ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 916/186/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Губенко Н.М.,

Іванової Л.Б.

за участю представників:

позивача - Гостищєвої Н.В.,

відповідача - Артміна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016

та на рішення господарського суду Одеської області від 24.03.2016

у справі № 916/186/16

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса"

про зобов'язання повернути майно та стягнення 54 311,30 грн. неустойки

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса" про зобов'язання відповідача повернути позивачу індивідуально визначене майно, а саме: рентгенотелевізійний інтроскоп (томограф Х-Rey) "Rapiscan-622" виробництва Rapiscan System Company № 60714№26 та підписати акт передачі-приймання орендованого майна відповідно до п. 2.5. договору оренди індивідуально визначеного майна від 01.10.2013 № 02.2.1-14-8, а також стягнення з ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" неустойки в розмірі 54 311,30 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.03.2016 (суддя Малярчук І.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 (колегія суддів у складі: суддя Гладишева Т.Я. - головуючий, судді Головей В.М., Савицький Я.Ф.), позов задоволено. Зобов'язано ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" повернути ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" індивідуально визначене майно, а саме: рентгенотелевізійний інтроскоп (томограф Х-Rey) "Rapiscan-622" виробництва Rapiscan System Company № 60714№26 та підписати акт передачі-приймання орендованого майна відповідно до п. 2.5. договору оренди індивідуально визначеного майна від 01.10.2013 № 02.2.1-14-8; стягнуто з відповідача на користь позивача 54 311,30 грн. неустойки. Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач як орендодавець листами № 01-22-3580 від 28.08.2015, № 90-22-577 від 13.10.2015, № 01-22-4625 від 06.11.2015, № 01-22/5-60 від 02.12.2015 неодноразово повідомляв відповідача про відсутність наміру продовжувати договірні відносини щодо оренди вказаного майна та просив повернути об'єкт оренди, однак ці вимоги залишені відповідачем без задоволення. Враховуючи викладене, господарські суди дійшли висновку про те, що договір оренди є припиненим, тому ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 14.2 договору зобов'язано повернути майно позивачу на умовах, що визначені у договорі оренди, а також стягнуто суму неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016, рішення господарського суду Одеської області від 24.03.2016 і прийняти нове рішення, яким залишити позов без задоволення. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 3, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Так, на думку відповідача, якщо власник має намір використовувати майно для власних потреб він мав повідомити орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору оренди, а не за місяць. Також відповідач зазначає про те, що лист від 28.08.2015 № 01-22-3580 не є заявою про припинення договору оренди, а тому договір автоматично є пролонгованим на наступний рік.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 24.03.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, позивач зазначив, що господарські суди правильно встановили, що позивач неодноразово у встановлені законом строки заперечував про продовження договору оренди на новий термін, у зв'язку з чим договір є припиненим, тому у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення орендованого майна.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 01.10.2013 ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (орендодавець) та ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" (орендар) укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 02.2.1-14-8, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування індивідуально визначене майно, яке знаходиться на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль": рентгенотелевізійний інтроскоп (томограф Х-Rey) "Rapiscan-622" виробництва Rapiscan System Company № 60714№26 (інв. № 53047) у кількості 1 шт. вартістю за експертною оцінкою станом на 06.09.2013 у сумі 245 201,00 грн.;

- п. 2.2. договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на майно. Власником майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди;

- відповідно до п. 2.3 договору у разі припинення дії або при достроковому розірванні договору, орендар зобов'язаний протягом 10-ти діб з дати повідомлення про припинення договору або набрання чинності рішення суду про дострокове розірвання договору повернути майно орендодавцю у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу;

- майно вважається повернутим орендодавцю з моменту оформлення сторонами належним чином відповідного акта передачі-приймання майна (п. 2.5 договору);

- відповідно до п. 14.1 договору договір є чинним з дати його підписання сторонами і діє 1 рік. Датою підписання договору вважається пізніша дата, якщо договір підписувався окремо;

- у пункті 14.2 договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір може бути продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах. У випадку заяви однієї зі сторін про припинення дії договору, він вважається припиненим з дня, наступного за тим, коли друга сторона отримала таку заяву або з дати, зазначеної в заяві. Орендар має повернути майно протягом 10 календарних днів з дати отримання такої заяви;

- на виконання умов зазначеного договору оренди орендодавцем було передано орендарю обумовлене договором майно за актом передачі-приймання орендованого майна від 01.10.2013;

- договір оренди згідно з умовами п.п. 14.1., 14.2. цього договору діяв до 01.10.2015, оскільки 01.10.2014 договір був продовжений на наступний рік у зв'язку з відсутністю заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору;

