ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 року Справа № 910/25685/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Васищака І.М., Селіваненка В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиУправління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)напостанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2014у справігосподарського суду міста Києва № 910/25685/14за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Монта"доУправління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)про стягнення 769 525,79грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - Терентьєв Б.В., Нерода А.М.,

від відповідача - Прокопенко І.В.,

У С Т А Н О В И В:

18.04.2013 між Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та товариством з обмеженою відповідальністю "Монта" було укладено договір №15/04/13 на виконання ремонтно-реставраційних робіт.

13.06.2013 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до цього договору, якою внесено зміни до останнього.

За умовами, визначеними пунктами 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 4.4, 4.6, 10.1 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1) виконавець зобов'язується своїми силами та засобами, застосовуючи власне обладнання та матеріали, організувати та здійснити згідно з технічним завданням замовника (додаток №1 до договору) виконання комплексу робіт стосовно реконструкції та посилення несучих конструкцій внутрішнього каркасу Пам'ятника Володимиру Великому, що розташований у Парку "Володимирська рірка", м. Київ; роботи виконуються у два етапи, згідно з графіком, узгодженим двома сторонами (додаток №2 до договору); сума договору становить 300 051,96грн., у т.ч. ПДВ - 50 008,66грн.; вартість другого етапу становить 650 184,84грн., а загальна вартість робіт за договором становить 950 236,80грн., у т.ч. ПДВ - 158 372,28грн., строк виконання робіт на суму перерахованого авансу не повинен перевищувати одного місяця з дня його отримання, а використання зазначених коштів підтверджується актами КБ-2в та довідкою КБ-3, остаточна сума договору буде визначена після проведення експертизи проектно-кошторисної документації; для фінансового забезпечення робіт замовник протягом 5-ти банківських днів після підписання договору перераховує виконавцю аванс у розмірі 30% від суми договору, а саме: 90 015,58грн., в т.ч.ПДВ - 15 002,60грн. (перший етап робіт); замовник протягом 3-х банківських днів з дня підписання додаткової угоди №1 перераховує виконавцю аванс у розмірі 195 055,46грн. (другий етап робіт); всі оплати здійснюються замовником за умови надходження цільового фінансування за рахунок замовника; кінцевий розрахунок за виконані роботи по договору проводиться замовником по факту виконання виконавцем робіт, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання замовником акту виконаних робіт, якщо додатковою угодою сторонами не встановлено інший порядок чи термін оплати; договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2013, але до повного виконання зобов'язань обома сторонами.

На стадії виконання договору відповідач перерахував попередню оплату за виконувані позивачем підрядні роботи, а саме: 25.04.2013 у розмірі 90 030,51грн. та 21.06.2013 у розмірі 195 055,46грн., що є авансом відповідно до п.4.1 договору та п.4.2 додаткової угоди №1. Зазначене підтверджується банківською випискою по рахунку №26002146249700, наданою ПАТ "УкрСиббанк".

У порушення своїх зобов'язань за договором, вартість виконаних робіт за грудень 2013 року за Актом №1 у розмірі 663 899,40грн. Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) сплачено не було, що обумовило звернення ТОВ "Монта" до суду з позовом про стягнення 663 899,40грн. основного боргу, та 105 626,39грн. інфляційних втрат.

12.12.2014 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Отрош І.М.), залишеним без змін 11.03.2015 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Лобань О.І., Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 663 899,40грн. боргу, 85 709,41грн. інфляційних нарахувань, у решті позову відмовлено. Судові рішення мотивовані доведеністю наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за виконані ремонтно-реставраційні роботи, а також правомірністю нарахування на суму боргу інфляційних втрат зі здійсненим судом їх розрахунком.

У касаційній скарзі Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили рішення та постанову скасувати в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 85 709,41грн. та прийняти нове рішення, яким у цій частині відмовити в позові. Зазначали, що сторонами 07.05.2014 було укладено додаткову угоду №2 до договору №15/04/13 від 18.04.2013, якою, зокрема, змінено пункт 3.1 договору в частині оплати суми в розмірі 663 899,40грн., яка підлягає до сплати у 2014 році, відтак підстави для нарахування інфляційних втрат за відсутності прострочення грошового зобов'язання боржника відсутні.

Постанова та рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення 663 899,40грн. боргу не оскаржуються.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника і приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення 85 709,41грн. інфляційних втрат, суди виходили з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 625 Цивільного кодексу України, а вказівка у договорі щодо здійснення оплати за умови надходження цільового фінансування не може бути відкладальною обставиною у розумінні статті 212 ЦК України, оскільки відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та яка обумовлює настання чи зміну прав і обов'язків для обох сторін правочину.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач обґрунтовував свої заперечення щодо нарахування інфляційних втрат тим, що сторони 07.05.2014 уклали додаткову угоду №2 до договору №15/04/13 від 18.04.2013, змінивши цим самим строк оплати виконаних робіт.

Проте судами у порушення положень статті 43 ГПК України не було надано належної правової оцінки доводам відповідача.

Крім того, зі змісту касаційної скарги та наявних у справі документів убачається, що додатки до позовної заяви містять листи відповідача, адресовані позивачу, в яких зазначено про існування вищезгаданої додаткової угоди №2. Проте зазначені обставини судами залишено поза увагою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення попередніх судових інстанцій ухвалені при неповно установлених фактичних обставинах справи. Судами не дотримано вимог ст.84 ГПК України, відповідно до яких рішення у справі має бути гранично повним, ясним, чітким, обов'язково мати вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Усупереч зазначеним вимогам, суди обох інстанцій, за наявності суперечностей щодо строків оплати виконаних робіт за спірним договором, самоусунулись від встановлення обставин, які мають суттєве значення у справі, не з'ясували кінцевий термін розрахунків відповідача з позивачем за цим договором. За твердженнями відповідача оскільки додатковою угодою №2 від 07.05.2014 внесено зміни в частині оплати виконаних робіт, пункт 4.6 договору №15/04/13 втрачає свою чинність з моменту підписання вищевказаної угоди. Між тим, судами ці обставини взагалі не досліджувались, не з'ясовувалось наявність чи відсутність зазначеної додаткової угоди №2, її погодження сторонами.

Виходячи із положень ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. А тому постанова і рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2014 у справі №910/25685/14 в частині стягнення 85 709,41грн. інфляційних нарахувань скасувати, а справу направити у цій частині для нового розгляду до суду першої інстанції.

У решті зазначені постанову та рішення залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя І.М. Васищак

Суддя В.П. Селіваненко