ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 910/16658/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Нєсвєтової Н.М., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі № 910/16658/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр правової допомоги "Барістор" та товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідачів про стягнення з ТОВ "Центр правової допомоги "Барістор" заборгованості в сумі 500 грн. на підставі договору поруки від 13.01.2013 року № 03-03 та з ТОВ "Украгрозакупівля" заборгованості у сумі 600 103,80 грн., пені в сумі 38 886,71 грн., 3% річних у сумі 19 674,40 грн. та 350 580,63 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати послуг за договором на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних вантажів від 13.01.2013 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року (суддя Ковтун С.А.) в позові до ТОВ "Центр правової допомоги "Барістор" відмовлено, а позов до ТОВ "Украгрозакупівля" задоволено та стягнуто з останнього на користь позивача заборгованість в сумі 600 103,80 грн., пеню в сумі 38 886,71 грн., 3% річних у сумі 19 674,40 грн. та 350 580,63 грн. інфляційних сум.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року (судді: Рябуха В.І., Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення пені в сумі 38 886,71 грн. та викладено його резолютивну частину в іншій редакції, за якою в позові до ТОВ "Центр правової допомоги "Барістор" відмовлено, а позов до ТОВ "Украгрозакупівля" задоволено частково та стягнуто з останнього на користь позивача заборгованість 600 103,80 грн., 3% річних у сумі 19 674,40 грн. та 350 580,63 грн. інфляційних сум, а в решті позову до ТОВ "Украгрозакупівля" відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач ТОВ "Украгрозакупівля" вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представника відповідача ТОВ "Украгрозакупівля", дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 13.02.2013 року (в позовній заяві вказано від 13.01.2013 року) між ТОВ "КСТ ГРУП Україна" (експедитор) та ТОВ "Украгрозакупівля" (замовник) укладено договір № 23-ЗТЕ на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів, за умовами якого замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання від свого імені і за рахунок замовника здійснити транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів залізничним транспортом по території України, країн СНД та інших держав.

За умовами договору експедитор взяв на себе обов'язок, зокрема, на підставі письмового запиту (пропозиції) про перевезення вантажу, надісланого замовником за допомогою факсимільного зв'язку (електронною поштою), погоджувати із замовником маршрут і умови перевезення вантажу (п. 2.1.1), а замовник - завчасно подавати заявки на планові перевезення.

Відповідно до п. 2.1.4 договору експедитор зобов'язаний інформувати замовника про вартість перевезення вантажів по території України, країн СНД та інших держав, повідомляти замовнику про зміну вартості, а також про зміни щодо заповнення документів на перевезення.

Заявка повинна містити таку інформацію: маршрут перевезення; країна відправлення; країна призначення; найменування вантажу із зазначенням його коду і розмірів (якщо необхідно); рід і приналежність рухомого складу; завантаження вагона; загальний обсяг і період перевезення (п. 2.2.1).

Згідно з п. 3.1 договору замовник здійснює 100% попередню оплату у розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків упродовж 5-ти банківських днів з дня виставлення рахунку. Банківські витрати несе замовник.

За п. 3.2 договору у дорученні банку на перерахування грошових коштів замовник зазначає, за які перевезення здійснена оплата, номер договору, рахунки.

Відповідно до п. 3.4 договору за прострочення платежу замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

В матеріалах справи містяться акти приймання-передачі за період з лютого 2013 року по березень 2014 року підписані з боку експедитора та частково підписані з боку замовника.

Позивач виставляв замовнику для оплати рахунки, які останній частково оплачував, зазначаючи в призначенні платежу: "за транспортно-експед. послуги зг-но договора від 13.02.2013 №23-ЗТЕ" з посиланням на дати та номери рахунків.

За твердженнями позивача, при переплатах за надані послуги ним враховувалися кошти, що надходили від замовника, за неоплачені рахунки в хронологічному порядку, відповідно до виникнення заборгованості та періодичності надання послуг.

Предметом даного судового розгляду є вимоги експедитора до замовника про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати наданих послуг на підставі договору, та вимоги до поручителя про стягнення заборгованості на підставі договору поруки.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову до поручителя виходив з того, що позивач як на підставу позовних вимог посилався на договір поруки від 13.01.2013 року № 03-03, згідно з яким поручитель поручився за виконання замовником договору від 13.01.2013 року № 23-ЗТЕ. Проте, оскільки предметом розгляду у даній справі є неналежне виконання зобов'язань замовником за договором від 13.02.2013 року №23-ЗТЕ (тобто за іншим, не забезпеченим правочином), підстави для стягнення з поручителя заборгованості відсутні.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги до замовника, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин невиконання ним своїх зобов'язань з оплати наданих послуг за договором від 13.02.2013 року № 23-ЗТЕ на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів на спірну суму, та наявності правових підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та відмовляючи в цій частині позову виходив з неможливості встановлення початку прострочення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За змістом ч. 2 ст. 316 ГК України плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу, тобто, до загального порядку ціноутворення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" визначено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 934 ЦК України визначено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

За ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами договору транспортного експедирування визначено певний алгоритм дій: оформлення замовником заявок на кожне перевезення - надання експедитором рахунку на оплату - про ведення замовником 100% попередньої оплати - перевезення вантажу.

