ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 916/2369/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Гольцової Л.А., Картере В.І.,розглянувши у відритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.03.2016та на рішеннягосподарського суду Одеської області від 16.12.2015у справі№916/2369/15 господарського суду Одеської області за позовомОСОБА_5 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. ОСОБА_6; 2. ОСОБА_7; 3. ОСОБА_4; 4. Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції;провизнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства в судовому засіданні взяли участь представники:

- ОСОБА_5 ОСОБА_8,

- ТОВ "Крокус" повідомлений, але не з'явився,

- ОСОБА_6 повідомлений, але не з'явився,

- ОСОБА_7 повідомлений, але не з'явився,

- ОСОБА_4 ОСОБА_9,

- Реєстраційної служби Одеського МУЮ повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.12.2015 у справі №916/2369/15 (судді: Рога Н.В., Цісельський О.В., Петренко Н.Д.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 (судді: Таран С.В., Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.), задоволений позов ОСОБА_5 (надалі позивач/ОСОБА_5) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" (надалі відповідач/товариство/ТОВ "Крокус"), треті особи у справі на стороні відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 (скаржник), Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції; за рішенням визнано недійсними рішення загальних зборів ТОВ "Крокус" від 08.05.2015, оформлені протоколом загальних зборів №10 про виключення ОСОБА_5 зі складу учасників ТОВ "Крокус" та зміну розміру статутного капіталу ТОВ "Крокус".

ОСОБА_4, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Крокус", оформлених протоколом №10 від 08.05.2015 про виключення позивача (ОСОБА_5) зі складу учасників ТОВ "Крокус" та про зміну статутного капіталу ТОВ "Крокус".

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на те, що його як учасника не було повідомлено в установлений статутом спосіб про проведення спірних загальних зборів, а на самих зборах позивача було виключено зі складу учасників на підставі ст. 64 Закону України "Про господарські товариства".

Суди попередніх інстанцій погодилися із доводами позивача та задовольнили позовні вимоги у повному обсязі, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, а також не заперечується сторонами та учасниками судового процесу, позивач (ОСОБА_5) на момент проведення загальних зборів мав частку у статутному капіталі ТОВ "Крокус" у розмірі 33% .

Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до вимог закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до п. 2.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Пунктом 2.14. вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України унормовано, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію".

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Згідно з приписами ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Відповідно до приписів п. 2.25. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" обов'язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).

Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів.

Згідно з положеннями пункту 12.5. статуту ТОВ "Крокус" в редакції, чинній на момент проведення спірних загальних зборів, про проведення зборів, його дату, час і порядок денний керівник виконавчого органу повідомляє учасників товариства письмово рекомендованим листом з повідомленням не менше як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Пунктом 29 постанови Пленуму Верховного Суду України " від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64 Закону про господарські товариства, повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою. Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.

Відповідно до п. 4.24. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" у рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника. Під час вирішення питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою. Господарські суди повинні перевірити фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника товариства, а також дослідити питання щодо дотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення відповідних загальних зборів.

В той же час, як встановили суди попередніх інстанцій, матеріали справи не містять доказів повідомлення, зокрема, ОСОБА_5 в установлений статутом та Законом України "Про господарські товариства" строк та спосіб про дату та час проведення загальних зборів учасників ТОВ "Крокус", які відбулися 08.05.2015 та були оформлені протоколом № 10 від вказаної дати; таких доказів не було надано й до суду касаційної інстанції, а лише зазначено, про те, що вказаний учасник був повідомлений, про що свідчить на думку скаржника накладна №6455 ТОВ "Спецкур'єр" від 16.04.2015. Проте, вказана накладна була предметом дослідження судами попередніх інстанцій та їй була надана відповідна оцінка, з якою погоджується суд касаційної інстанції, оскільки, вказана накладна не підтверджує направлення позивачу повідомлення про проведення загальних зборів в установлений статутом строк - не менше ніж за 30 днів до їх проведення, адже датована 16.04.2015, а збори відбулися 08.05.2015.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність доказів повідомлення, зокрема, ОСОБА_5 про проведення оспорюваних ним загальних зборів учасників ТОВ "Крокус", які відбулися 08.05.2015 і на яких, сам ОСОБА_5 не був присутній, і як встановлено судами та вбачається з протоколу №10, яким були оформлені рішення, прийняті на цих зборах, а самого ОСОБА_5 було виключено з числа учасників ТОВ "Крокус" на підстав ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" як учасника, який перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, так само як і відсутні докази невиконання ОСОБА_5 обов'язків учасника ТОВ "Крокус".

Одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними. Неповідомлення учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключено з учасників товариства, є безумовним порушенням прав, передбачених ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 02.09.2014 у справі №3-39гс14).

Відповідно до приписів п. 4.24. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" у рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника. Під час вирішення питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою. Господарські суди повинні перевірити фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника товариства, а також дослідити питання щодо дотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення відповідних загальних зборів (позиції щодо необхідності наявності доказів неналежного виконання особою, яку виключили зі складу товариства, обов'язків учасника товариства дотримується Верховний Суд України у постанові від 02.09.2014 у справі №5017/1221/2012).

В той же час, як встановили суди попередніх інстанцій, висновок яких не спростований матеріалами справи, ані в оспорюваному рішенні загальних зборів, ані серед матеріалів справи, немає доказів невиконання та систематичного невиконання ОСОБА_5 своїх обов'язків як учасника ТОВ "Крокус", що правомірно розцінено судами, в сукупності з іншими встановленими ними обставинами (зокрема, відсутність доказів належного повідомлення ОСОБА_5 про проведення спірних загальних зборів) як достатню підставу для визнання оспорюваних ним рішень загальних зборів недійсними.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що ОСОБА_5 з моменту включення його до складу учасників ТОВ "Крокус" (рішення загальних зборів учасників від 18.03.2013) не вніс свою частку до статутного капіталу товариства, позаяк його права як учасника не є порушеними внаслідок його виключення з учасників, колегія суддів зазначає наступне.

Так, по-перше, як вже вказувалося вище, в оспорюваному ОСОБА_5 протоколі від 08.05.2015, яким оформлені рішення учасників ТОВ "Крокус" взагалі не зазначені причини виключення ОСОБА_5 зі складу учасників цього товариства, в тому числі й через несплату чи сплату ним свого вкладу. По-друге, скаржником не надано жодних доказів на підтвердження невнесення ОСОБА_5 свого внеску до статутного капіталу ТОВ "Крокус", адже, зокрема, в статуті вказаного товариства у редакції, чинній на момент проведення оспорюваних загальних зборів міститься інформація про склад засновників ТОВ "Крокус", серед яких зазначено ОСОБА_5, що кореспондується з приписами ст. 143 ЦК України щодо обов'язкових відомостей, що мають міститися в статуті товариства з обмеженою відповідальністю.

Стосовно доводів скаржника про порушення прийнятими у даній справі судовими рішеннями прав та інтересів інших учасників ТОВ "Крокус", колегія суддів зазначає, що згідно з п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008, № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники (акціонери). Аналогічні положення містяться і в п. 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 №4. Крім того, скаржник не доводить жодним чином уповноваження його іншими учасниками товариства на представництво їх інтересів у суді та права заявляти від їх імені про порушення чи непорушення їх прав судовими рішеннями у даній справі.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій; в частині встановлення нових обставин справи та переоцінки доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення та постанова відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 16.12.2015 у справі №916/2369/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Л.А. Гольцова

В.І. Картере