ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 914/2340/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Селіваненка В.П.,

Черкащенка М.М.

розглянувши касаційну скаргу приватної фірми "Монте Крісто" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року та рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2015 року у справі № 914/2340/15 за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до концерну "Військторгсервіс" та приватної фірми "Монте Крісто", треті особи: Фонд державного майна України, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.10.2009 року, укладеного між концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Управління Західного оперативного командування" і приватною фірмою "Монте Крісто", та визнання за державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно, нежитлові приміщення загальною площею 742 кв. м, що розташовані по вул. Т.Шевченка, 78 у м. Львові.

Позов обгрунтовано тим, що оскаржуваний договір було укладено без дотримання встановленого законодавством порядку відчуження державного нерухомого майна, а саме за відсутності дозволу Міністерства оборони України та без відповідного погодження Фонду державного майна України, обов'язковість якого передбачено п. 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 року № 803 (далі - Порядок). Крім того, довіреність Міністра оборони України від 04.10.2004 року № 220/2071, видана начальнику Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України ОСОБА_4, втратила свою чинність внаслідок припинення цієї юридичної особи, а довіреність директора концерну "Військторгсервіс", видана начальнику філії Управління торгівлі Західного оперативного командування ОСОБА_5, не уповноважує останнього самостійно здійснювати реалізацію майна.

До початку розгляду справи позивач змінив предмет позовних вимог та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.10.2009 року - 41/50 частини адміністративних будівель, а саме адміністративний будинок площею 742,1 кв. м, який визначений за поверховим планом літерою А-3 та розташований по вул. Т.Шевченка, 78 у м. Львові, укладений між концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Управління Західного оперативного командування" та приватною фірмою "Монте Крісто", а також зобов'язати приватну фірму "Монте Крісто" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України 41/50 частини адміністративних будівель, а саме адміністративний будинок площею 742,1 кв. м, який визначений за поверховим планом літерою А-3 та розташований по вул. Т.Шевченка, 78 у м. Львові.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2015 року (суддя Коссак С.М.) позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02.10.2009 року - 41/50 частини адміністративних будівель, а саме адміністративний будинок площею 742,1 кв. м, який визначений за поверховим планом літерою А-3 та розташований по вул. Т.Шевченка, 78 у м. Львові, укладений між концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Управління Західного оперативного командування" і приватною фірмою "Монте Крісто", та зобов'язано приватну фірму "Монте Крісто" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України зазначене нерухоме майно.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року (судді: Дубник О.П., Скрипчук О.С., Данко Л.С.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02.10.2009 року - 41/50 частини адміністративних будівель, а саме адміністративний будинок площею 742,1 кв.м, який визначений за поверховим планом літерою А-3 та розташований по вул. Т.Шевченка, 78 у м. Львові, укладений між концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Управління Західного оперативного командування" і приватною фірмою "Монте Крісто", а в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач ПФ "Монте Крісто" вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін та третіх осіб до суду не надходили.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 04.10.2004 року Міністром оборони України видано довіреність за № 220/2071 начальнику Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України ОСОБА_4 на представництво майнових та інших немайнових інтересів міністерства, для виконання яких останньому надано право, у тому числі, надавати від імені Міністерства оборони України підприємствам (установам) військової торгівлі висновки (дозвіл) на відчуження майна та на укладення договорів з питань розпорядження майном, що закріплене за ними на праві господарського відання. Термін дії довіреності визначено до 01.10.2007 року.

На підставі цієї довіреності 18.10.2004 року начальником Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України ОСОБА_4 начальнику державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" видано дозвіл № 140/3/1369/33 на відчуження нежитлового приміщення площею 742,1 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд. 78.

Окремим дорученням Міністра оборони України від 12.02.2005 року відкликано довіреності на право укладення договорів (угод, контрактів), надання від імені Міністерства оборони України здійснювати інші правочини, термін дії яких не закінчився (в тому числі довіреність, видана ОСОБА_4).

Супровідним листом від 17.02.2005 року № 140/ЮР/154 на № 1235/з від 14.02.2005 року на виконання окремого доручення Міністра оборони України повернуто перший примірник довіреності Міністерства оборони України від 04.10.2004 року № 220/2071.

