ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2016 року Справа № 910/3477/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Гончарука П.Аза участі представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Тарарук Л.Р. Дудченко С.М. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 12 квітня 2016 року Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2016 рокуу справі№ 910/3477/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Українська залізниця", від імені якого діє регіональна філія "Львівська залізниця"доприватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:публічне акціонерне товариство "Тернопільський кар'єр"про стягнення 76 801,92 грн.
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2016 р. публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", від імені якого діє регіональна філія "Львівська залізниця" звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення 76 801,92 грн плати за користування вагонами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 (суддя - Комарова О.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (головуючий - Тищенко А.І., судді - Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.), позов задоволено.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", від імені якого діє регіональна філія "Львівська залізниця" 76 801,92 грн плати за користування вагонами та судовий збір.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
31.08.2011 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (залізниця) та ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (власник колії) було укладено договір № 319 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Максимівка Львівської залізниці, за умовами якого, згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Максимівка Львівської залізниці через стрілку № 14 і обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено на віддалі 150 м від стрілки примикання.
Відповідно до п. 16.2. договору власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та згідно збірника тарифів розділ 5.
02.04.2013 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" Тернопільської дирекції залізничних перевезень (залізниця) та Тернопільською філією ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (вантажовласник) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 82, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.
У вересні 2015 р. на адресу ПАТ "Тернопільський кар'єр" на станцію Максимівка - Тернопільська надходили порожні власні вагони за повними перевізними документами.
У зв'язку із зайнятістю станції Максимівка - Тернопільська іншими вагонами та неможливістю прийняти вагони адресовані ПАТ "Тернопільський кар'єр", 17.09.2015 залізницею було видано наказ № 94 про затримку на станції Тернопіль вагонів: № № 52970266, 54123336, 59672816, 56103740, 55654412, 55841514, 55960694, 55969794, 56055932, 56109986, 56279409, 56294572, 57842387, 57847782, 57869976, 57917247, 57921710, 59013953, 59014274, 59014373, 59014415, 59014514, 60518727, 60718327, 60787900, 61603858, 61633780, 61635546, 61686911, 61751285, 61751459, 68002625, 68013044, 68017474, 68018456, 68020403, 68021666, 68021629, 68026327, 68827559, 68827948, 68828508, що прибули за накладними № № 38315487, 38329090, 38315917, 38315701, 38315685, 38328209, 32920, 32915, 32899, 32912, 32904, 32903, 32853, 32919, 32910, 32855, 32854, 32901, 32918, 32911, 32902, 32908, 32913, 32914, 38315958, 38346318, 38346326, 38347621, 38346334, 38346342, 38347621, 32907, 32852, 32851, 32849, 32917, 32916, 32905, 32909, 32906, 32850, 32900.
Станцією Тернопіль були складенні акти про затримку вагонів № 13 від 17.09.2015, № 14 від 22.09.2015; затримка вагонів тривала з 16 год. 50 хв. 17.09.2015 до 02 год. 35 хв. 22.09.2015.
Після прибуття затриманих вагонів на станцію призначення, у зв'язку із зайнятістю фронтів навантаження, вагони простоювали в очікуванні звільнення вантажних фронтів, що було зафіксовано в актах загальної форми ГУ-23 № № 948, 953, 954 від 22.09.2015 та № № 955, 956, 959 від 23.09.2015.
Станцією Максимівка - Тернопільська Львівської залізниці на підставі актів загальної форми були складені відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 23090267, № 24090268, а також відомості № 28099023 на суму 40 992,40 грн та № 28099024 на суму 23 158,80 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач просить стягнути з відповідача плату за користування вагонами, що затримані на станції Максимівка - Тернопільська (за весь час їх затримки), у загальній сумі 76 801,92 грн.
Законодавство про залізничний транспорт складається із Законів "Про транспорт", "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України, який затверджується КМУ, та інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Статтею 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Відповідно до п. 3 Правил користування вагонами та контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (ст. 8 Правил).
Згідно з п. 12 Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Оскільки затримка вагонів на станції призначення відбулася з вини відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актами загальної форми, відомостями плати за користування вагонами і в силу того, що вказаний факт не було спростовано відповідачем, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 76 801,92 грн плати за користування вагонами.
Щодо доводів відповідача про відсутність його вини у затримці вагонів на шляху слідування, то вони були предметом розгляду апеляційного суду, який правомірно зазначив, що причиною затримки вагонів стала саме неможливість їх приймання станцією призначення через завантаженість іншими вагонами, обов'язок зі забирання яких покладено договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії на власника під'їзної колії - ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".
Доводи відповідача про те, що позивачем не було належним чином повідомлено його про затримку вагонів, то вони є неправильними, адже факт інформування власника під'їзної колії про затримку вагонів підтверджується Книгою оповіщення про час подавання вагонів та копією письмового повідомлення, оригінал якого було засвідчене підписом представника Тернопільської філії ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" ОСОБА_5, який діяв від імені позивача на підставі доручення.
Також суди обґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі у зв'язку із відсутністю необхідності у її проведення і доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Інші доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, та спростовані висновками суду, викладеними в постанові апеляційного господарського суду.
Враховуючи викладене, підстав для скасування судових рішень, постановлених відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2016 року у справі за № 910/3477/16 - без змін.
Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя П. Гончарук