ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 910/17552/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКарабаня В.Я., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу господарського суду міста Києва від 27 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2016 року у справі №910/17552/15 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про виконання умов договору та стягнення штрафних санкцій, -

Встановив:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30 вересня 2015 року у справі №910/17552/15 позов заступника Генерального прокурора України, заявленого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, до державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про виконання умов договору та стягнення штрафних санкцій задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 2 506 550,76 грн. штрафу та 2 291 703,68 грн. пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2016 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін, проте на підставі ст. 83 ГПК України, зменшено розмір пені до 572 925,92 грн. та розмір штрафу до 626 637,69 грн.

21 грудня 2015 року на виконання рішення господарського суду видано накази.

24 лютого 2016 року ДП "Житомирський бронетанковий завод" звернувся до господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 30 вересня 2015 року у справі №910/17552/15.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27 квітня 2016 року №910/17552/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2016 року, заяву ДП "Житомирський бронетанковий завод" задоволено частково. Розстрочено виконання рішення від 30 вересня 2015 року у справі №910/17552/15 строком на 21 (двадцять один) місяць згідно встановленого графіку, а саме з 30 травня 2016 року по 30 грудня 2017 року платежами по 57 122 грн. та 30 січня 2018 року 57 123,61 грн.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 27 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2016 року, прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволені заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 30 вересня 2015 року у справі № 910/17552/15.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому, розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Суди попередніх інстанцій врахували викладені у заяві про розстрочку виконання рішення доводи відповідача про те, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, що ускладнює виконання рішення господарського суду міста Києва від 30 вересня 2015 року у справі №910/17552/15, одночасне погашення заборгованості призведе до банкрутства підприємства, а також невиконання державних замовлень на виготовлення та постачання військової техніки для потреб АТО.

Крім того, апеляційний господарський суд також врахував наявність низки судових рішень за позовами Міністерства оборони України до ДП "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання контрактів, укладених на державне замовлення, відповідно до яких суми штрафних санкцій значно перевищує суми прибутку підприємства, що відіграє важливу роль в обороноздатності країни, в той час як прямих збитків позивачу не завдано.

Враховуючи те, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, як і не містить переліку виняткових випадків відстрочки або розстрочки виконання рішення, у кожному конкретному випадку це згідно ст. 43 ГПК України є оцінкою судом доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що зазначені відповідачем обставини у сукупності утруднюють виконання рішення суду, а тому, в силу ст. 121 ГПК України, з урахуванням інтересів як позивача, так і відповідача, обґрунтовано задовольнив заяву відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування ухвали господарського суду міста Києва від 27 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2016 року у справі №910/17552/15 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 27 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2016 року у справі №910/17552/15 - без змін.

ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіВ.Я. Карабань М.М. Черкащенко