- оплата відповідачем орендних платежів за весь період дії договору оренди по грудень 2015 року включно підтверджується банківськими виписками, відповідними платіжними дорученнями та не заперечується сторонами;

- 01.09.2015 ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" направило до ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" лист № 01-22-3580 від 28.08.2015, в якому повідомило, що не має наміру продовжувати дію договору оренди № 02.2.1-14-8 від 01.10.2013, та просило в термін до 01.10.2015 повернути орендоване майно для подальшого використання у власних потребах підприємства. Зазначений лист був вручений відповідачу 10.09.2015;

- у подальшому позивач також звертався до відповідача з листами № 90-22-577 від 13.10.2015, № 01-22-4625 від 06.11.2015, № 01-22/5-60 від 02.12.2015 з вимогою повернути об'єкт оренди, однак ці вимоги залишені останнім без задоволення.

Неповернення відповідачем орендованого майна стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Сукупності встановлених у справі обставин господарські суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 759, 763, 764, 785 ЦК України, ст. 291 ГК України, ст.ст. 17, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", дійшли висновку про обґрунтованість поданого позову.

Вищий господарський суд України погоджується з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке:

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ч. 1 ст. 764 ЦК України).

Частиною 2 ст. 291 ГК України унормовано, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Водночас, ч. 4 ст. 284 ГК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору.

Відтак, має значення лише те, чи збіг встановлений "місячний термін'', оскільки саме із його закінченням пов'язане настання такого юридично значимого наслідку, як продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Водночас сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору, як протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії вказаного договору.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.05.2009 у справі № 2-30/392-2008.

Договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

При цьому, за положеннями ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що зі змісту ст.ст. 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Господарські суди врахували вказані вимоги і правомірно зазначили про те, що ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" як орендодавець листом № 01-22-3580 від 28.08.2015 за місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомило ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" як орендаря про відсутність наміру продовжувати дію цього договору та просило в термін до 01.10.2015 повернути орендоване майно для подальшого використання у власних потребах підприємства.

Отже, вказаний лист є повідомленням ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" про відсутність наміру позивача продовжувати з ним договірні відносини щодо оренди вказаного майна, а також доказом заперечення орендодавця на дату закінчення строку договору.

Крім того, у подальшому позивач також звертався до відповідача з листами № 90-22-577 від 13.10.2015 (який був отриманий відповідачем протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди), № 01-22-4625 від 06.11.2015, № 01-22/5-60 від 02.12.2015 з вимогою повернути об'єкт оренди, однак ці вимоги залишені останнім без задоволення.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що вказані листи не є заявами у розумінні п. 14.2 договору, яким сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір може бути продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах, відхиляються Вищим господарським судом України з огляду на те, що незважаючи на те, яким чином позивач оформив свої заперечення щодо продовження дії договору оренди (лист, заява, повідомлення), це не спростовує факту наявності заперечень позивача проти продовження договору оренди.

Щодо стверджень відповідача у касаційній скарзі на те, що якщо власник має намір використовувати майно для власних потреб він мав відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального міна" повідомити орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору оренди, а не за місяць, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити наступне:

Предметом спору у даній справі є зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт оренди, а також стягнення з ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, а не визнання договору продовженим, укладеним на новий термін, зобов'язання укласти договір тощо.

Продовження договору оренди регулюється, зокрема, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якою у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Укладення договору оренди на новий термін регулюється, зокрема, ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якою після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів відзначає, що неповідомлення відповідача у встановлений ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк про намір власника використовувати орендовані приміщення для власних потреб не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання повернути об'єкт оренди, та, тим більше, не є підставою для висновку про те, що такий договір є продовженим, оскільки продовження договору оренди врегулюванні ч. 2 ст. 17 вказаного Закону.

При цьому Вищий господарський суд України зазначає, що ст. 17 вказаного Закону не встановлює такого правового наслідку як продовження договору в разі неповідомлення орендаря за три місяці про намір орендодавця використовувати орендоване майно для власних потреб.

Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій встановивши доведеність позивачем належними засобами доказування факту повідомлення відповідача про припинення строку договору у зв'язку з закінченням терміну дії відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", дійшли обґрунтованого висновку про зобов'язання відповідача повернути майно позивачу на умовах, що визначені у договорі оренди, та стягнення з відповідача неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, розмір якої був перевірений господарськими судами та не заперечується відповідачем у справі.

Отже, висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 24.03.2016 у справі № 916/186/16 залишити без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду Одеської області від 24.03.2016.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Н. Губенко Л. Іванова