При цьому, дійшовши висновку про те, що за період з 28.02.2013 року по 31.03.2014 року експедитором було надано замовнику за його заявками послуги з організації перевезення вантажу на загальну суму 4 716 834,30 грн., з яких замовником оплачено 4 116 730,50 грн., суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що договір транспортного експедирування не містить розміру плати експедитору, не дослідили обставин узгодження сторонами вартості послуг та їх обсягу.

Зокрема, прийнявши до уваги акти виконаних робіт (надання послуг), складені позивачем, які містять посилання на договір від 13.02.2013 року № 23-ЗТЕ, визначають найменування послуг та їх вартість, і зазначивши, що частина з них підписана замовником, суди обох інстанцій не навели оцінки обставинам не підписання з боку замовника іншої частини цих актів.

Разом з цим, умовами п. 3.1 договору визначено здійснення замовником 100% попередньої оплати у розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків упродовж 5-ти банківських днів з дня виставлення рахунку.

Проте, зробивши висновок, що експедитор виставляв замовнику рахунки для оплати, які останній частково оплатив, судами не було встановлено за якими ж саме рахунками були здійснені оплати, а які з них оплачені не були.

Між тим, загальними правилами процесуального законодавства, закріпленими у ст.ст. 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Однак, в порушення наведених процесуальних норм суди обох інстанцій не встановили обсягів наданих послуг, не перевірили обґрунтованості розрахунків заборгованості та не навели доказів і розрахунків, з яких вони виходили, задовольняючи позов до ТОВ "Украгрозакупівля" про стягнення грошових коштів, і не спростували доводів останнього про відсутність спірної заборгованості.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про наявність у замовника основного боргу саме в сумі 600 103,80 грн. не обгрунтований ні нормами матеріального права, ні обставинами справи.

Крім того, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги до замовника в повному обсязі, в тому числі й про стягнення пені, 3% річних та інфляційних сум, не з'ясував чи встановлено договором строк виконання зобов'язання замовником з оплати послуг та не встановив коли настав строк виконання зобов'язання з оплати послуг, а відтак і початок його прострочення, більш того, апеляційний господарський суд відмовляючи в позові про стягнення пені у зв'язку з неможливістю встановити початок прострочення виконання зобов'язання, всупереч наведеному дійшов висновку про можливість стягнення визначених ст. 625 ЦК України сум, не навівши таким суперечливим висновкам правового обгрунтування.

До того ж, судами на підставі пояснень позивача зроблено висновок про те, що правовідносини між ТОВ "КСТ ГРУП Україна" та ТОВ "Украгрозакупівля" мали місце в рамках договору від 13.02.2013 року № 23-ЗТЕ, а в позовній заяві помилково вказано дату договору 13.01.2013 року, та про відсутність у матеріалах справи доказів існування інших договірних відносин.

Водночас, суди попередніх інстанцій обгрунтувавши відмову в позові до ТОВ "Центр правової допомоги "Барістор" тим, що підставою позову до нього є договір поруки від 13.01.2013 року № 03-03, за яким поручитель поручився за виконання замовником ТОВ "Украгрозакупівля" договору від 13.01.2013 року № 23-ЗТЕ, тобто іншого незабезпеченого правочину, тим самим не спростували можливості існування інших договірних відносин транспортного експедирування між ТОВ "КСТ ГРУП Україна" та ТОВ "Украгрозакупівля", в тому числі і за договором від 13.01.2013 року № 23-ЗТЕ, наведених обставин достеменно не з'ясували та не навели правового обгрунтування відхилення тверджень замовника про виправлення дати договору, що є підставою позову.

Отже, висновки попередніх судових інстанцій як про відмову в позові до поручителя про стягнення заборгованості за договором поруки, так і про задоволення в різному обсязі позову до замовника про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування, інфляційних сум, 3 % річних та пені слід визнати передчасними та такими, що не ґрунтуються на повному дослідженні обставин справи і доказів у ній.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року скасувати, і справу № 910/16658/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко