ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 910/4441/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Коробенка Г.П., ПолянськогоА.Г.перевіривши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "ПРАЙМ-БАНК"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справігосподарського суду м. Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "ПРАЙМ-БАНК"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В."провизнання припиненим договору оренди та стягнення коштівв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Лашко А.А. - дов. №13 від 19.07.2016;від відповідача:Скопич Я.В. - дов від 06.04.2016;ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2016 (суддя Пінчук В.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 (судді: Алданова С.О. - головуючий, Коршун Н.М., Дикунська С.Я.) рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2016 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з погоджених сторонами умов договору оренди та відсутності підстав для визнання припиненим договору та застосування відповідальності для відшкодування майнової шкоди.

Не погоджуючись з судовими рішеннями публічне акціонерне товариство "ПРАЙМ-БАНК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник посилається на те, що господарські суди порушили ст. 763 Цивільного кодексу України, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Від ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В." надійшов відзив, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 залишити без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від

26.07.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Коробенко Г.П., Полянський А.Г.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі. Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що 08.02.2007 товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В." та публічне акціонерне товариство "ПРАЙМ-БАНК" уклали договір оренди, згідно умов якого ТОВ "ВКФ "В.Г.В." передало в оренду ПАТ "ПРАЙМ-БАНК" нежитлові приміщення, загальною площею 1212 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 6, літ. А.

Пунктом 13.2.10 вказаного договору передбачено, що договір припиняє свою дію в разі, якщо розпочато провадження щодо неспроможності (банкрутства) орендаря.

13.01.2015 постановою Правління Національного банку України № 9 прийнято рішення "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ПРАЙМ-БАНК".

02.03.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №48 призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ПРАЙМ-БАНК" Брайка С.А.

Листом №349/24 від 23.02.2015 позивач повідомив відповідача, що на підставі п. 7 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла з 30.12.2014) та п.п. 13.1.2, 13.1.5 договору оренди, позивач припиняє з 01.04.2015 дію договору оренди від 08.02.2007 у зв'язку з відкликанням банківської ліцензії та ліквідацією.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 1 та абз. 2 ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Таким чином, за загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Пунктом 7 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено розірвання договорів тільки в установленому законодавством порядку.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Господарські суди встановили, що п. 13 договору оренди сторони обумовили випадки припинення дії договору, однак у даному пункті відсутнє припинення дії договору, зокрема у випадку початку процедури ліквідації позивача.

Господарські суди встановили, що згоди щодо припинення договору сторонами досягнуто не було, крім того, відсутня і письмова згода сторін про припинення договору.

Відповідно ст. 104 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 77 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Станом на момент розгляду даної справи у господарських судах, ПАТ "ПРАЙМ-БАНК" не ліквідовано, відповідного запису про це до Єдиного державного реєстру не внесено.

Господарськими судами встановлено, що згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач перебуває в стані припинення.

Господарські суди дійшли висновку, що посилання позивача на п.п. 13.1.5. договору оренди є неправомірним, оскільки ліквідаційна процедура ПАТ "ПРАЙМ-БАНК" не завершена, позивача, як юридичну особу, не припинено, відповідний запис до Єдиного державного реєстру не внесено, також позивач не визнавався банкрутом, тому позовні вимоги в частині визнання припиненим з 01.04.2015 договору оренди б/н від 08.02.2007 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

За ст. 1166 Цивільного кодексу України підставою для застосування деліктної (позадоговірної) цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст.1166 Цивільного кодексу України.

Господарські суди дійшли висновку, що, посилаючись на спричинення відповідачем позивачу майнової шкоди, останній в установленому порядку не доводить належними доказами наявності вказаних елементів складу правопорушення, яке є підставою для стягнення майнової шкоди. Проте, саме на позивача покладено обов'язок довести підстави вимог, а конкретно наявність шкоди, протиправність поведінки її заподіювача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Більше того, згідно п. 8.1.3. договору оренди орендодавець у будь-якому випадку не несе відповідальність за майно орендаря.

Господарські суди дійшли висновку, що позивачем не доведено наявність відповідного причинного зв'язку, оскільки ПАТ "ПРАЙМ-БАНК" не зазначив у чому полягає завдана йому майнова шкода, а також не обґрунтував яким чином неможливість проведення інвентаризації та оцінки майна призвела до настання матеріальних збитків. Позивачем також не надано належних доказів, які б підтверджували право власності ПАТ "ПРАЙМ-БАНК" на вказані в позовній заяві основні засоби та не надав доказів перебування майна в приміщеннях відповідача. Позивач також не довів технічну складність вивезення телефонів, пультів, відеокамер та іншого зазначеного майна, які за його твердженням залишились в приміщенні після його звільнення.

Пунктом 13.5. договору оренди, обов'язок вивезти все своє майно при звільненні приміщень та демонтувати всі зроблені поліпшення покладено саме на позивача.

Відповідно абз. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Позивач звернувся до суду з вимогою майнового характеру до відповідача про відшкодування шкоди в розмірі балансової вартості основних засобів.

Господарськими судами встановлено, що позивач визначив майнову шкоду в розмірі балансової вартості основних засобів - 563540,18 грн. Однак, в проекті акта приймання-передачі майна на відповідальне зберігання позивач вказав ринкову вартість того ж майна без ПДВ в сумі 52127,00 грн. (за вирахуванням основних засобів, які наявні в акті приймання-передачі, та відсутні в переліку в позовній заяві банку) станом на 31.03.2015.

Господарські суди дійшли висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальну (залишкову) вартість майна на момент розгляду даної справи господарськими судами.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження позивача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 13.06.2016 Київського апеляційного господарського суду зі справи №910/4441/16 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Г.П. Коробенко

А.Г. Полянський