ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 905/2674/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автодоркомплект"на ухвалуДонецького апеляційного господарського судувід13.06.2016у справі№905/2674/15Господарського судуДонецької областіза позовомДочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автодоркомплект"простягнення суми

за участю

- позивача:Білань Л.В. (довіреність від 11.04.2016),

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.04.2016 позов Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач) задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автодоркомплект" (далі - відповідач) на користь позивача 210647,02 грн. основного боргу, 32202,01 грн. пені, 2194,27 грн. три відсотки річних та 2527,50 грн. інфляційних втрат, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення.

Оскарженою ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Марченко О.А., судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.) апеляційну скаргу повернуто без розгляду на підставі п.4 ст.97 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказану вище ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення ним норм процесуального права.

Відповідач відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлявся про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використав наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Апеляційний суд свою ухвалу про повернення апеляційної скарги мотивував тим, що оскільки рішення місцевого господарського суду було оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25.04.2016, апеляційна скарга подана 03.06.2016, тобто з пропуском строку, встановленого для її подання, без клопотання про його відновлення, то вона підлягає поверненню відповідно до п.4 ст.97 Господарського процесуального кодексу України.

Оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1-ї статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу, згідно якої рішення господарського суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції було прийнято 18.04.2016, повний його текст складено та рішення було підписано 25.04.2016.

Отже десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі має обраховуватися із 25.04.2016.

Як встановлено апеляційним судом, апеляційну скаргу відповідно до поштового штампу на конверті, в якому вона надсилалась, відповідач подав 03.06.2016, тобто більше ніж через місяць з початку перебігу строку на апеляційне оскарження, а відтак з пропуском строку для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

При цьому, клопотання про відновлення вказаного строку подано не було.

Як вбачається із тексту повернутої апеляційної скарги, яку відповідач долучив до касаційної скарги, відповідач просив відкрити апеляційне провадження у справі та вважати дотриманим строк на апеляційне оскарження, отже його доводи зводились до дотримання ним строку на апеляційне оскарження, а не до його поновлення.

При цьому твердження відповідача про те, що відлік десятиденного строку на оскарження слід рахувати з моменту одержання рішення суду, є помилковим та таким, що не ґрунтується на наведених вище вимогах частини першої статті 93 Господарського процесуального кодексу України, оскільки згідно із її вимогами у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

До того ж, згідно з повідомленням про оголошення перерви по справі від 14.04.2016 (а.с. 66, том 2) та протоколом судового засідання від 14.04.2016 (а.с.67, том 2) представник відповідача брав участь у судовому засіданні у цей день та був обізнаний про наступне судове засідання 18.04.2016, тобто у день коли було винесено рішення, яке в подальшому він оскаржив до суду апеляційної інстанції.

Отже, відповідачу була забезпечена можливість приймати участь у розгляді справи судом першої інстанції, а відповідно і забезпечена можливість бути проінформованим про прийняття рішення, а відтак забезпечена можливість і для його своєчасного оскарження.

Крім того, відповідач не був позбавлений права подати суду апеляційної інстанції клопотання про відновлення процесуального строку з посиланням на наявність поважних причин такого пропуску, а не обмежуватись помилковим посиланням про дотримання строку на апеляційне оскарження у своїй апеляційній скарзі.

Згідно з пунктом 4-м частини 1-ї статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказане рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Із наведеного вбачається, що будучи повідомленим про призначення наступного судового засідання на 18.04.2016, і саме у цей день було прийняте оскаржене у апеляційному порядку рішення, не скориставшись своїм правом на участь у розгляді справи у суді першої інстанції, та подальша бездіяльність, яка вбачається у відсутності інтересу щодо результатів її розгляду, та яка вбачається у не вжитті заходів, щоб дізнатись про стан відомого цій особі судового провадження, призвели до того, що особа, що звернулась із апеляційною скаргою, вимагає перегляду рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення, хоча відповідно до наведеного рішення Європейського суду з прав людини такого права вона не має.

Таким чином не вбачається, що суд апеляційної інстанції припустився порушень приписів процесуального законодавства, а доводи викладені у касаційній скарзі, не дають правових підстав вважати, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автодоркомплект" залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі Господарського суду Донецької області №905/2674/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

А.Г. Полянський