ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 915/1980/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,розглянувши матеріали касаційних скарг Приватного підприємства "Луб'янське" та Фермерського господарства "Горизонт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.05.2016у справі№ 915/1980/15 Господарського суду Миколаївської областіза позовомПриватного підприємства "Луб'янське"доФермерського господарства "Горизонт"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_4, 2) ОСОБА_5, 3) ОСОБА_6, 4) ОСОБА_7, 5) ОСОБА_8провизнання договорів суборенди земельної ділянки від 17.11.2014 недійснимиза участю представників сторін:

позивача: Гусак О.М. (представник за дов. від 05.02.2015 б/н),

відповідача: не з'явився,

третіх осіб 1-5: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Луб'янське" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фермерського господарства "Горизонт" про визнання договорів суборенди земельної ділянки від 17.11.2014 недійсними. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вищевказані договори суборенди земельних ділянок в силу ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України є недійсними, оскільки позивач, від імені якого на час укладення оспорюваних договорів діяла директор ОСОБА_10, не підписувала вищевказані договори суборенди земельних ділянок із відповідачем, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення орендаря на передачу в суборенду земельних ділянок, а також про порушення вимог законодавства щодо письмової форми. В актах приймання-передачі земельних ділянок підписи від імені ОСОБА_10 виконані іншою особою.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 по справі №915/1980/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2016, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в рамках даної справи в суду відсутня можливість провести судову почеркознавчу експертизу, у зв'язку з неможливістю направлення до експертної установи вільних та умовно-вільних зразків, а також експериментальних зразків підпису ОСОБА_10, при цьому, підписання та скріплення печаткою позивача оспорюваних договорів та актів приймання-передачі земельних ділянок свідчить про волевиявлення позивача як юридичної особи щодо надання в суборенду земельних ділянок, отже, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для тверджень, що усі примірники договорів суборенди земельних ділянок та актів приймання-передачі підписано не уповноваженою особою позивача (керівником ПП "Луб'янське").

Також відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржувані договори суборенди є не вчиненими, оскільки підписані, як встановлено судом невідомою особою, а правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ПП "Луб'янське" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу тим, що висновки судів суперечать нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

Зокрема як зазначається скаржником:

- висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості визнати не вчинений договір недійсним суперечить роз'ясненням Верховного суду України, викладених в постанові пленуму №1 від 23.02.2015 "Аналіз застосування судами законодавства, яка регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання" та приписам ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України;

- висновки суду першої інстанції про волевиявлення позивача як юридичної особи щодо надання в суборенду земельних ділянок суперечить ст. 241 Цивільного кодексу України та висновкам Верховного суду України, оскільки на дату підписання оспорюваних правочинів тобто 17.11.2014 єдиним представником позивача була ОСОБА_10, що підтверджується матеріалами справи, і вона не підписувала ані оспорювані правочини, ані акти приймання-передачі земельних ділянок.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ФГ "Горизонт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову змінити, виключивши з її мотивувальної частини висновки щодо не укладення між ПП "Луб'янське" та ФГ "Горизонт" спірних договорів суборенди, мотивуючи касаційну скаргу тим, що висновок суду апеляційної інстанції не відповідає дійсним обставинам справи.

Зокрема як зазначається скаржником:

- оцінюючи висновок експерта №458 від 28.04.2015, судом неправомірно було залишено поза увагою положення ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наданий позивачем висновок експерта неможливо вважати допустимим та належним доказом;

- кожний з досліджених екземплярів спірних договорів містить в собі печатку як позивача так і відповідача, що вказує на те, що сторони домовились про обов'язковість скріплення спірних договорів печаткою;

- судом апеляційної інстанції не враховано те, що відповідач погодив з позивачем всі суттєві умови договору суборенди та підписав три екземпляри з свого боку з проставленням печатки; факт ведення перемов щодо укладення договорів суборенди та наявність волевиявлення на їх укладення було підтверджено ОСОБА_10; представник позивача ОСОБА_11 діючи на підставі довіреності підписала від імені позивача екземпляр Договору суборенди, який призначався для відповідача; в протоколі допиту в якості свідка від 26.06.2015, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_10 пояснила, що вона власноручно написала довіреність, в якій надала ОСОБА_11 право підпису договорів суборенди з ФГ "Горизонт"; в подальшому, враховуючи, що кінцевим одержувачем коштів за користування земельною ділянкою є її власник, позивач та відповідач погодили, що кошти за користування земельною ділянкою відповідач може сплачувати її власнику, на підставі цього, позивач направив відповідачу лист від 25.12.2014.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційних скарг відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2010 між третіми особами у справі (орендодавці) та ПП "Луб'янське" (орендар) укладено договори оренди земельних ділянок, які зареєстровані у Веселинівському реєстраційному окрузі "Центр ДЗК" в Миколаївській області.

