ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 910/19431/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Кочерової Н.О., розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Злагода"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.03.2016у справі№ 910/19431/15 Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Злагода"простягнення 479777,49 грн.за участю представників сторін:

позивача: Очколяс Д.В., дов. від 31.03.2016 № 55

відповідача: Зьома В.О., дов. від 24.03.2016 б/н

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Іллічівський морський торгівельний порт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Злагода" про стягнення 300262,26 грн. страхового відшкодування, 30026,23 грн. пені, 6317,85 грн. 3% річних, 143171,15 грн. інфляційних збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/19431/15 (суддя Підченко Ю.О.) в задоволенні позову Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Ропій Л.М., суддів Калатай Н.Ф., Рябухи В.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/19431/15 скасовано повністю і прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Злагода" на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" 200000,00 грн. страхового відшкодування, 20000,00 грн. пені, 3402,74 грн. 3% річних, 78600,21 грн. інфляційних нарахувань, 6040,06 грн. судового збору; в решті позову відмовлено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Злагода" на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" 6644,07 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Злагода" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 у справі № 910/19431/15, рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у цій справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вказуючи на неврахування судом передбачених договором підстав для відмови у здійсненні страхової виплати та допущені судом помилки у здійсненні розрахунку розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.07.2013 між Державним підприємством "Іллічівський морський торгівельний порт" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Злагода" було укладено договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 17-151/13/5650.

Відповідно до п. 1.2 договору страхування застрахованою вважається цивільно-правова відповідальність страхувальника, пов'язана із виконанням ним застрахованої діяльності, а саме: діяльність оператора портового терміналу (складу), в частині тимчасового зберігання на терміналі (складі) вантажу від третіх осіб та здійснення навантажувальних/розвантажувальних робіт потужностями терміналу.

Пунктом 1.9 договору страхування передбачено строк дії договору - з 28.07.2013 по 27.07.2014.

Судом визначено, що 30.12.2011 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автологістика" був укладений договір № 335/ит про перевантаження імпортної і транзитної автотехніки, згідно із п. 1.1 якого відповідно до Зводу звичаїв Іллічівського морського торговельного порту, позивач (порт) приймає на себе зобов'язання вивантажити із суден типу РО-РО, прийняти на зберігання, навантажити в залізничні вагони і/або автотранспорт та документально оформити імпортну і транзитну автотехніку/трейлери, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Автологістика" планує до перевантаження 26000 одиниць автотехніки та зобов'язується оплатити надані йому портом послуги в погодженому цим договором порядку.

Підпунктом 2.1.2 пункту 2.1 договору № 335/ит передбачено, що порт здійснює складування і зберігання вантажу на відкритих складських площах порта, без права користування вантажем і приймає всі залежні від нього заходи щодо забезпечення схоронності вантажу при його перевалці і зберіганні.

Відповідно до п. 4.4 договору страхування страховим випадком вважається факт настання застрахованої цивільно-правової відповідальності страхувальника за пряму шкоду, заподіяну третім особам упродовж строку дії цього договору.

Листом від 10.04.2014 № 280/20 позивач згідно із п.п. 10.1.2 договору страхування повідомив відповідача про настання страхового випадку, причини настання, характер та розмір збитків, а саме: викрадення 08.04.2014 із території порту групою невідомих осіб імпортної автотехніки; загальна вартість збитків становить 51000,00 дол. США, з урахуванням офіційного курсу НБУ станом на 10.04.2014 складає 643620,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками №№ 00245610, 00245630 від 24.01.2014, генеральним актом про вивантаження 12.02.2014.

Листом від 24.06.2014 за № 530/20.1-13-1776 позивач надав додаткову інформацію щодо обставин страхового випадку та направив відповідачу додаткові документи, а саме, витяг з кримінального провадження № 12014160160000433, довідку слідчого з поясненнями, на якій стадії знаходиться справа, копію акту службового розслідування від 07.05.2014 № 182/21 з усіма матеріалами.

Відповідно до копії довідки слідчого СВ Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області від 19.06.2014 попередня кваліфікація злочину - ч. 2 ст. 289 КК України; слідство по кримінальному провадженню триває.

Згідно із актом проведення службового розслідування комісією посадових осіб позивача від 07.05.2014 № 182/21, за результатами розслідування з метою перевірки та встановлення обставин і умов крадіжки автомобілів з складу № 25 паромного комплексу 08.04.2014, встановлено факти відсутності належним чином організації контролю за схоронністю вантажу і недоліки у цій роботі посадових осіб позивача та запропоновано розглянути питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідних працівників позивача.

