ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 914/1876/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення від та на постанову відГосподарського суду Львівської області 02.03.2016 Львівського апеляційного господарського суду 24.05.2016у справі Господарського суду№ 914/1876/14 Львівської областіза позовомОСОБА_4до1. ОСОБА_5 2. ОСОБА_6 3. Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. Приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Кобзар Любов Вікторівна 2. Реєстраційна служба Жовківського районного управління юстиції Львівської областіпровизнання недійсним договору, визнання недійсним рішення зборів учасниківу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідачів - третіх осіб 1. ОСОБА_8; 2. ОСОБА_6; ОСОБА_9; 3. повідомлений, але не з'явився; 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

28.05.2014 ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" про визнання недійсними рішень зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", оформлених протоколом № 3 від 08.07.2013, та визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.2016 у справі № 914/1876/14 (колегія суддів у складі: Кітаєва С.Б. - головуючий суддя, судді Ділай У.І., Кидисюк Р.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 (колегія суддів у складі: Кузь В.Л. - головуючий суддя, судді Бойко С.М., Данко Л.С.), визнано недійсним рішення зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", оформлені протоколом № 3 від 08.07.2013; припинено провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 914/1876/14 в частині припинення провадження у справі щодо вимог про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011, та в цій частині прийняти нове рішення, яким дану вимогу задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_6 та Приватне підприємство "Експрес-Зв'язок" надали відзиви на касаційну скаргу, в яких з нею не погоджуються та просять касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 914/1876/14 залишити без змін.

ОСОБА_5 надала відзив на касаційну скаргу, в якому з нею погоджується та просить касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для визнання недійсними рішень зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", оформлених протоколом № 3 від 08.07.2013, та визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Обґрунтовуючи підстави звернення із даним позовом до суду, ОСОБА_4 посилався на те, що в порушення вимог п. 5.5 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" його не було повідомлено про проведення зборів 08.07.2013 та не надіслано порядок денний даних зборів; договір дарування суперечить вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 116, 117, 203, 215 ЦК України та ст. ст. 57, 62 ГК України, оскільки укладений з порушенням п. 6.3 та п. 6.6 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок".

Щодо позовних вимог про визнання недійсними рішень зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", оформлених протоколом № 3 від 08.07.2013, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає наступне.

Господарськими товариствами, згідно зі статтею 79 Господарського кодексу України, визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Так, як визначено частиною 1 статті 1 Закону України "Про господарські товариства" та статтею 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про господарські товариства", статей 87, 88 Цивільного кодексу України, статей 57, 82 Господарського кодексу України документом, який визначає правовий статус юридичної особи, є Статут.

Згідно із частиною 2 статті 4 Закону України "Про господарські товариства" до установчих документів включаються відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Отже, виходячи із наведених норм, та враховуючи, що ПП "Експрес-Зв'язок" створене кількома особами, а його статутний фонд розподілений на частки між засновниками, то за всіма ознаками, ПП "Експрес-Зв'язок" відноситься до господарських товариств, а тому, при вирішенні даного спору застосовуються норми, що регулюють діяльність господарських товариств.

Підтвердженням даного висновку є також абзац 5 частини 3.1 рішення Конституційного Суду України від 05.02.2013 № 1-рп/2013, відповідно до якого "…статутний (складений) капітал є однією з юридичних ознак господарського товариства".

За положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні товариством в порядку, визначеному установчими зборами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі або цінних паперів.

Відповідно до ч. 5 ст. 61 цього Закону про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь - хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Аналіз наведених норм матеріального права дають підстави для висновку, що одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 5017/1221/2012, яка згідно з ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Пунктом 5.5 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" передбачено, що про проведення загальних зборів засновників кожен із засновників повідомляється персонально шляхом надсилання повідомлення про проведення зборів з зазначенням часу, місця та порядку денного. Повідомлення повинно бути надіслано не менше як за 20 днів до дня проведення загальних зборів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4, як засновника ПП "Експрес-Зв'язок" не було повідомлено про проведення 08.07.2013 зборів учасників ПП "Експрес-Зв'язок", та не надіслано порядок денний таких зборів за адресою: Львівська область, м. Жовква, вул. Наливайка, 6, чим порушено право позивача на участь в загальних зборах, що є самостійною підставою для визнання недійсним рішення, прийнятого на зборах учасників, проведених без участі учасника, не повідомленого у визначений статутом спосіб про дату, час, місце проведення таких зборів і порядок денний.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 14.09.2011 звернулася до загальних зборів засновників ПП "Експрес-Зв'язок" із заявою про свій вихід із складу засновників ПП "Експрес-Зв'язок".

