ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 910/27867/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Каспій-1" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016у справі № 910/27867/15 Господарського суду м. Києваза позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"доПриватного підприємства "Каспій-1"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДепартамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провиселення з орендованого нерухомого майна

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаАкімова А.В.- - відповідачане з'явився- - третьої особиВаховська І.Б.

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2015 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Каспій-1", в якій просило суд виселити відповідача з нерухомого майна (ролетної конструкції), загальною площею 2,0 кв. м, що знаходиться за адресою: станція метро "Контрактова площа" (перехід) та повернути позивачу по акту приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 (суддя Грєхова О.А.) у даній справі позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 (у складі головуючого Мальченко А.О., суддів: Дикунської С.Я., Жук Г.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 у даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Приватне підприємство "Каспій-1" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Клопотання Приватного підприємства "Каспій-1" про відкладення розгляду справи, яке надійшло на адресу суду 09.08.2016, колегією суддів залишено без задоволення, оскільки статтею 77 ГПК України встановлено, що господарський суд розглядає справу в межах строків, встановлених статтями 69, 1118 цього Кодексу, і розгляд справи може бути відкладено, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Проте, заявником не доведено наявність підстав для відкладення розгляду справи, а його доводи та заперечення викладені у наявних в матеріалах справи документах.

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" та Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 14.10.2011 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен", як орендодавцем, та Приватним підприємством "КАСПІЙ-1", як орендарем, було укладено договір № 183-У(Ор)-11 про передачу майна територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду.

За умовами договору оренди, на підставі рішення Київради від 28.12.2010 №517/5329 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно - дві ролетні конструкції (надалі - об'єкт оренди), розміщену за адресою: станція метро "Контрактова площа" (перехід), для торгівлі непродовольчими товарами.

Об'єктом оренди є дві ролетні конструкції загальною площею 2,0 кв.м., згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ (ролетних конструкцій), що складає невід'ємну частину цього договору. Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен"(пункт 2.1, 2.4 договору).

14.10.2011 на виконання умов договору зазначений об'єкт оренди був переданий відповідачу за актом приймання-передачі майна в оренду.

Закінчення строку, на який було укладено договір, за приписами пункту 9.5. договору є однією з підстав його припинення. Після закінчення строку дії договору, його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради (пункт 9.3. договору).

В позові позивач послався на те, що договір оренди припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а відповідач відповідач без достатніх правових підстав утримує у себе орендоване майно, що порушує його права, як балансоутримувача.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Правовідносини з оренди державного та комунального майна, врегульовуються положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі по тексту - Закону), Главою 58 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) та параграфом 5 глави 29 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно вимог ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Місцевим господарським судом встановлено, що КП "Київський метрополітен" направило на адресу ПП "КАСПІЙ-1" повідомлення від 17.10.2014 №08 про небажання продовжувати договір на новий термін і необхідність звільнити об'єкт оренди та повернути його за актом приймання-передачі орендодавцю до 11.11.2014.

Вказане повідомлення було направлено на адресу відповідача 20.10.2014, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії фіскального чеку від 20.10.2014 №6243 та списку згрупованих поштових відправлень позивача за відповідну дату з відміткою УДППЗ "Укрпошта" (а.с.35-36).

Відповідач, порушуючи умови договору, обов'язку щодо повернення орендованого майна позивачу не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про виселення відповідача з орендованого майна та зобов'язання повернути орендоване майно за актом приймання-передачі.

Судами встановлено, що відповідач, відповідно до вимог законодавства та положень договору, своєчасно повідомив позивача про припинення терміну дії договору, відмову від його продовження та необхідність повернення орендованого майна.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, такий договір припиняється. Аналогічна правова позиція також викладена в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

Крім того, положення пункту 9.3. договору оренди містять умови, що ставлять процедуру продовження дії цього договору в залежність від наявності прийнятого Київською міською радою рішення, тобто, виключають його автоматичну пролонгацію.

Оскільки на час розгляду цього спору Київрадою не прийнято відповідного рішення, а дійшли правильного висновку, що на час звернення КП "Київський метрополітен" з позовом до суду договір оренди припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Пунктом 7.5. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом прийому-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Доказів повернення відповідачем орендованого майна за актом приймання-передачі станом на час розгляду суду надано не було.

Оскільки з припиненням договору відповідач втратив статус орендаря, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що вимога позивача про виселення відповідача та повернення орендованого майна за актом приймання-передачі позивачу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що у КП "Київський метрополітен" відсутні повноваження самостійно розпоряджатися майном територіальної громади міста Києва, а саме, вирішувати питання про його передачу чи відмову в передачі майна в оренду, обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендодавцями є, в тому числі, підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №34/6250 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" було уповноважено виступати орендодавцями майна територіальної громади міста Києва: Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); районні в місті Києві державні адміністрації - щодо майна, яке передане їм в управління; комунальні підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

Предметом діяльності Комунального підприємства "Київський метрополітен" у відповідності до пункту 3.2. Статуту є, в тому числі, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам.

Пунктом 5.2. Статуту КП "Київський метрополітен" передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Згідно з пунктом 5.6. Статуту позивача КП "Київський метрополітен" має право з дозволу власника або уповноваженого ним органу здавати в оренду, надавати іншим підприємствам, організаціям та установам безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, а також списувати їх з балансу в установленому порядку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Встановлено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен", якому надані повноваження орендодавця в спірних правовідносинах, у порядку передбаченому діючим законодавством.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що КП "Київський метрополітен" діяло в межах наданих йому повноважень щодо розпорядження спірним об'єктом оренди, колегія вважає обґрунтованим.

Посилання у касаційній скарзі на продовження строку дії договору оренди не приймаються колегією до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих доказів встановили факт припинення орендних правовідносин сторін, а касаційна інстанція в силу своїх процесуальних повноважень (ст. 1117 ГПК України) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Колегія вважає, що у відповідності до вимог статті 43 ГПК України, судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка сукупності поданих до матеріалів справи доказів з правильним застосуванням до спірних правових відносин норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, відсутні.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 у справі № 910/27867/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова