ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 914/1316/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Гончарука П.А. Черкащенка М.М.за участі представників: позивача: відповідача: ОСОБА_5 не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06 червня 2016 рокуу справі№ 914/1316/15за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4дотовариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів"про стягнення 99 915,32 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 р. ТОВ "Енергозберігаючі технології" звернулося до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" про стягнення 63 000,00 грн основного боргу, 5 644,10 грн 3% річних, 31 271,22 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2016 замінено позивача ТОВ "Енергозберігаючі технології" на ФОП ОСОБА_4 у справі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.03.2016 (головуючий - Яворський Б.І., судді - Синчук М.М., Крупник Р.В.) позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 63 000, 00 грн основного боргу, 5 644,10 грн 3% річних, 31 271,22 грн інфляційних втрат, 2 427,00 грн витрат за проведення експертизи, судовий збір.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 (головуючий - Зварич О.В., судді - Хабіб М.І., Юрченко Я.О.) рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2016 в частині стягнення з ТОВ "Сервіскотломонтаж-Львів" на користь ФОП ОСОБА_4 5 644, 10 грн 3 % річних, 31 271, 22 грн інфляційних втрат скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено.

В іншій частині рішення господарського суду залишено без змін.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд позовної заяви та витрати на проведення експертизи.

Стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2016, а рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2016 залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Оскільки матеріали справи містять два оригінали договору купівлі-продажу № 24/04/2012/01-кп від 24.04.2012, які підписані та скріплені печатками сторін та які ідентичні за своїм змістом за виключенням п. 2.2. договору, то господарські суди, врахувавши висновки експертизи, а також те, що сторонами при укладенні договору (а.с. 57) не було дотримано порядку, передбаченого ст. ст. 207, 654 ЦК України, прийшли до правильного висновку, що предметом дослідження, в даному випадку, є саме укладений між сторонами договір купівлі-продажу № 24/04/2012/01-кп від 24.04.2012, що міститься на аркуші справи 55.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.04.2012 між ТОВ "Енергозберігаючі технології" (продавець) та ТОВ "Сервіскотломонтаж-Львів" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 24/04/2012/01-кп, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю майно (товар), а саме: автомобіль VOLKSWAGEN MULTIVAN, НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_1, рік випуску 2008, а покупець - прийняти товар та сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

У п. 1.2. договору сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару покупцю за договором; передача товару оформляється випискою видаткової накладної і довідки-рахунку (п. 3.1. договору).

Покупець зобов'язувався внести плату за придбаний товар до 25.04.2012. Плата за товар вноситься на підставі договору (п. 2.2. договору).

Згідно з п. п. 2.1., 2.3. договору вартість товару складає 63 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 10 500,00 грн. Розрахунки за придбаний товар здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунку на рахунок продавця.

Відповідно до п. 5.1. договору покупець зобов'язується в установлений цим договором строк сплатити вартість продажу товару.

За актом приймання-передачі від 24.04.2012 ТОВ "Енергозберігаючі технології" передало, а ТОВ "Сервіскотломонтаж-Львів" отримало автомобіль Multivan Т5 VIN НОМЕР_4, що також підтверджується і видатковою накладною № ЛНА-000007 від 24.04.2012.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати автомобіля Multivan Т5 VIN НОМЕР_4 не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 63 000,00 грн.

18.02.2016 між ТОВ "Енергозберігаючі технології" (цедент) і ФОП ОСОБА_4 (цесіонарій) було укладено договір № 01 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу № 24/04/2012/01-кп від 24.04.2012.

За договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання таких обов'язків, зокрема, сплати грошових коштів за договором купівлі-продажу № 24/04/2012/01-кп від 24.04.2012 у сумі 63 000, 00 грн (п.1.2. договору).

23.02.2016 ТОВ "Енергозберігаючі технології" надіслало відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги (а.с.136).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить ст. 193 ГК України.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв'язку із тим, що відповідач свої грошові зобов`язання за договором купівлі-продажу № 24/04/2012/01-кп не виконав, внаслідок чого у нього виник основний борг у розмірі 63 000,00 грн, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши п. 1.2. договору № 01 про відступлення права вимоги (цесії), правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 63 000,00 грн основного боргу.

Однак, апеляційний суд прийшов до неправильного висновку, що первісний кредитор не передав новому кредитору права вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних і інфляційних втрат за не виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу № 24/04/2012/01-кп від 24.04.2012 та безпідставно скасував рішення місцевого суду у частині стягнення з відповідача 5 644,10 грн 3 % річних та 31 271,22 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За п. 2.1. договору до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків боржника, а саме право вимагати виконання грошового зобов'язання належним чином; право вимагати від боржника повернути грошових коштів, а також штрафних санкцій пов'язаних із належним виконання зобов'язання за договором; інші права передбаченні чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, на підставі п. 2.1. договору до нового кредитора - ФОП ОСОБА_4 перейшло не лише право стягнення основного боргу, а й право вимагати від відповідача сплати 3 % річних і інфляційних втрат (нараховані на суму боргу), які входять до складу грошового зобов'язання.

Отже, апеляційний суд неправомірно і безпідставно відмовив позивачу у стягненні 3 % річних і інфляційних втрат, натомість місцевий суд обґрунтовано задовольнив ці вимоги.

Також рішення місцевого суду про стягнення з відповідача на користь позивача 2 427,00 грн витрат за проведення експертизи на підставі ч. 5 ст. 49 ГПК України є законним.

Враховуючи викладене, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 в частині скасування рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2016 та розподілу судових витрат підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду у цій частині залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 886,05 грн, сплаченого за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06 червня 2016 року у справі за № 914/1316/15 в частині скасування рішення Господарського суду Львівської області від 23 березня 2016 року та розподілу судових витрат скасувати та залишити в цій частині в силі рішення Господарського суду Львівської області від 23 березня 2016 року.

В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06 червня 2016 року у справі за № 914/1316/15 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" (79044, м. Львів, вул. Природна, буд. 5Б, кв. 20, код ЄДРПОУ 37801512) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (03150, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги в сумі 886,05 грн.

Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя П. Гончарук Суддя М. Черкащенко