи з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у період часу з грудня 2014 по лютий 2015 виконані.

Проте, судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини, пов'язані із реальним виконання робіт за договором субпідряду не були досліджені. При цьому, позивач у суді першої інстанції, а відповідач у суді апеляційної інстанції надали докази, що на їх думку підтверджують виконання саме кожним із них передбачених договором субпідряду робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Зі змісту описової частини постанови апеляційного господарського суду та з матеріалів справи вбачається, що 17.02.2016 від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів на підтвердження виконання ним спірних робіт без залучення позивача у якості субпідрядника, які були залучені судом апеляційної інстанції до матеріалів справи без обґрунтування підстав їх прийняття та оцінки поважності причини неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем в грудні 2014 були виконані роботи за договором, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт. При цьому, апеляційний господарський суд врахував, що на виконання п. 1.2 договору, відповідачем були складені плани (завдання) виконання робіт за договором № 59/11 від 18.11.2014 на грудень 2014.

Вказані плани (завдання) виконання робіт були подані відповідачем до суду апеляційної інстанції у судовому засіданні 16.03.2016, однак всупереч вимогам ст. 101 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції, прийнявши вказані докази та поклавши їх в основу прийнятого рішення, у постанові не вказав та не обґрунтував підстави прийняття таких додаткових доказів, які не подавалися відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідач як у відзиві на позовну заяву, так і у поданій апеляційній скарзі посилався на те, що ним ніколи не надавалось позивачу передбаченого п. 1.2 договору плану (завдання) виконання робіт і зазначена обставина не заперечується позивачем. При цьому, відповідачем не надавались і обґрунтування підстав підписання актів грудень 2014 за відсутності плану (завдання) виконання робіт.

Не врахувавши наведеного, апеляційний господарський суд в порушення вимог ст.ст. 32, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України, дійшов передчасного висновку про виконання позивачем у грудні 2014 робіт на підставі вказаних завдань.

Відмовляючи у позові в іншій частині, суд апеляційної інстанції також не надав оцінки поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовували обставини виконання ними спірних робіт, що, як вказувалося вище, входить до предмету доказування у цій справі.

Разом з тим, з'ясування вказаних фактів є неможливим без дослідження обставин надання Службою автомобільних доріг в Одеській області відповідачеві щомісячних завдань (планів) робіт і їх змісту, обставин прийняття спірних робіт Службою автомобільних доріг в Одеській області, визначення їх обсягу, наявності у відповідача технічної можливості виконати такі роботи з перевіркою вказаних обставин в тому числі із використанням спеціальних знань.

При цьому, з огляду на вищевикладене, судам відповідно до норм ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, слід було також визначитись із необхідністю залучення до участі у розгляді справи Служби автомобільних доріг в Одеській області.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій, не з'ясували належним чином фактичного обсягу заявлених позовних вимог, допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли помилкових висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43, 101 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дослідити умови договору субпідряду, дати належну юридичну оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 та рішення Господарського суду Одеської області від 07.12.2015 у справі № 916/2656/15 скасувати.

Справу № 916/2656/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

В. Картере