Як з'ясовано апеляційним господарським судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 31.07.2014 у справі № 916/2095/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014, стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь Приватного акціонерного товариства "Рено Україна" суму збитків у розмірі 300262,26 грн., витрати на сплату судового збору у розмірі 6005,25 грн.; в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Рено Україна" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії відмовлено у повному обсязі.

Відповідно до обставин, встановлених у судових рішеннях у справі № 916/2095/14, 08.04.2014 зі складу № 25 п'ятого терміналу ДП "Іллічівський морський торговельний порт" було викрадено дві автомашини марки "Renault Lodgy", кузов сірого кольору, коди кузовів YF1JSRBW450274346 та YF1JSRBW450271677, що підтверджується листом Іллічівського МВ УМВС України в Одеській області від 09.04.2014 № 433/04; загальна вартість втрачених під час зберігання автомобілів складає 25551,73 дол. США, що за курсом НБУ на дату подання позову становить 300262,26 грн.; 11.05.2014 між ТОВ "Автологістика" і ПАТ "Рено Україна" укладено договір про відступлення права вимоги № 11/05, відповідно до якого позивачу було передано право вимоги за договором від 30.12.2011; умовами укладеного між ТОВ "Автологістика" та ДП "ІМТП" договору встановлено обов'язок останнього прийняти вантаж на зберігання та прийняти всі належні від нього заходи щодо забезпечення схоронності вантажу при його перевалці і зберіганні, за що порт отримає винагороду, разом з тим, належної схоронності вантажу в даному випадку дотримано не було, що стало наслідком викрадення двох автомобілів з території порту.

Постановою органу Державної виконавчої служби від 23.12.2014 ВП № 45489059 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 916/2095/14, виданого 24.10.2014 Господарським судом Одеської області про стягнення з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь Приватного акціонерного товариства "Рено Україна" суми збитків у розмірі 300262,26 грн. у зв'язку із фактичним виконанням боржником наказу згідно із платіжними дорученнями №№ 1491, 1492 від 25.11.2014 та №№ 2096, 2097 від 27.11.2014 в повному обсязі.

Листом від 05.11.2014 № 242/14 відповідач повідомив позивачу про те, що не може на даний час прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування; для продовження розгляду справи позивачу необхідно надати документ, який підтвердить наявність або відсутність вини позивача у заподіянні прямої шкоди ТОВ "Автологістика" та/або ПАТ "Рено Україна" у зв'язку з незаконним заволодінням транспортних засобів.

Посилаючись на те, що відповідач безпідставно відмовляє у виплаті страхового відшкодування, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі про стягнення з відповідача 300262,26 грн. страхового відшкодування, 30026,23 грн. пені, 6317,85 грн. 3% річних, 143171,15 грн. інфляційних збитків.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Одеської області від 31.07.2014 у справі № 916/2095/14 не встановлено факту наявності вини позивача у заподіянні збитків у розмірі 300262,26 грн., а з постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 916/2095/14 вбачається, що доведення наявності чи відсутності вини не входило до предмету доказування у даній справі, відтак позивачем не доведено існування наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення; позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності причинно-наслідкового зв'язку між дією або бездіяльністю підприємства і заподіяною ним шкодою, відтак суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту настання страхового випадку та наявності підстав для виплати відповідачем страхового відшкодування.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаними висновками суду першої інстанції з тих підстав, що відповідач повинен був до 19.11.2014 повідомити позивачу про виплату страхового відшкодування або про відмову, а до 30.12.2014 - здійснити виплату страхового відшкодування; відповідач за відсутності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування або відстроченні його виплати, ухилився від виплати страхового відшкодування; оскільки викрадення автомобілів відбулося внаслідок одноразової дії невідомих осіб, має місце один страховий випадок у зв'язку із чим позивач має право на страхове відшкодування у розмірі 200000,00 грн.

За таких обставин, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача 200000,00 грн. страхового відшкодування, 20000,00 грн. пені, 3402,74 грн. 3% річних, 78600,21 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 1.2 договору страхування визначено, що застрахованою вважається цивільно-правова відповідальність страхувальника, пов'язана із виконанням ним застрахованої діяльності, а саме: діяльність оператора портового терміналу (складу), в частині тимчасового зберігання на терміналі (складі) вантажу від третіх осіб та здійснення навантажувальних/розвантажувальних робіт потужностями терміналу.

Як передбачено п. 4.4 договору страхування, страховим випадком вважається факт настання застрахованої цивільно-правової відповідальності страхувальника за пряму шкоду, заподіяну третім особам.

Відповідно до пп. 12.3.1 п. 12.3 договору страхування за цим договором підлягають відшкодуванню, у тому числі, пряма шкода, заподіяна третім особам внаслідок страхового випадку, відповідальність за відшкодування якої несе страхувальник і має місце причинно-наслідковий зв'язок між діяльністю (бездіяльністю) страхувальника та заподіяною шкодою.