До того ж, 14.09.2011 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", відповідно до якого ОСОБА_5 (далі - дарувальник) зобов'язалась в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати, а ОСОБА_6 (далі - обдаровуваний) зобов'язався прийняти в дар частку в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", що складає 894 577, 72грн., та становить 66,66 %.

Водночас, із протоколу № 3 від 08.07.2013 вбачається, що на загальних зборах учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" були присутні ОСОБА_5 з часткою в статутному капіталі 44, 36% та ОСОБА_6 з часткою в статутному капіталі 27, 82%, і за прийняття рішень учасники голосували одностайно. При цьому, як правомірно зазначено судами попередніх інстанцій, з огляду на вихід ОСОБА_5 зі складу засновників (учасників) на підставі заяви та дарування своєї частки ОСОБА_6, вона не мала права голосувати по питанням порядку денного на зборах учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" 08.07.2013 як учасник цього товариства.

Зважаючи на вищевикладене, а також на те, що одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах і неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубим порушенням його прав, висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним рішення зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", оформлених протоколом № 3 від 08.07.2013 є правомірним.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає наступне.

Обґрунтовуючи підстави визнання недійсним договору, ОСОБА_4 посилався на те, що договір дарування суперечить вимогам законодавства, зокрема, ст. ст. 116, 117, 203, 215 ЦК України та ст. ст. 57, 62 ГК України, оскільки укладений з порушенням п. 6.3 та п. 6.6 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок".

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Відповідно до п. 6.3 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" (в редакції від 13.09.2011) засновник підприємства, за згодою інших засновників, має право відступити свою частку або її частину іншому засновнику або третім особам.

Згідно із п. 6.6 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" (в редакції від 13.09.2011) питання передачі частки або її частини іншому засновнику або третій особі вирішується загальними зборами засновників.

Частиною 1 ст. 147 ЦК України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Згідно з частиною першою статті 147 ЦК України та частиною першою статті 53 Закону України "Про господарські товариства" учасники ТОВ та ТДВ мають право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) в статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Закон не обмежує це право необхідністю отримати згоду інших учасників товариства на передачу частки (п. 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Підставами направлення справи № 914/1876/14 Господарського суду Львівської області на новий розгляд, зокрема, в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011 стало те, що судами попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. ст. 1, 12, 21, 43 ГПК України, не перевірено відповідність статтям 1, 21 ГПК України складу учасників спору та не досліджено чи правовідносини, щодо яких виник спір виникли із корпоративних відносин (п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України), беручи до уваги те, що сторонами спірного договору є фізичні особи, та не встановили чи спір щодо дарування частки у статутному капіталі товариства за своєю правовою природою є корпоративним.

За результатами нового розгляду суди попередніх інстанцій, припиняючи провадження у справі в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011, виходили з того, що договір дарування від 14.09.2011 жодним чином не пов'язаний із створенням, діяльністю, управлінням чи припиненням ПП "Експрес-Зв'язок", відтак вказаний спір не є корпоративним, а пов'язаний з укладанням цивільно-правової угоди та з урахуванням суб'єктного складу спору непідвідомчий господарським судам.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися із наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи,крім трудових спорів.

Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин визначається у ст. 167 ГК України. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_4, останній обґрунтовуючи підстави звернення із позовом в частині визнання недійсним договору дарування зазначав, що спірний договір порушує його корпоративні права, оскільки укладений з порушенням п. 6.3 та п. 6.6 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" без згоди інших засновників, зокрема, позивача.

Отже, незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам (таку правову позицію висловлено в постановах Верховного Суду України у справах №№ 3-327гс15, 3-207гс14).

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що спір в частині вимоги про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011 не є корпоративним, а відтак неправомірно припинили провадження у справі в цій частині у зв'язку із непідвідомчістю даного спору господарським судам.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в частині вимоги про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011 у зв'язку із непідвідомчістю даного спору господарським судам без урахування правової позиції висловленої в постановах Верховного Суду України у справах №№ 3-327гс15, 3-207гс14, яка є обов'язковою в силу приписів ст. 11128 ГПК України.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2016 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 914/1876/14 підлягають частковому скасуванню, а саме в частині вирішення позовних вимог щодо визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 914/1876/14 в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011, та в цій частині справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 914/1876/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