Факт передачі цих земельних ділянок підтверджується Актами приймання-передачі, які підписані обома сторонами.

17.11.2014 між ПП "Луб'янське" (орендар) та ФГ "Горизонт" (суборендар) укладено договори суборенди зазначених земельних ділянок, які зареєстровано Реєстраційною службою Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області.

Факт передачі земельних ділянок в суборенду підтверджується Актами приймання-передачі, підписаними та скріпленим печатками сторін.

Як встановлено судом попередніх інстанцій, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.11.2014 (дата укладення договорів суборенди) особою, яка уповноважена представляти ПП "Луб'янське" була його керівник, підписант ОСОБА_10.

Відповідно до Висновку експерта № 458 від 28.04.2015 судової почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВ України в Миколаївській області, підписи від імені ОСОБА_10 у договорах суборенди земельної ділянки від 17.11.2014, укладених між ПП "Луб'янське" в особі директора ОСОБА_10 та ФГ "Горизонт" в особі голови ОСОБА_12 в реєстраційних справах на ім'я ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15; ОСОБА_16; ОСОБА_4 (3 реєстраційні справи); ОСОБА_17 (4 реєстраційні справи); ОСОБА_8 (2 реєстраційні справи); ОСОБА_18: ОСОБА_7; ОСОБА_19; ОСОБА_20; ОСОБА_21: ОСОБА_33 ОСОБА_34; ОСОБА_5; ОСОБА_24; ОСОБА_25; ОСОБА_6; ОСОБА_26; ОСОБА_27; ОСОБА_28; ОСОБА_29; ОСОБА_30; ОСОБА_31; ОСОБА_32 - виконані не ОСОБА_10, а іншою особою.

Згідно Висновку експерта № 532 від 19.05.2015 судової почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВ України в Миколаївській області, підписи від імені ОСОБА_10 в актах приймання - передачі земельних ділянок в договорах суборенди, укладених між ПП "Луб'янське" та ФГ "Горизонт" у реєстраційних справах на ім'я: ОСОБА_4, кадастровий номер земельних ділянок НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; ОСОБА_8, кадастровий номер земельних ділянок НОМЕР_4; НОМЕР_5; ОСОБА_7, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6; ОСОБА_5, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_7; ОСОБА_6, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8, виконані не ОСОБА_10, а іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

За положеннями ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відтак, передача позивачем у суборенду відповідачу земельних ділянок повинна бути оформлена шляхом обов'язкового укладення договорів у письмовій формі та підписання їх уповноваженими на те сторонами особами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підпис від імені керівника ПП "Луб'янське", ОСОБА_10, на спірних договорах суборенди земельних ділянок та актах приймання передачі цих земельних ділянок виконаний не ОСОБА_10.

Згідно роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", в силу припису ч.1ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

За таких обставин, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції спірні договори суборенди земельних ділянок від імені позивача не підписувались гр. ОСОБА_10, яка на момент їх підписання була керівником ПП "Луб'янське", висновок суду апеляційної інстанції, що вказані договори є не укладеними відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України та відмову в задоволенні позову, оскільки неможливо визнати не укладений договір недійсним, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Отже, апеляційним господарським судом під час перегляду справи встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду попередньої інстанції про задоволення позовних вимог, колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Слід також зазначити, що апеляційний господарський суд, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, з достатньою повнотою з'ясував обставини, які мали значення для розгляду апеляційної скарги, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, з урахуванням чого колегія вважає постанову такою, що відповідає чинному законодавству України та обставинам справи, підстави для скасування якої відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційних скарг відмовити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі № 915/1980/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський