ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2016 року Справа № 910/21/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівГубенко Н.М., Іванової Л.Б.,розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.06.2016у справі№ 910/21/16 господарського суду міста Києваза позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аха страхування"доприватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"простягнення страхового відшкодування у сумі 24 903,52 грнза участю представників сторін:
від позивача: Білоконь І.В., дов. від 18.01.2016
від відповідача: Волобоєва Т.В., дов. від 17.02.2016
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Аха страхування" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 24 903,52 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 80456а4ка від 19.12.2014 страхове відшкодування в розмірі 25 413,52 грн, він на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний його страхувальнику збиток, якою є відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, та який зобов'язаний відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати позивачу понесені збитки у розмірі виплаченого страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, передбаченої полісом відповідача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2016 (суддя Цюкало Ю.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" на користь ПАТ "Страхова компанія "Аха страхування" 24 903,52 грн страхового відшкодування та 1 218,00 грн судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (склад колегії суддів: Ільєнок Т.В. - головуючий, Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.) апеляційну скаргу ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2016 - без змін.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов'язаний в порядку заявленої до нього позивачем зворотної вимоги відшкодувати позивачу збитки, понесені останнім у зв'язку з виплатою страхового відшкодування.
За висновком судів, заявлений позивачем до стягнення розмір страхового відшкодування, зменшений на суму франшизи, передбаченої полісом відповідача, яка відповідно до закону не підлягає відшкодуванню, визначено правильно. Розмір страхового відшкодування не підлягає зменшенню на коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, оскільки такий коефіцієнт дорівнює нулю з огляду на те, що строк експлуатації пошкодженого при ДТП автомобіля не перевищував строку для відповідного транспортного засобу, вказаного у Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та ФДМУ № 142/5/2092 від 24.11.2003, необхідного для застосування вказаного коефіцієнту, а доказів проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу раніше до настання ДТП, як підстави для застосування коефіцієнту зносу, матеріали справи не містять.
В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 16 951,54 грн, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 ГПК України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 19.12.2014 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Аха страхування" (страховик, позивач) та ОСОБА_8 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 80456а4ка (далі за текстом - договір добровільного страхування), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем марки "Peugeot 308", реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно з п. 18 договору строк його дії: з 24.12.2014 по 23.12.2015.
За змістом пп. п. 9.2. п.9 та п. 24.2.2. п. 24 договору дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком.
23.04.2015 в с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області по вул. Східна сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Peugeot 308", р.н. НОМЕР_1, під керуванням власника автомобіля ОСОБА_8 та автомобіля "Nissan X-Trail", р.н. НОМЕР_2, під керуванням власника автомобіля ОСОБА_9, яка призвела до пошкодження вказаних автомобілів.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.05.2015 у справі №369/4794/15-п водія автомобіля "Nissan X-Trail", р.н. НОМЕР_2, ОСОБА_9 визнано винною у вчиненні вказаної ДТП.
23.04.2015 страхувальник повідомив позивача про настання страхового випадку із застрахованим за договором добровільного страхування № 80456а4ка від 19.12.2014 автомобілем "Peugeot 308", р.н. НОМЕР_1, та подав заяву про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до рахунку-фактури № 739 від 12.05.2015 станції технічного обслуговування (СТО), обраної страховиком, - ПАТ КАТП "Укрпродконтракт" вартість відновлювального ремонту автомобіля "Peugeot 308", р.н. НОМЕР_1, склала 26 613,52 грн (з ПДВ).
Зазначена вище ДТП відповідно до умов договору добровільного страхування та норм чинного законодавства України визнана позивачем страховим випадком, про що страховиком було складено страховий акт № :1.003.15.05832/VESKO10717 від 12.05.2015, відповідно до якого страхувальнику призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 25 413,52 грн (за вирахуванням від визначеної в рахунку-фактурі вартості відновлювального ремонту автомобіля суми франшизи (1 200,00 грн), визначеної договором страхування).
На виконання умов вказаного договору добровільного страхування, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування та страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 25 413,52 грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок СТО - ПАТ КАТП "Укрпродконтракт", що підтверджується платіжним дорученням № 173 252 від 13.05.2015 з відміткою банку про проведення платежу.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на момент спричинення ДТП - 23.04.2015 цивільно-правова відповідальність винної у вчиненні ДТП особи - ОСОБА_9 під час експлуатації автомобіля "Nissan X-Trail", р.н. НОМЕР_2, була застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 3788824. Згідно із зазначеним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, склав 50 000,00 грн, франшиза - 510,00 грн; строк дії полісу з 05.12.2014 по 04.12.2015.
