ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 910/18237/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Мележик Н.І., Шевчук С.Р.розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.04.2016р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 22.07.2015р.у справі№910/18237/14 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілта"провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 8514,62грн.за участю представників

позивача - Самойленко П.М., дов. №309 від 11.04.2016р.;

відповідача - не з'явились;

третіх осіб: 1. - не з'явились;

2. - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" про відшкодування шкоди в сумі 9979,35 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Справа слухалась у судах неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2015р. (суддя Полякова К.В.) у справі №910/18237/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" 1782,49 грн. страхового відшкодування та 326,33 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Рудченка С.Г., Яковлєва М.Л.) рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2015р. у справі №910/18237/14 скасовано частково. Прийнято нове судове рішення, виклавши резолютивну частину у редакції: "У позові відмовити" та стягнуто з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС".

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2015р. у справі №910/18237/14 скасувати повністю,а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції та вирішити питання про розподіл судового збору.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" зазначає про необгрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі позивача та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові акти залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.09.2010р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілта" (страхувальник) укладено Генеральний договір №401.0008545 добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту, зокрема, транспортного засобу (ТЗ) марки "Peugeot Partner", державний номер НОМЕР_1, та видано страховий сертифікат №3137 від 18.01.2013р.

Внаслідок настання страхового випадку, передбаченого Договором, а саме дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27.05.2013р. по вул. Клепарівська, у м.Львові за участю ТЗ марки "Renault", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 та ТЗ марки "Peugeot Partner", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, застархований ТДВ "СК "НАСТА" ТЗ отримав механічні пошкодження.

Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТЗ марки "Peugeot Partner", державний номер НОМЕР_1 визначена на підставі Висновку №01/06 від 12.06.2013р. у розмірі 8514,62грн., а вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу - у розмірі 10641,60 грн.

На підставі вказаного Висновку та рахунку-фактури №6062 від 10.06.2013р., виставленого ТОВ "Ілта Львів", страховиком ТДВ "СК "НАСТА" складено страховий акт №2013-05-27/012 від 15.08.2013р., за яким визначено розмір страхового відшкодування у сумі 9980,17 грн.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, виплата вказаної суми страхового відшкодування відбулась шляхом проведення заліку взаємних однорідних вимог між ТДВ "СК "НАСТА" та ТОВ "Ілта", про що складено акт №38 від 15.08.2013р. із додатком №2.

Винною особою у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди згідно постанови Червоноградського міського суду Львівської області від 26.06.2013р. у справі № 459/2905/13-п визнано ОСОБА_5, який керував транспортним засобом марки "Renault", державний номер НОМЕР_2.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5, який керував транспортним засобом марки "Renault", державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Публічним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (відповідач у справі), за полісом №АЕ/846043, відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази МТСБУ.

Таким чином, як встановили суди попередніх інстанцій, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 27.09.2013р. ТДВ "СК "НАСТА" звернулось до відповідача із заявою №1622 про страхове відшкодування у розмірі 9980,17 грн., у відповіді на яку відповідач у листі №11831 від 01.11.2013р. зазначив, що сума страхового відшкодування у розмірі 8198,68 грн. буде перерахована ТДВ "СК "НАСТА".

Разом з тим, судами також встановлено, що 25.03.2014р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" (первісний кредитор) та Товариством з додатковою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (новий кредитор) укладено договір №2503 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитору за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у розмірі 278670,58грн., відповідно до п.4.1.Договору, у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до п.3.1.1.Договору, права вимоги відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед первісним кредитором.

За п.3.1.3.Договору, право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього Договору та після зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, внаслідок чого новий кредитор набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, які виникли внаслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали Договір страхування із первісним кредитором (вимога відшкодування у порядку регресу заподіяного збитку в межах виплачених сум страхових виплат/страхових відшкодувань).

Пунктом 3.1.4.Договору сторонами погоджено, що у випадку якщо з моменту переходу до нового кредитора прав вимоги, первісний кредитор отримав від боржників/їх страховиків по Договору ОСЦПВ (обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) суму грошових коштів в рахунок повернення заборгованості, права вимоги за якими набув первісний кредитор, первісний кредитор зобов'язаний перерахувати дану суму новому кредитору протягом 10 (десяти) банківських днів, з моменту її отримання. Разом з цим первісний кредитор відправляє новому кредитору електронною поштою на вказану адресу, реєстр даних перерахувань, що повинен містити інформацію щодо кожного платежу отриманого первісним кредитором та відносно якого новий кредитор має право вимоги, а саме: сума платежу, дата отримання платежу, номер Договору страхування та/або письмова вимога первісного кредитора до боржника.