12.09.2007 року нотаріально посвідчено довіреність, видану від імені концерну "Військторгсервіс" ОСОБА_4 начальнику філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування "Концерну "Військторсервіс" ОСОБА_5, якою уповноважено останнього укладати від імені концерну будь-які договори щодо відчуження належного концерну будь-якого нерухомого майна, а також договори оренди з дозволу органу управління майном концерну - Міністерства оборони України. Термін дії довіреності - до 12.09.2010 року.

27.08.2009 року відбулися публічні торги з продажу спірного нерухомого майна.

Згідно з протоколом про хід публічних торгів від 27.08.2009 року № 067-н переможцем стала ПФ "Монте-Крісто" із правом укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 742,1 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд. 78; остаточна ціна - 1 892 590 грн.

02.10.2009 року між відповідачами у справі укладено договір купівлі-продажу 41/50 частини адміністративних будівель, а саме: адміністративного будинку площею 742, 1 кв.м, який позначений за поверховим планом літ. А-3, відсоток зносу - 45%, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Т.Шевченка, буд. № 78, за ціною 1 892 520 грн., яка була встановлена на підставі протоколу № 067-н про хід публічних торгів.

Договір нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за № 3761.

29.12.2009 року підписано акт прийому-передачі адміністративного будинку.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.12.2009 року № 24958991 частина адміністративних будівель (частка 41/50), літ. А-3, площею 742,1 кв. м, розташованих по вул. Шевченка, 78 у м. Львові, належить як приватна спільна часткова власність ПФ "Монте Крісто".

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4707496 частина адміністративних будівель (частка 41/50), літ. А-3, площею 742,1 кв. м, розташованих по вул. Шевченка, 78 у м. Львові 11.06.2013 року належить ТОВ "Форвард" як приватна власність.

Приватною фірмою "Монте Крісто" подано в суді першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності.

Предметом даного судового розгляду є вимоги військового прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та зобов'язання повернути зазначене нерухоме майно до державної власності в особі Міністерства оборони України у зв'язку з укладенням спірного правочину особою, яка не мала права здійснювати відчуження спірного майна, з порушенням порядку відчуження об'єктів державної власності.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову про визнання недійсним договору мотивовано тим, що оскільки відчуження об'єкта державної власності відбулось з порушенням законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, без згоди на відчуження майна суб'єкта управління та Фонду державного майна України і, з урахуванням того, що позов пред'явлено в межах позовної давності, то договір слід визнати недійсним. Крім того, з огляду на те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння суб'єкта управління Міністерства оборони України без його згоди на підставі недійсного договору купівлі-продажу, де продавцем виступав концерн "Військторгсервіс", який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, суд зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову про повернення майна шляхом його витребування від приватної фірми "Монте Крісто" на користь держави на підставі ст. 388 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині зобов'язання повернути зазначене нерухоме майно до державної власності та відмовляючи в цій частині позову, виходив з того, що спірне майно вже не знаходиться у володінні приватної фірми "Монте Крісто", тому не може бути витребувано в нього.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За змістом положень ст. ст. 317, 326 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Статтею 75 ГК України визначено особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств, згідно з якими відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з ФДМУ. Інші особливості господарської та соціальної діяльності державних комерційних підприємств визначаються законом.

Наказом Міністра оборони України від 25.06.2005 року № 358 створено концерн "Військторгсервіс" у складі госпрозрахункової установи "Головне управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України" та державних підприємств міністерства, зокрема "Управління торгівлі Західного оперативного командування".

Наказом Міністра оборони України від 31.01.2006 року № 47 реорганізовано Головне управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України, припинено його діяльність як юридичної особи шляхом приєднання до концерну "Військторгсервіс". Визначено концерн правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України. Основні фонди та оборотні кошти, інші цінності управління закріплено за концерном на праві господарського відання як внески до статутного фонду.

Наказом Міністра оборони України від 05.04.2007 року № 135 про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" припинено діяльність цього підприємства та реорганізовано його шляхом приєднання до концерну "Військторгсервіс".

