ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 922/915/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Мачульський Г.М.за участю представників: від позивача:не з'явився;від відповідача:Дубовецький Ю.О., дов. б/н від 04.01.2016р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуХарківської міської радина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р.у справі господарського суду№922/915/15 Харківської областіза позовомХарківської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський бізнес-центр "Южний"проповернення майна та відшкодування доходівВ С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський бізнес-центр "Южний" про повернення безпідставно набутого майна - земельної ділянки площею 0,2193 га, яка розташована по пров. Сімферопольському, 6 у м.Харкові та стягнути доходи, які були одержані від безпідставно набутого майна у розмірі 862336,28грн. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 1212-1215 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2015р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. у справі №922/915/15, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у розмірі 862336,28грн. та в цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.03.2016р. у складі колегії суддів: Фролової Г.М. (головуючий), Корсака В.А., Ходаківської І.П. задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У зв'язку з перебуванням судді Фролової Г.М. на лікарняному та відпусткою суддів Ходаківської І.П., Корсака В.А., розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 13.04.2016р. №08.03-04/1020 призначено проведення повторного автоматичного розподілу судової справи №922/915/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Дроботова Т.Б., Мачульський Г.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.04.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі колегії суддів.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 10.05.2016р. представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Харківської міської ради.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський бізнес-центр "Южний" є власником нежитлової будівлі літ. "Б-8", площею 14305,0 кв.м по пров.Сімферопольському, 6 у м.Харкові, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 27.12.2007р., виданим виконавчим комітетом Харківської міської ради, яке зареєстроване КП "Харківське міське бюро технічне інвентаризації" 28.01.2008р., про що зроблено запис №3941 в реєстровій книзі №1, а також підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.11.2014р. №29581315.

Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 20.06.2008р. №164/08 Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський бізнес-центр "Южний" надано в оренду строком до 01.06.2013р. земельну ділянку загальною площею 0,3603 га, у тому числі ділянку №1 - 0.3039 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, ділянку №2 - 0,0564 га для обслуговування гостьової автостоянки по пров. Сімферопольському, 6 у м. Харкові (Жовтневий район) в межах, які визначені актами встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 19.11.2007р. №№1330/07, 1331/07.

Відповідно до п. 9.4 Додатку 2 до зазначеного рішення, договір на право тимчасового користування землею від 30.12.1998р. №1825 втрачає чинність з моменту державної реєстрації договору оренди землі з новим землекористувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський бізнес-центр "Южний".

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач звертався до Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради та до Управління земельних ресурсів у м.Харкові з клопотаннями від 18.07.2008р. про оформлення договору оренди землі та про оформлення акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості, яка була надана відповідачу у відповідності до п. 69 додатку 2 вищезазначеного рішення сесії Харківської міської ради, проте залишені без відповіді та реагування.

Предметом даного судового розгляду є вимоги Харківської міської ради заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський бізнес-центр "Южний" про повернення безпідставно набутого майна та про стягнення 862 336,28грн. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині звільнення земельної ділянки, оскільки будь-яке переміщення нерухомості, яка знаходиться на спірній ділянці і належить відповідачу на праві власності, є неможливим без її знецінення (знищення) та зміни її призначення, тобто обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку в натурі є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення порушених прав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно з приписами ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, у відповідача виникло право власності на нерухомість, яка знаходиться на спірній земельній ділянці за існування достатніх правових підстав, тобто у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, що в свою чергу свідчить про те, що спірна земельна ділянка не є безпідставно набутим майном у розумінні приписів ст. 1212 ЦК України.

Господарськими судами попередніх інстанцій врахована правова позиція Верховного Суду України щодо застосування приписів ст. 1212 ЦК України та з огляду на те, що спірна земельна ділянка не є такою, що набута безпідставно, дійшли до вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від такого майна.

Водночас колегія суддів зазначає, що згідно з приписами ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За приписами ст. 156 цього Кодексу власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки в даному випадку відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 1212, 1213, 1214 ЦК України, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. у справі №922/915/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. у справі №922/915/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Харківської міської ради - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Г.М. Мачульський