ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 915/1607/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта банк"на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2016у справі№ 915/1607/15 Господарського суду Миколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 простягнення 563193,17 грн.за участю представників сторін:

позивача: Проскуряков Н.В., дов. від 26.07.2016 б/н

відповідача: не з'явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта банк" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім" про стягнення заборгованості за Договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2017554/2 від 03.06.2013 в сумі 563193,17 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2015 у справі № 915/670/15 (суддя Олейняш Е.М.) у позові відмовлено.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2015 у цій справі, Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2015 у справі № 915/670/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 915/1607/15 (колегія суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Діброви Г.І., Лисенко В.А.) клопотання Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" про поновлення строку на подання апеляційної скарги відхилено, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2015 у справі № 915/670/15 повернуто без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 915/1607/15, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження був зумовлений тим, що з незалежних від нього причин він був позбавлений можливості ознайомитись з повним текстом рішення суду першої інстанції від 16.11.2015, яке станом на 05.05.2016 на адресу скаржника не надійшло, і зазначена обставина не була врахована судом апеляційної інстанції.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Згідно з положеннями статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку і за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах (п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7).

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, скаржник посилався на те, що хоча його представник і був присутній у судовому засіданні 16.11.2015, проте рішення було ним отримано лише 05.05.2016 і з вказаної дати дізнався про мотиви оскаржуваного рішення.

Відхиляючи клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення суду, апеляційний господарський суд виходив з того, що апелянт був присутній в судовому засіданні та мав можливість звернутись із заявою про видачу копії повного тексту рішення місцевого господарського суду після встановленого чинним процесуальним законодавством п'ятиденного строку з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції не визнав поважною зазначену в клопотанні причину пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги та повернув апеляційну скаргу без розгляду.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, представник позивача був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції 16.11.2015, у якому оголошено вступну та резолютивну частину рішення; повний текст судового рішення складений у передбачений процесуальним законодавством строк 23.11.2015.

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Крім цього, як передбачено ст. ст. 2, 3, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином скаржник мав можливість отримати судове рішення у встановлені строки, та крім цього, із повним текстом судового рішення та мотивами його прийняття скаржник мав змогу ознайомитися за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Разом з тим, звертаючись до суду із клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник не зазначив жодних обставин, які б перешкоджали йому отримати судове рішення у розумний строк.

Колегія суддів наголошує, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Разом з тим, норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Мушта проти України № 8863/06 від 18.11.2010).

Згідно із висновками Європейського суду з прав людини, викладеними у рішенні у справі Пономарьов проти України № 3236/03 від 03.04.2008, поновлення строку на апеляційне оскарження зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності

Таким чином, виходячи з того, що скаржник був обізнаний про результати розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки представник скаржника був присутній при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення, скаржник мав можливість як отримання повного тексту рішення, так і ознайомлення з його текстом з використанням Єдиного державного реєстру судових рішень, враховуючи, що від дати закінчення строку на апеляційне оскарження (03.12.2015) до дати подання апеляційної скарги (12.05.2016) минуло більше 5 місяців, та зважаючи на те, що скаржником не наведено переконливих доводів щодо неможливості подання ним апеляційної скарги в межах встановлених законодавством строків на апеляційне оскарження, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду про відсутність поважних причин для поновлення строку на подання апеляційної скарги та відхилення відповідного клопотання і повернення у зв'язку із цим апеляційної скарги.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують вірних висновків апеляційного господарського суду, викладених в оскаржуваній ухвалі, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта банк" залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 915/1607/15 Господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

В. Картере