Також, у випадку проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог із страховиком боржника, де однією/кількома із вимог первісного кредитора є вимога яку останній передав новому кредитору, в такому випадку первісний кредитор зобов'язаний перерахувати на рахунок нового кредитора суму такої зарахованої/зарахованих вимог.

Згідно із п.3.1.6.Договору, новий кредитор зобов'язується протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту переходу до нього прав вимоги надіслати боржникам письмові повідомлення про відступлення новому кредитору прав вимоги за встановленою Додатком 3 до Договору формою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.04.2014р. позивач, як новий кредитор, направив відповідачу лист (повідомлення), у якому зазначив про укладений між ТДВ "СК "НАСТА" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" договір відступлення прав вимоги та зміну, внаслідок цього, кредитора у зобов'язанні по виплаті страхового відшкодування за претензією ТДВ "СК "НАСТА" від 27.09.2013 р.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що отримав право вимоги до відповідача за Договором про відступлення права вимоги №2503 від 25.03.2014р. на суму 9980,17грн., яка має бути сплачена відповідачем саме на користь позивача - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", враховуючи належне повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні.

Разом з тим, судами також встановлено, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначав про відсутність у нього обов'язку зі сплати заявлених у межах даного позову грошових коштів, оскільки ним із ТДВ "СК "НАСТА" проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 6270 грн. за відповідною заявою від 08.10.2014р., іншу частину грошових коштів у розмірі 1928,68 грн. ним сплачено на рахунок ТДВ "СК "НАСТА" за платіжним дорученням №27032 від 22.10.2014р., а частина страхового відшкодування у сумі 1782,49 грн. виплаті не підлягає, оскільки є зносом на вартість запчастин, який не відшкодовується.

З'ясовуючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд першої інстанції встановив, що 18.09.2014р. відповідач направив ТДВ "СК "НАСТА" (первісному кредитору) заяву від 15.09.2014р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якою АТ "СГ "ТАС" має зобов'язання перед ТДВ "СК "НАСТА" по сплаті грошових коштів за заявою ТДВ "СК "НАСТА" у порядку регресу №1622 від 27.09.2013р. на суму 9980,17 грн. та №1889 від 19.11.2013р. на суму 5354,07 грн., а ТДВ "СК "НАСТА" у свою чергу, має зобов'язання перед АТ "СГ "ТАС" за заявою №Г.05.0.0/395 від 10.09.2014р. на суму 6270 грн. та №Г.05.0.0/396 від 10.09.2014р. на суму 5610грн.

Вказані вище зобов'язання, як відзначає відповідач, вважаються зарахованими на суму 11880 грн., а зобов'язання АТ "СГ "ТАС" перед ТДВ "СК "НАСТА" на суму 1672,75 грн. таким, що не виконане та підлягає оплаті.

22.10.2014р. відповідач направив ТДВ "СК "НАСТА" заяву від 08.10.2014р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій зазначено, що за регресною вимогою ТДВ "СК "НАСТА" №1622 від 27.09.2013р. розмір страхового відшкодування становить 8198,68грн., за регресною вимогою АТ "СГ "ТАС" №Г.05.0.0/395 від 10.09.2014р. становить 6270 грн., та, таким чином, вказані зобов'язання вважаються зарахованими, окрім 1928,68 грн., які підлягають сплаті відповідачем на користь ТДВ "СК "НАСТА".

Судом також встановлено, що наявність зустрічних однорідних вимог підтверджується наявними у матеріалах справи документами щодо настання 21.10.2011р. дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_7 під час керування ТЗ марки "Folkswagen", державний номер НОМЕР_4, цивільно-правова відповідність якого забезпечена ТДВ "СК "НАСТА" за полісом №АА/5122644. Внаслідок даної ДТП, забезпечений АТ "СГ "ТАС" за Договором страхування №109-Ф-11/А0222999 від 04.07.2011р. ТЗ марки "ЗАЗ110387", державний номер НОМЕР_3, отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту даного ТЗ за Висновком авто товарознавчого дослідження становить 7842,26 грн., на підставі якого АТ "СГ "ТАС" виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 6270грн., що підтверджується платіжним дорученням №10541 від 12.12.2011 р.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТДВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", суд першої інстанції, пославшись на ч.1 ст.11, 512, 514, 516, 601-603, 1187 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.173, ч.1 ст.175, 202 Господарського кодексу України, п.22.1 ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначив, що станом на момент отримання відповідачем повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, між відповідачем та третьою особою вже існували вимоги для зустрічного зарахування та строк їх виконання настав. Відтак, суд дійшов висновку про проведення такого зарахування між зазначеними особами та про припинення зобов'язання ПАТ "Страхова група "ТАС" перед позивачем на суму 6270 грн. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що у відповідності до погодженого сторонами у п.3.1.4 Договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014р. порядку, позивач має право на стягнення з ТДВ "СК "Наста" грошових коштів у сумі 6270 грн., зарахованих відповідачем згідно заяви від 08.10.2014р. та 1928,68 грн., сплачених ним під час розгляду справи у суді першої інстанції за платіжним дорученням №27032 від 22.10.2014р., з огляду на що суд відмовив у задоволенні позовних вимог до ПрАТ "СК "ТАС" в частині стягнення зазначених коштів та дійшов висновку, про задоволення позову в частині стягнення 1782,49 грн. - зносу на вартість автозапчастин, з підстави набуття ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" права зворотної вимоги до ПрАТ "СК "ТАС".

