ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 910/14730/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Воліка І.М., Мележик Н.І., розглянув касаційну скаргуДочірнього підприємства "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.01.2014р.та рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013р.у справі№910/14730/13 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до відповідачів:1. Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" 2. Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс"простягнення 81568871,48 грн.

за участю представників

позивача - не з'явились;

відповідачів 1.Топоркова О.С., дов. від 27.03.2014р. №69/02.04;

2. не з'явились;

ТОВ "Автомобільна група "Богдан" - Безсмертний О.М., дов. б/н від 17.02.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" та Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про стягнення 81568871,48 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам станом на 25.07.2013 р. за Договором про відкриття кредитної лінії №88-МВ/09 від 31.08.2009 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2013р. (суддя Нечай О.В.) у справі №910/14730/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014р. (колегією суддів у складі головуючого судді Андрієнка В.В., суддів: Буравльова С.І., Шапрана В.В.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" та Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 81568871,48 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 68820 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2016р. у даній справі замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні ВП №42735900, відкритому Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України на підставі наказу господарського суду міста Києва від 14.02.2014р., виданого на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013р. у справі №910/14730/13, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Богдан".

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Дочірнє підприємство "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" у липні 2016 року звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій заявивши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових актів, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014р. та рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013р., а справу №910/14730/13 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2016р., колегія суддів у складі головуючого судді Владимиренко С.В., суддів: Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І., розглянувши заявлене Дочірнім підприємством "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" клопотання про відновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги, відновила строк на касаційне оскарження постанови та рішення судів попередніх інстанцій у справі №910/14730/13 та призначила розгляд касаційної скарги у засіданні Вищого господарського суду України на 10.08.2016р. Відновлюючи заявнику касаційної скарги пропущений строк на касаційне звернення, суд касаційної інстанції, з метою недопущення непропорційного обмеження права на доступ до правосуддя, як складової права на справедливий суд, гарантованого Конституцією України, чинним законодавством та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, врахувавши їх приписи та норми процесуального прав, прийняв касаційну скаргу до свого провадження та призначив до розгляду.

За розпорядженням В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 09.08.2016р. №08.03-04/3282 у зв'язку з перебуванням судді Дунаєвської Н.Г. на лікарняному, було призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі №910/14730/13, за результатами якого згідно Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, було визначено наступний склад колегії для слухання даної справи: Владимиренко C.B. - головуючий; судді: Мележик Н.І., Волік І.М.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника заявника касаційної скарги та ТОВ "Автомобільна група "Богдан", перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.08.2009р. між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (надалі в тексті постанови - ПАТ "Альфа-Банк", позивач, банк) та Відкритим акціонерним товариством "Луцький автомобільний завод" (перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Автомобільна компанія "Богдан Моторс", надалі в тексті постанови - ПАТ "АК "Богдан Моторс", позичальник, відповідач-2) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №88-МВ/09 (надалі - Кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у п. 1.5. цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору розмір процентів за користування кредитом складає: - за користування частиною кредиту, наданою у гривнях - 15 % річних; - за користування частиною кредиту, наданою у доларах США - 21 % річних; - за користування частиною кредиту, наданою у євро - 20 % річних; - за користування частиною кредиту, наданою у російських рублях - 30 % річних.

Згідно з п. 1.4. Кредитного договору строк дії кредитної лінії закінчується 31.08.2016р.

Судами також зазначено, що відповідно до пп. 6.1., 6.2. Кредитного договору, проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту (окремо по кожному виду валют, у яких надано кредит) протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (для частини кредиту у іноземній валюті, інших ніж російські рублі) або фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (для частини кредиту у іноземних валютах, інших, ніж російські рублі). При чому для цілей нарахування процентів на суму кожного з траншів день його надання враховується, а день повернення - не враховується при нарахуванні процентів. Проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені у наступних абзацах цього пункту).

Як зазначено судами в оскаржуваних рішенні та постанові, в подальшому між сторонами Кредитного договору було укладено низку додаткових угод.

Разом з тим, 31.08.2009р. між позивачем та Дочірнім підприємством "Автоскладальний завод №2" Відкритого акціонерного товариства "Луцький автомобільний завод" (перейменоване у Дочірнє підприємство "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Богдан Моторс" було укладено Договір поруки №147-П/09, відповідно до якого поручитель поручається за виконання боржником наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, зокрема, обов'язок сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією, у наступному розмірі: 15 % річних за користування частиною кредиту, наданою у гривнях, 21 % річних за користування частиною кредиту, наданою у доларах США, 20 % річних за користування частиною кредиту, наданою у євро, та 30 % річних за користування частиною кредиту, наданою у російських рублях, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору у строки, визначені в основному договорі. Згідно з п. 3.1. Договору поруки боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, перелічених у ст. 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і божник.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 81568871,48 грн. заборгованості за відсотками по кредитному договору станом на 25.07.2013р., що виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем-2 за Кредитним договором.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

У ч.ч.1,2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк" (заміна якого була здійснена відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи") суди попередніх інстанцій вказали про зазначення позивачем про вчинення своїх зобов'язань за Кредитним договором у повному обсязі, в свою чергу позичальник порушив вищезазначені положення Кредитного договору в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого у нього виникла заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 81568871,48 грн., яка підтверджується банківською випискою по банківському рахунку ПАТ "АК "Богдан Моторс" та була стягнута судами з відповідачів солідарно.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, предметом спору у даній справі є солідарне стягнення з відповідачів заборгованості зі сплати відсотків за користування траншами згідно кредитного договору. Відтак, саме обставини й підстави виникнення/погашення, наявності/відсутності такої заборгованості підлягають з'ясуванню під час вирішення такого спору. Про необхідність з'ясування зазначеного свідчить і правова позиція, викладена у постанові Верховного суду України №3-107гс16 від 23.03.2016р., яка згідно положень ст.11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Тоді як, суди попередніх інстанцій, зазначивши про належність банківської виписки, наданої позивачем, як доказу наявності у позичальника спірної суми заборгованості, всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України не дослідили наявні у матеріалах справи інші документи, які свідчать про розміри та дати видачі кредитних траншів позивачем відповідачеві-2 та погоджений сторонами у додаткових договорах порядок їх погашення, за користування якими були нараховані спірні відсотки, які є предметом стягнення у даній справі, періодів та розмірів таких траншів за Кредитним договором.

Поза увагою судів залишилось і надання належної правової оцінки наявним у матеріалам справи додатковим угодам до Кредитного договору, якими сторонами змінювались як ліміт Кредитної лінії, так і порядок сплати процентів та черговість погашення заборгованості відповідача-2 у випадку недостатності направлених ним грошових коштів для погашення заборгованості (додаткова угода №4 від 31.08.2010р., № б/н від 30.04.2010р., №б/н від 26.06.2012р., №8 від 14.01.2011р. відповідно).

Тобто, задовольнивши позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк", суди попередніх інстанцій не в повній мірі з'ясували та відобразили в оскаржуваних судових актах обставини справи, що мають значення для даної справи, не дотримавшись вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про передчасність висновків суду відносно заявлених позовних вимог.

Тоді як, відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, оскаржувані постанова та рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду. Під час нового розгляду справи, господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Згідно з ч.1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014р. та рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013р. у справі №910/14730/13 скасувати.

Справу №910/14730/13 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.В.Владимиренко

Судді І.М.Волік

Н.І.Мележик