ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 922/1009/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Гоголь Т.Г., Добролюбової Т.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської радина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2015у справі№922/1009/15 Господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проповернення майна та стягнення 234 319,77 грн.за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: Іващук П.В. (представник за дов. від 31.12.2015 №2/2016),

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить зобов'язати ТОВ "Азоврітейл" повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0722 га, яка розташована по пр. Тракторобудівників, 160-Б у м. Харкові; стягнути з ТОВ "Азоврітейл" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 234 319,77 грн. та суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем використовується зазначена земельна ділянка без належного оформлення прав на неї, з посиланням на положення ст.ст. 1212-1215 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015р. у справі №922/1009/15 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Азоврітейл" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 234319,77 грн. В решті позову відмовлено та здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 рішення суду першої інстанції з даної справи скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Азоврітейл" доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, та витрат по сплаті судового збору за подання позову, та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В решті рішення залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем обраний не вірний спосіб захисту своїх прав з посиланням на норми права.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме, ст.ст. 377, 1212 ЦК України, ст. 120 ЗК України.

Зокрема, як зазначено скаржником:

- оскільки речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровані, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому відповідач використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав (за відсутності ознак самовільного зайняття), та з огляду на що судом апеляційної інстанції не правильно застосовані норми ст. 120 ЗК України щодо переходу права на земельну ділянку у зв'язку з переходом права власності на будівлю, що в свою чергу призвело до неправильних висновків суду апеляційної інстанції по застосуванню ст. 1212 ЦК України в частині наявності у відповідача достатніх правових підстав для набуття, збереження майна (земельної ділянки);

- судом апеляційної інстанції не застосовано п. д) ч.3 ст. 152 ЗК України, згідно якої захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється також шляхом застосування інших, передбачених законом, способів;

- норма ст.1212 ЦК України застосована неправильно, так як відповідно до ч.2 зазначеної статті, положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено судом, відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 07.11.2014 ТОВ "Азоврітейл" є власником нежитлових приміщень № 1-22, 29-41, загальною площею 384,6 кв.м., та нежитлових приміщень № 23-28, загальною площею 201,3 кв.м, в будівлі літ. "А-1" по пр. Тракторобудівників, 160-Б у м. Харкові, яке виникнуло на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2010 №4457 та від 28.12.2010 № 4458.

15.12.2014 здійснено обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 160-А, про що складено відповідний акт, згідно якого ТОВ "Азоврітейл" з 28.12.2010 по момент складення вказаного акту використовувало земельну ділянку без оформлення документів на право власності або право користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність площі земельної ділянки, на якій розміщені нежитлові приміщення відповідача, з площею, зазначеною в акті від 15.12.2014, який судом визнано неналежним доказом у справі.

Згідно повідомлень Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області та Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, станом на 29.12.2012 в Управлінні не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 160-Б і рішень щодо надання в користування або продажу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування об'єкту по пр. Тракторобудівників, 160-Б, Харківською міською радою не приймалось.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.11.2014 № 29151798 щодо вказаного вище майна підтверджується, що речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровані.

Відповідно до листів ДПІ у Московському районі м. Харкова № 7291/9/20-34-15-03-38 від 11.11.2014 та № 7867/9/20-34-15-03-38 від 18.12.2014 відповідач обліковується як платник земельного податку.

Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради було здійснено розрахунок доходу, отриманого від безпідставно набутого ТОВ "Азоврітейл" майна територіальної громади м. Харкова, стягнення якого та повернення спірної земельної ділянки і є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону (ч. 2 ст. 126 ЗК України).

Згідно ч. 2 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, за змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Так, згідно приписів ч. 5 ст. 120 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент набуття права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, право власності на житловий будинок, будівлю, споруду є безумовною підставою для виникнення права користування земельною ділянкою під відповідним нерухомим майном.

Як встановлено судом, у ТОВ "Азоврітейл" на підставі цивільно-правової угоди виникло право власності на нерухомість, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 160-Б, то, останній має законодавчо визначене право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля, що спростовує твердження позивача про безпідставне користування відповідачем вказаним майном.

Сама по собі відсутність оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість відповідача у справі (користувача земельною ділянкою) не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, оскільки право на користування земельною ділянкою, в силу Закону набувається в момент набуття права власності на будівлю, розташованої на цій земельній ділянці.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Таким чином, враховуючи положення ч. 5 ст. 120 ЗК України, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про невідповідність обраного позивачем способу захисту його прав, як власника спірної земельної ділянки, шляхом подання позовної заяви з підстав, визначених ст. 1212 ЦК України, та відмову в позові в повному обсязі.

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, вимога Харківської міської ради про зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі позивачу є порушенням права власності відповідача, гарантованого ст. 41 Конституції України.

Недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача, як власника нерухомості, на користування нею, та як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку в натурі є неефективним та не призводить до відновлення його порушених прав.

Натомість, відповідно до ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваній постанові і не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки вона відповідає чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 у справі №922/1009/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Т.Г. Гоголь

Т.В. Добролюбова