Після виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальність винної у вчиненні ДТП особи, з вимогою про відшкодування шкоди в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" (лист № ЛВ9730 від 25.08.2015).
Однак, відповідач відповіді на лист позивачу не надав, страхове відшкодування на корись позивача не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 24 903,52 грн страхового відшкодування (за вирахуванням від суми страхового відшкодування, виплаченої позивачем своєму страхувальнику (25 413,52 грн) суми франшизи (510,00 грн), передбаченої полісом відповідача).
Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, після виплати позивачем страхового відшкодування за шкоду, завдану 23.04.2015 автомобілю "Peugeot 308", р.н. НОМЕР_1, внаслідок ДТП, до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, останній станом на дату виникнення ДТП - 23.04.2015 був страховиком цивільно-правової відповідальності ОСОБА_9 - водія автомобіля "Nissan X-Trail", р.н. НОМЕР_2, за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним вказаного автомобіля, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АІ № 3788824.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності власника автомобіля "Nissan X-Trail", р.н. НОМЕР_2, ОСОБА_9 є відповідальним за завдану останньою внаслідок ДТП власнику автомобіля "Nissan X-Trail", р.н. НОМЕР_2, шкоду, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (поліс АІ № 3788824) відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, та зобов'язався відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Nissan X-Trail", р.н. НОМЕР_2.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, розмір страхового відшкодування було визначено позивачем у даній справі відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 80456а4ка від 19.12.2014, укладеного між ним та його страхувальником - ОСОБА_8, тобто було здійснено добровільне страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 25 вказаного Закону виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката).
Таким чином, згідно з положеннями Закону України "Про страхування" сторони договору добровільного страхування мають можливість самостійно визначати умови здійснення страхових виплат, в т.ч. і встановлювати порядок визначення суми страхового відшкодування. Ні вказаний закон, ні чинне законодавство України не зобов'язують страховика за договором добровільного страхування наземного транспорту обов'язково враховувати коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу при визначенні страхового відшкодування.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в пунктах 14, 28.12., 28.13. договору добровільного страхування позивач зі своїм страхувальником погодили, що при пошкодженні тз внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення тз (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без врахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого тз на базі СТО на підставі рахунків СТО, визначеної за вибором страховика. В окремих випадках розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром).
Розмір страхового відшкодування було визначено позивачем у даній справі у відповідності до умов договору добровільного страхування саме на підставі рахунку СТО - ПАТ КАТП "Укрпродконтракт", який, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, разом із страховим актом позивача № :1.003.15.05832/VESKO10717 від 12.05.2015 і розрахунком страхового відшкодування підтверджує реальну вартість відновлювального ремонту пошкодженого при ДТП транспортного засобу.
Крім того, положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" передбачають перехід до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, права вимоги до відповідальної за завдані збитки особи саме в межах фактичних затрат страховика на виплату страхового відшкодування, достатнім доказом яких у даній справі є саме платіжне доручення № 173 252 від 13.05.2015.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.
Колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про необхідність зменшення розміру страхового відшкодування на коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, оскільки умови договору добровільного страхування не передбачали врахування коефіцієнту експлуатаційного зносу транспортного засобу при визначенні розміру збитків. Крім того, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у даному випадку коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу дорівнює нулю з огляду на те, що строк експлуатації пошкодженого автомобіля "Peugeot 308", р.н.НОМЕР_1, станом на дату ДТП не перевищував 7 років - строку, вказаного у Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та ФДМУ № 142/5/2092 від 24.11.2003, за наявності якого застосовуються вказаний коефіцієнт, а доказів проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу раніше до настання ДТП, що сталась 23.04.2015, як підстави для застосування коефіцієнту зносу, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про те, що відповідач в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" має повністю відшкодувати позивачу збитки, понесені останнім у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 80456а4ка від 19.12.2014, однак, в межах визначеного в полісі ОСЦПВ ліміту відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну потерпілого, та за вирахуванням встановленої в полісі франшизи, оскільки відповідно до ч. 2 п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Врахувавши те, що заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 24 903,52 грн не була відшкодована відповідачем позивачу, не перевищує встановленого в полісі ОСЦПВ ліміту відповідальності відповідача та заявлена за вирахуванням визначеної полісом франшизи в розмірі 510,00 грн, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив позовні вимоги у даній справі з огляду на їх обґрунтованість.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин вирішив спір у справі. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін. Посилання скаржника на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 910/21/16 - без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді Н. Губенко
Л. Іванова