ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2016 року Справа № 910/25510/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, Полянського А.Г., Мачульський Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиКиївської міської радина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.01.2016у справігосподарського суду м. Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Полюс"доКиївської міської радипророзірвання договору та зобов'язання вчинити дії в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Двоєглазов Д.О. - дов. від 25.09.2015;від відповідача:Безносик А.О. - дов. №225-КГ-1930 від 13.06.2016;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2015 (суддя Привалова А.І.) позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди (кадастровий номер 8000000000:62:019:003) від 30.12.1999, укладений між Київською міською державною адміністрацією та закритим акціонерним товариством "Полюс", зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею 30.12.1999 за № 62-5-000433.
Зобов'язано Київську міську раду у місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили прийняти орендовану земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:62:019:003, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Володимира Маяковського, 26.
Стягнено з Київської міської ради на користь публічного акціонерного товариства "Полюс" 2 436, 00 грн - витрат на сплату судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 (судді: Сулім В.В. - головуючий, Коротун О.М., Гаврилюк О.М.) рішення господарського суду Київської області від 05.11.2015 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, а попередній землекористувач добровільно відмовився від права користування цією земельною ділянкою у зв'язку з продажем нерухомого майна.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник посилається на те, що господарські суди порушили ст.ст. 638, 792 Цивільного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 93, 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 13, 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі". Скаржник вважає, що підстав розірвання в судовому порядку укладеного сторонами у справі договору оренди земельної ділянки, що відповідали б нормам законодавства України не наведено. Крім того, позивачем не надано доказів звернення до Київської міської державної адміністрації з клопотанням про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Від ПАТ "Полюс" надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Київської міської ради , залишивши без змін рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016.
Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 19.07.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Поляк О.І., судді Бакуліна С.В., Грейц К.В.
Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2016 у зв'язку з відпусткою суддів Поляк О.І., Бакуліної С.В., Грейц К.В., визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Полянський А.Г., Кравчук Г.А.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.07.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.08.2016, у зв'язку з відпусткою судді Кравчука Г.А., визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Полянський А.Г. Мачульський Г.М.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.
Господарськими судами встановлено, що 26.02.1998 Київською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження за № 413 "Про оформлення закритому акціонерному товариству "Полюс" права користування земельними ділянками та надання земельних ділянок для обслуговування та експлуатації будівель у Ватутінському районі". 30.12.1999 Київською міською державною адміністрацією та ЗАТ "Полюс" укладено договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди, відповідно якого, орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду строком на 25 років земельну ділянку, площею 2814 кв.м. для обслуговування та експлуатації кафе на просп. Володимира Маяковського, 26 у Ватутінському районі м. Києва.
Як встановлено господарськими судами, 26.08.2009 ЗАТ "Полюс" та ТОВ "Глобал Констракшн" уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І. за № 1865, відповідно якого позивач продав, а покупець купив належне позивачу на праві приватної власності нерухоме майно, яким є будівля торгівельного комплексу з кулінарією та кафе (літ. А), за адресою: м. Київ, проспект Володимира Маяковського, буд. 26, загальною площею 3044,10 кв. м. Кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:62:019:003.
Будівлі та споруди належать продавцю на праві власності на нерухоме майно, свідоцтво на право власності САВ №869223, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації 02.04.2008 за № 432-В, та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 10.10.2008, записане в реєстровій книзі під реєстровим №1385-П.
Господарськими судами також встановлено, що ПАТ "Полюс" зверталось до Київської міської ради з листами за вих. №221 від 11.11.2010 і вих. №84/01 від 18.08.2015 про розірвання договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999, у зв'язку зі зміною власника об'єкта нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, що підтверджується відповіддю Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 17.09.2015 за №057023-16916, якою позивачу відмовлено у розірванні договору.
Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
За п. 7 ч. 1 та ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.
Відповідно ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно п. "а" та п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Згідно ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Статтею 651 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, виходячи із наведених вище норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу.
Господарські суди дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та будівлею на ній здійснює новий власник будівлі, а попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.08.2013 за №18/5005/12936/2011.
06.09.2012 прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Відповідно п. 3 та п. 13 Прикінцевих та перехідних положень вказаного вище Закону, землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій, всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу. Органам місцевого самоврядування протягом року з дня опублікування цього Закону доручено забезпечити оформлення комунальними підприємствами, установами, організаціями права постійного користування земельними ділянками, які використовують земельні ділянки комунальної власності без документів, що посвідчують право користування ними; забезпечити визначення будівель, споруд, інших об'єктів нерухомого майна комунальної власності, право власності на які не зареєстровано, та забезпечити здійснення державної реєстрації такого права.
Згідно п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
До виключної компетенції Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування, відноситься право розпоряджатися земельними ділянками в межах міста, в тому числі і розірвання договору оренди земельної ділянки.
Господарським судам відповідачем не надано доказів делегування цих прав Київській міській державній адміністрації.
Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.
Відповідно рішення Київської міської ради № 371/1805 від 28.03.2002 "Про Статут територіальної громади міста Києва", Київська міська рада - повноважний представник територіальної громади міста Києва, є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень, первинним суб'єктом місцевого самоврядування і носієм усіх його публічних прав.
Статтею 29 Статуту територіальної громади міста Києва зазначено, що відповідно до Земельного кодексу України у комунальній власності територіальної громади міста Києва перебувають усі землі в межах міста Києва, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за межами міста Києва, право комунальної власності територіальної громади міста Києва на які посвідчено відповідними державними актами. Набуття права на землю територіальною громадою міста Києва та передача землі з комунальної власності державі, юридичним та фізичним особам здійснюється Київською міською радою в порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.
Господарські суди дійшли висновку, що земельна ділянка, надана в тимчасове користування позивачу, є сформованою земельною ділянкою, знаходиться в м. Києві та відповідно перебуває в розпорядженні територіальної громади міста Києва - Київської міської ради.
Не зважаючи на те, чи зареєстрував новий власник право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями та враховуючи фактичне користування землею товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Констракшн" у зв'язку з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна, який належав ПАТ "Полюс", а також добровільну відмову останнього від права користування земельною ділянкою, господарські суди дійшли правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки обов'язок зі сплати орендної плати виникає у нового власника з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження відповідача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
В задоволені касаційної скарги відмовити.
Постанову від 28.01.2016 Київського апеляційного господарського суду зі справи №910/25510/15 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді А.Г. Полянський
Г.М. Мачульський