ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 910/20879/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Владимиренко С.В., Гольцової Л.А.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ УФС"на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2016у справі№ 910/20879/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ УФС"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Промскладкомплект"простягнення 24101586,96 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ УФС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промскладкомплект" про стягнення 24101586,96 грн. заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 у справі № 910/20879/15 (суддя Домнічева І.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 у цій справі, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 у справі № 910/20879/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2016 у справі № 910/20879/15 (колегія суддів у складі: головуючого судді Агрикової О.В., суддів Рудченка С.Г., Чорногуза М.Г.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 у справі № 910/20879/15 повернуто скаржнику.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2016 у справі № 910/20879/15, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що у скаржника, який перебуває у процедурі ліквідації, відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систем гарантування вкладів фізичних осіб" не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а отже і зі сплати судового збору; зазначає про неврахування судом обставин наявності реальних перешкод у доступі до майна та документації банку за його місцезнаходженням, що впливає на можливість сплати судового збору.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак сторони не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, зокрема якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржник не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги, однак звернувся до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтоване тим, що у нього існують законодавчо встановлені пільги по сплаті судового збору та тим, що банк не має доступу до залишків свого майна та документів за власним місцезнаходженням та провадження банківської діяльності у м. Донецьку, що безпосередньо впливає на формування ліквідаційної маси, здатності виконувати поточні фінансові витрати, проведення претензійно-позовної роботи із позичальниками банку, в тому числі і щодо сплати значного судового збору за звернення до суду з 01.09.2015 року.

Відмовляючи у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, що унеможливлювали сплату судового збору, а надані скаржником докази жодним чином не підтверджують складний майновий стан та неможливість сплати ним судового збору. При цьому апеляційним судом відхилено посилання скаржника на обставини перебування його у процедурі ліквідації за рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки такі обставини підтверджують неплатоспроможність скаржника виконувати в повному обсязі свої зобов'язання перед кредиторами банку, але не підтверджують неможливість сплати судового збору.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про звільнення від сплати судового збору може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Таким чином, у розумінні приписів указаної норми закону відстрочення або розстрочення сплати судового збору скаржнику, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Встановивши, що скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повернення апеляційної скарги на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції, надаючи в цілому оцінку доводам скаржника, викладеним у касаційній скарзі, зауважує, що

(1) згідно із п. 8 ч.2 ст. 4, ч. 4 ст. 44 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом ліквідації банків, здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

(2) ч. 2 ст. 48 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб;

(3) відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідації, проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом.

Разом з тим, посилаючись лише на те, що банк не має доступу до свого майна та документів за власним місцезнаходженням і провадження банківської діяльності у м. Донецьку та запровадження процедури ліквідації, скаржник відповідно до вищенаведених норм законодавства не надав жодних доказів того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, зокрема, доказів відсутності у затвердженому кошторисі видатків на сплату судового збору, відсутності залишків коштів на рахунках банку та можливості здійснювати платежі тощо.

За таких обставин, висновок апеляційного господарського суду про недоведеність скаржником обставин, які б мали виключний характер та свідчили про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, є обґрунтованим та відповідає вищенаведеним нормам законодавства.

Колегія суддів також відхиляє як помилкові посилання скаржника на те, що у нього не виникає жодних додаткових зобов'язань під час ліквідаційної процедури, у тому числі і зі сплати судового збору, оскільки вони суперечать нормам ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Разом з тим, скаржник не позбавлений права на повторне подання апеляційної скарги, яка відповідає вимогам розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що стали підставою для її повернення.

Доводи скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ УФС" залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2016 у справі № 910/20879/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: С. Владимиренко

Л. Гольцова