Згідно із п.п. 12.6, 12.8 договору страхування при заподіянні шкоди майну третіх осіб, розмір страхового відшкодування визначається, у разі загибелі, втрати майна - у розмірі вартості витрат на відтворення або придбання подібного за функціональними та вартісними характеристиками майнового об'єкта до застрахованого загиблого чи втраченого майнового об'єкта, за вирахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання або реалізації, але не більше розміру ліміту заборгованості зобов'язань страховика, визначеного цим договором; якщо страхувальник самостійно компенсував заподіяну третім особам шкоду, то страхове відшкодування може бути виплачено страховиком безпосередньо страхувальнику у випадку надання належним чином оформленої відмови третьої особи від претензії страхувальника.

Пунктом 1.4 договору страхування визначено, що ліміт страховика за шкоду, завдану майну третіх осіб по кожному окремому страховому випадку становить 200000,00 грн.; умовна франшиза (% від страхової суми за нанесення шкоди майну третіх осіб) - 0,00.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 31.07.2014 у справі № 916/2095/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014, стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь Приватного акціонерного товариства "Рено Україна" суму збитків у розмірі 300262,26 грн. внаслідок незабезпечення позивачем належної схоронності вантажу і викрадення двох автомобілів з території порту, переданих на зберігання ТОВ "Автологістика"

Відповідно до п. 12.1 договору страхування страхове відшкодування за цим договором визначається страховиком після отримання ним заяви про страхову виплату і документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, розмір, причини та обставини завданого збитку, визначених у розділі 11 цього договору.

Пунктом 11.1 договору страхування передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться, зокрема на підставі рішення суду, що набрало законної сили, відповідно до якого страхувальник зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані третім особам (пп. 11.1.2 договору).

Згідно із пп. 9.4.3, 9.4.4, п.9.4 договору страхування від 24.07.2013 страховик зобов'язаний протягом 14-ти робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті, про що протягом 10-ти робочих днів письмово повідомити страхувальника з обґрунтуванням причин відмови; здійснити виплату страхового відшкодування протягом 30-ти робочих днів з дня прийняття рішення про його оплату.

Підпунктом 9.3.7 п. 9.3 договору страхування передбачено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити розмір страхового відшкодування, або відстрочити виплату страхового відшкодування у випадках, передбачених цим договором.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи та умови договору, суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування або відстрочення його виплати, врахувавши, що викрадення автомобілів з території порту сталося внаслідок одноразової дії, а отже має місце один страховий випадок, оцінивши обставини неприйняття відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач фактично ухилився від виплати страхового відшкодування, у зв'язку із чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика у розмірі 200000,00 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають встановленим обставинам справи та зроблені із вірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до пп. 9.4.7 п. 9.4 договору страхування при порушенні строків здійснення виплати страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню у розмірі 0,1% від суми невиплаченого страхового відшкодування за кожну прострочену добу, але не більше 10% цієї суми.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з того, що відповідач повинен був до 19.11.2014 повідомити позивачу про виплату страхового відшкодування або про відмову, а до 30.12.2014 - здійснити виплату страхового відшкодування, апеляційний суд здійснивши власний розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 200000,00 грн. протягом періоду з 30.12.2014 по 26.05.2015 з відповідача підлягає стягненню пеня із врахуванням обмеження розміру пені умовами договору страхування у розмірі 20000,00 грн., 3% річних у сумі 3402,74 грн. та 78600,81 грн. інфляційних нарахувань.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо невірного розрахунку апеляційним господарським судом сум 3% річних, оскільки згідно з арифметичним розрахунком вказаної суми за визначений судом апеляційної інстанції період, сума процентів річних з простроченої суми становить 2432,88 грн., у зв'язку із чим постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає зміні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом розглянуто всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, а висновки суду за наслідками розгляду спору є законними та обґрунтованими.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, що виходить за межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника були предметом дослідження у суді апеляційної інстанцій, їм дана належна правова оцінка, а тому вони відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Злагода" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 у справі № 910/19431/15 Господарського суду міста Києва змінити.

Пункт 4 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 у справі № 910/19431/15 викласти в такій редакції:

"4. Стягнути із Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Злагода" (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 14-В; ідентифікаційний код 20349029) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6; ідентифікаційний код 01125672) 200 000,00 грн. страхового відшкодування, 20 000,00 грн. пені, 2 432,88 грн. 3% річних, 78 600,21 грн. інфляційних нарахувань, 6 020,66 грн. судового збору."

В іншій частині Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 у справі № 910/19431/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Злагода" 23,28 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Н. Кочерова