Згідно зі статутом концерну "Військторгсервіс" концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України (орган управління майном). Майно концерну перебуває у державній власності та закріплене за ним на праві господарського відання. Відчуження основних фондів концерну здійснюється ним лише за попередньою згодою органу управління майном і, як правило, на конкурентних засадах, відповідно до чинного законодавства України.

На час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу порядок відчуження державного майна визначався Законом України "Про управління об'єктами державної власності" та Порядком.

За змістом ст. ст. 1, 3, 5, 7 зазначеного Закону управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об'єднанням; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає порядок відчуження та списання об'єктів державної власності. ФДМУ відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Порядком встановлено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі - суб'єкт управління).

Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Відчуження майна, що перебуває на балансі суб'єкта управління, здійснюється за рішенням такого суб'єкта, крім нерухомого майна, відчуження якого здійснюється лише за погодженням з Фондом державного майна.

Рішення про надання згоди на відчуження майна приймається відповідним суб'єктом управління у формі розпорядчого акта, а про відмову в наданні такої згоди - у формі листа. Рішення про погодження чи відмову в погодженні відчуження майна надається Фондом державного майна у формі листа.

У разі надання згоди та/або погодження на відчуження майна суб'єкти управління та Фонд державного майна України можуть визначати спосіб та умови проведення продажу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відчуження спірного майна відбулося без відповідного рішення про надання згоди на таке відчуження органом управління майном - Міністерства оборони України, та за відсутності погодження з Фондом державного майна, як це передбачено ст. 75 ГК України, Законом України "Про управління об'єктами державної власності" та Порядком.

Крім того, за змістом положень ст. ст. 244, 248 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.

Встановивши, що довіреність Міністерства оборони України від 04.10.2004 року, на підставі якої 18.10.2004 року надано дозвіл ОСОБА_4 як начальнику Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України (діяльність якого як юридичної особи припинено наказом Міністра оборони України від 31 січня 2006 року) щодо надання підприємствам військової торгівлі дозволів на відчуження закріпленого за ними державного майна, на час укладення спірного договору від 02.10.2009 року скасовано та відкликано окремим дорученням Міністерства оборони України від 12.02.2005 року, суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності, виданої йому 12.09.2007 року ОСОБА_4 (від імені концерну "Військторгсервіс"), не мав необхідного обсягу повноважень щодо відчуження державного нерухомого майна від імені концерну.

Згідно зі статтею 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Звертаючись до суду із заявою про захист прав громадян та державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів громадянина або держави у суді.

В оскаржених судових рішеннях суди дійшли висновку про те, що позивач, в інтересах якого прокурор пред'явив позов, а саме Міноборони України, дозволу на укладення спірного договору й відчуження спірного майна не надавало, стороною цього договору не було. Єдиними даними про дату, коли позивач міг дізнатися про укладення вказаного договору, є дата внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за наслідками прокурорської перевірки, коли було виявлено факт укладання спірного договору без дотримання вимог закону, внаслідок чого прокурор звернувся з позовом до суду із зазначеним вище позовом, а саме 21 березня 2013 року.

Отже, встановивши, що на час укладення договору купівлі-продажу відчуження об'єктів державної власності повинне було здійснюватися на підставі Порядку (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованих висновків про те, що відчуження спірного приміщення, що є об'єктом державної власності, відбулося з порушенням вимог указаного Порядку, зокрема без згоди та/або погодження на відчуження майна суб'єкта управління та Фонду державного майна, та про те, що прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Міноборони України в межах установленої статтею 261 ЦК України позовної давності, а відтак укладений сторонами договір у силу положень статей 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Таку ж правову позицію в подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного суду України від 16.09.2015 року №6-101цс15.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановивши, що спірне майно, яке знаходиться в м. Львові по вул. Шевченка,78 з 11.06.2013 року є власністю ТОВ "Форвард", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4707496, а не власністю ПФ "Монте Крісто", дійшов обгрунтованого висновку про те, що спірне майно не може бути витребуване у останнього на підставі ст. 388 ЦК України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм матеріального та процесуального права, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.10.2009 року та обґрунтовано відмовив в решті позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

За таких обставин, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватної фірми "Монте Крісто" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді В.Селіваненко

М.Черкащенко