ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2016 року Справа № 904/374/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Дніпропетровської області 25.02.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 02.06.2016у справі Господарського суду№ 904/374/16 Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Знам'янська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Одеська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення штрафуу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Пашко С.Г.;- відповідача Матвєєва Т.В.;ВСТАНОВИВ:
19.01.2016 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Знам'янська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Одеська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення штрафу у розмірі 21 825, 00 грн. за неправильно зазначену у залізничній накладній № 46154225 масу вантажу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 у справі № 904/374/16 (суддя Васильєв О.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 (колегія суддів у складі: Герасименко І.М. - головуючий суддя, судді Подобєд І.М., Широбокова Л.П.), позов задоволено; стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Знам'янська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Одеська залізниця" штраф у розмірі 21 825, 00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 904/374/16, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що в 05.11.2015 Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на підставі накладної № 46154225 зі станції Кривий Ріг Придністровської залізниці на станцію Берегова Одеської залізниці здійснено відправлення, зокрема, вагону № 53536520 із зазначеною відправником масою вантажу 69 000 кг.
При проходженні вагону через станцію Тимкове Одеської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу не відповідає масі, зазначеній відправником у накладній (накладна № 46154225 - вагон № 53536520), зазначена маса вантажу 69 000 кг, фактично маса вантажу склала 71 840 кг, що на 2 840 кг більше.
За результатами проведеного зважування складено комерційний акт АА № 055358/103/27 від 06.11.2015 та акт загальної форми № 136 від 06.11.2015.
Позивачем, на підставі зазначених обставин, нарахований відповідачу штраф у розмірі 21 825, 00 грн. за неправильно зазначену масу вантажу в залізничній накладній № 46154225, який перевозився у вагоні № 53536520.
Надлишки вугілля з вагону № 53536520 у кількості 2 840 кг вивантажені та забрані відповідачем самовивозом зі станції Долинська Одеської залізниці, що підтверджується актом огляду вагону від 10.11.2015, складеного за участю представника відправника, та підписаного останнім без зауважень (а. с. 19), що також є доказом наявності в вагоні надлишкової ваги.
Статтею 307 ГК України, яка кореспондується із ст. 908 ЦК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 ЦК України).
За положеннями ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі, визначеному в порядку, встановленому статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст. 122 Статуту залізниць України).
Згідно із п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, у випадку, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Отже, відповідальність за невірне зазначення відповідних відомостей несе саме відправник вантажу, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявні в матеріалах справи копії комерційного акта № 055358/103/27 від 06.11.2015 та акта загальної форми № 136 від 06.11.2015 свідчать про факт невідповідності фактичної маси вантажу у вагоні № 53536520 масі, зазначеній відправником в накладній № 46154225.
Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає законним і обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафу за неправильне зазначення останнім відомостей у залізничній накладній.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами безпідставно не застосовані приписи частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України та пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на таке.
Згідно із частинами другою і третьою ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Суди попередніх інстанцій, оцінивши подані сторонами докази, не знайшли підстав для зменшення розміру штрафу відповідно до приписів частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України та пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України.
Передбачене законодавчими нормами право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає до стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання, базується на оцінці судами доказів, наданих сторонами і їх переоцінка та встановлення інших обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
Всі інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції і фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1117 ГПК України.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 904/374/16 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
В.І. КАРТЕРЕ