ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 910/28869/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 15.09.2015 Київського апеляційного господарського суду 02.02.2016у справі Господарського суду№ 910/28869/14 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Марфін Банк"до1. Корпорації "Феномен" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна"простягнення заборгованості за кредитним договорому судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідачів 1. повідомлений, але не з'явився; 2. Іванишин О.О.;ВСТАНОВИВ:

19.12.2014 Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Корпорації "Феномен" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" про стягнення солідарно простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 2 412 722, 00 дол. США (що за офіційним курсом НБУ станом на 12.12.2014 становить 37 905 551, 53 грн.), заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 327 445, 18 дол. США (що за офіційним курсом НБУ станом на 12.12.2014 становить 5 144 392, 99 грн.), пені за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 2 374 942, 64 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 322 977, 03 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 у справі № 910/28869/14 (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 (колегія суддів у складі: Станік С.Р. - головуючий суддя, судді Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.), позов задоволено; стягнуто солідарно із Корпорації "Феномен" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 2 412 722, 00 дол. США (що за офіційним курсом НБУ станом на 12.12.2014 становить 37 905 551, 53 грн.), заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 327 445, 18 дол. США (що за офіційним курсом НБУ станом на 12.12.2014 становить 5 144 392, 99 грн.), пеню у розмірі 2 697 919, 67 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі № 910/28869/14, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі № 910/28869/14 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

10.08.2016, через канцелярію Вищого господарського суду України від Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з поважних причин прийняти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає за можливе задовольнити дане клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" не надало доказів на підтвердження поважності причин викладених у клопотанні; в свою чергу, ухвалою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 було відкладено розгляд справи № 910/28869/14 з метою дотримання принципу рівності та змагальності сторін у справі; при цьому, ст. ст. 69, 111-8 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для солідарного стягнення із відповідачів визначених позивачем заборгованості за кредитом, заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пені.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" та Корпорацією "Феномен" було укладено кредитний договір № 00356/К.

30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" було укладено договір поруки № 01306- СК, за умовами якого (п. 1.1 договору) поручитель поручився перед кредитором за виконання Корпорацією "Феномен" зобов'язань за кредитним договором № 00356/К від 30.09.2011.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, боржник (а відтак і поручитель) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-272цс16, від 23.12.2015 у справі № 6-436цс15 яка є обов'язковою в силу приписів ст. 11128 ГПК України).

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував наведене та дійшов висновку про те, що відлік шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України для пред'явлення в судовому порядку вимог на всю суму заборгованості до поручителя розпочався з моменту заявлення позивачем вимог до відповідача-1 про дострокове повернення кредитних коштів та відповідача-2, як поручителя, листами № 502/04 від 19.06.2014 та № 501/04 від 19.06.2014, які отримані 23.06.2014 відповідачем-1 та відповідачем-2.

При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в разі реалізації кредитором свого права на дострокове погашення кредиту, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, відлік шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, починається з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, в той час як відлік шестимісячного строку щодо несплачених щомісячних платежів до моменту звернення кредитора з вимогою в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України буде починатись залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

Крім того, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ст. 209 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 639 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору поруки), якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст. 640 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору поруки) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, у п. 5.1 договору поруки № 01306- СК передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором із всіма додатковими угодами до нього та до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором із всіма додатковими угодами до нього.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій під час розгляду даного спору про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, залишили поза увагою та правовим дослідженням факт того чи був нотаріально посвідчений договір поруки, в той час як з наявної в матеріалах справи копії договору поруки (т. 1 а. с. 45-47) не вбачається вчинення на ньому посвідчувального напису нотаріуса або іншої посадової особи, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі № 910/28869/14.

Справу № 910/28869/14 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