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у позові, апеляційний господарський суд, погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 6270 грн., як таких, що зараховані на підставі заяви ТДВ "СК "Наста" та 1928,68 грн., сплачених відповідачем на рахунок первісного кредитора за платіжним дорученням №27032 від 22.10.2014р. Водночас, суд апеляційної інстанції, пославшись на ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.1194 Цивільного кодексу України та правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 02.12.2015р. у справі №6-691цс15, відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про стягнення з відповідача 1782,49 грн. зносу на вартість автозапчастин.

Не погоджуючись з вищезазначеними висновками судів, ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" зазначає про їх помилковість, оскільки за твердженнями заявника правочин із зарахування зустрічних вимог, вчинений відповідачем 08.10.2014р. порушує приписи ст.603 Цивільного кодексу України та є незаконним, а відтак, повинен був бути визнаний недійсним судами попередніх інстанцій.

Проте колегія судів касаційної інстанції не погоджується з такими доводами заявника касаційної скарги оскільки вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між ТДВ "СК "НАСТА" та АТ "СГ "ТАС" були пред'явлені один до одного претензії по сплаті страхового відшкодування у порядку регресу, а саме Претензія №1622 від 27.09.2013р. зі сторони ТДВ "СК "НАСТА" на суму 9980,17 грн. та Претензія №Г.05.0.0/395 від 10.09.2014р. на суму 6270 грн. зі сторони АТ "СГ "ТАС". При цьому, як обгрунтовано зазначено судами, строк виконання даних вимог є таким, що настав, незважаючи на наявність чи відсутність звернення до іншої сторони із вимогою у порядку регресу, оскільки законодавством не закріплено обов'язку звертатись до винної особи/її страховика з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування, а передбачено перехід до такого права вимоги, яке може бути реалізоване шляхом подачі позову до суду. Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові №3-38гс12 від 28.08.2012р.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Також, за вимогами частини 2 ст.601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять документів, які б свідчили про недійсність здійсненого відповідачем правочину, а станом на момент отримання відповідачем повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, між відповідачем та третьою особою вже існували вимоги для зустрічного зарахування та строк їх виконання настав, висновок судів про проведення такого зарахування та його наслідки між зазначеними особами є обґрунтованим та таким, що здійснений у відповідності до норм матеріального права.

Водночас, врахувавши правомірність проведеного взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, договірні умови, визначені п.3.1.4 договору про відступлення права вимоги, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що зараховані кошти у сумі 6270 грн. мають бути сплачені позивачу первісним кредитором - ТДВ "СК "Наста".

При цьому, обґрунтованим є і висновок судів стосовно того, що позивач, в силу погоджених ним же умов п.3.1.4. укладеного з ТДВ "СК "Наста" Договору відступлення права вимоги, не позбавлений права на стягнення спірних 1928,68 грн. з ТДВ "СК "Наста", сплачених відповідачем за платіжним дорученням №27032 від 22.10.2014р. на користь первісного кредитора. Водночас, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що згідно з ч.1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вірним висновком суду апеляційної інстанції про скасування рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1782,49 грн. зносу на вартість автозапчастин та відмову у задоволенні позову в цій частині.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

З огляду на викладене, колегія суду касаційної інстанції погоджується з вірним висновком суду апеляційної інстанції про відмову у стягненні з відповідача спірної вартості зносу на автозапчастини пошкодженого транспортного засобу, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування таких витрат. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України у постанові від 02.12.2015р. у справі №6-691цс15. Тоді як, згідно положень ст.11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у його постанові, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні ним положень чинного в Україні законодавства, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій, а доводи щодо порушення норм процесуального права фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що у відповідності до вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України не є компетенцією суду касаційної інстанції, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016р. у справі №910/18237/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В.Владимиренко

Судді Н.І.Мележик

С.Р.Шевчук