ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 920/1744/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргиТростянецької міської ради Сумської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.02.2016у справі№ 920/1744/15 Господарського суду Сумської областіза позовомТростянецької міської ради Сумської областідо Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"простягнення 242683,98 грн за участю представників:позивачаЛинник Л.В. - представн. дов. від 17.03.2016відповідачаСечін С.О. - представн. дов. від 15.10.2015

ВСТАНОВИВ:

20.11.2015 Тростянецька міська рада Сумської області звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" заборгованості з орендної плати за землю у сумі 242683,98 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.12.2015 № 2620). Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди, оскільки впродовж 2014-2015 років ним здійснюється сплата щомісячних орендних платежів без врахування зміни розміру орендної плати у зв'язку із зміненою нормативною грошовою оцінкою земель міста Тростянець, проведеною у 2013 році, порушенням відповідачем вимог статті 144 Конституції України, статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо обов'язковості рішень органів місцевого самоврядування, статті 288.5, статті 288.1 Податкового кодексу України, умов укладеного договору щодо розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що сторони не вносили зміни до укладеного ними договору оренди землі, а збільшення орендної плати в односторонньому порядку є односторонньою зміною умов договору, що суперечить положенням законодавства та положенням договору.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.12.2015 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 242683,98 грн заборгованості з орендної плати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (судді Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову, стягнуто з позивача витрати зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, Тростянецька міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду у даній справі, а рішення господарського суду залишити без змін. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: суд не врахував порушення відповідачем вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України щодо порядку обчислення плати за землю, зокрема, в разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не встановив дійсний розмір бюджетного зобов'язання відповідача, вимоги статті 144 Конституції України, статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо обов'язковості рішень органів місцевого самоврядування, в тому числі в межах їх компетенції щодо регулювання земельних відносин; невірно застосував до даних правовідносин норми Закону України "Про оренду землі", Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель".

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив суд залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що 24.05.2005 Тростянецькою міською радою і Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" укладено договір оренди землі № 282, відповідно до умов якого позивач на підставі рішення 23 сесії 24 скликання від 22.02.2005 № 71 надав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення - землі для виробництва та розподілення електроенергії, які знаходяться в межах населених пунктів Тростянецької міської ради Тростянецького району Сумської області в межах населених пунктів загальною площею 3,1567 га.

Пунктом 5 договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 703476 грн. 12 коп.

Пунктом 8 договору сторони погодили укладення договору терміном на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 10 договору орендна плата вноситься з моменту прийняття рішення про надання в оренду земельної ділянки орендарем у формі та розмірі: в грошовій формі у розмірі 2% нормативної грошової оцінки - 14074,92 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 11). У пункті 12 договору погоджено, що орендна плата вноситься в строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на рахунок орендодавця не пізніше 20 числа, наступного за звітним місяцем, у розмірі 1172,91 грн.

Пунктом 14 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; погіршення стану орендованих земельних ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 20 договору передача земельних ділянок орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Договір зареєстрований Тростянецьким районним відділом Сумської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" Сумської області 30.05.2005 за № 040563500086.

Суд встановив, що на виконання умов договору земельні ділянки загальною площею 3,1567 га передані позивачем відповідачу 24.05.2005 за актом прийому-передачі, підписаному представниками сторін та скріпленому їх печатками.

28.01.2008 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до договору, якою внесено зміни до розділу "Орендна плата" на підставі рішення Тростянецької міської ради № 179 від 22.06.2007 та його викладено в новій редакції.

За пунктом 10 нової редакції розділу орендна плата за ділянки, розташовані на території м. Тростянець, площею 3,1567 га вноситься орендарем у формі та розмірі: 10% від нормативної грошової оцінки, що складає 74848 грн. 45 коп. на рік. Пунктом 11 додаткової угоди до договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. За пунктом 12 додаткової угоди орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок Тростянецької міської ради не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним та подає копію квитанції чи платіжного доручення до міської ради, а пунктом 14 додаткової угоди встановлено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами.

Рішенням 34 сесії 6 скликання Тростянецької міської ради № 98 від 12.07.2013 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Тростянець Сумської області, технічна документація введена в дію з 01.01.2014.

Відтак, позивач надав розрахунок орендної плати за договором, згідно з яким відповідач повинен був сплатити до бюджету 200609,26 грн. за 2014 рік та 208800,81 грн. за 2015 рік, виходячи з нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, натомість, перерахував 81695,09 грн. за 2014 рік та 85031 грн за 2015 рік

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що невнесення сторонами договору оренди землі змін до його умов у частині, що встановлюються в законодавчому порядку, не звільняє сторони від обов'язку їх виконання, та, дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення суми заборгованості з орендної плати без внесення змін до умов договору оренди, з посиланням на зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок у встановленому порядку.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, натомість, вказав, що правовідносини сторін за договором оренди земельної ділянки регулюються Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі; позивач не довів наявності передбачених законом чи договором підстав для зміни розміру орендної плати за відсутності внесених у встановленому порядку змін до договору.

Судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі; за статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно з абзацом другим частини першої статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

За підпунктом 9.1.10 статті 9, підпункту 14.1.147 статті 14 Податкового Кодексу України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі податок для цілей розділу ХІІІ цього Кодексу); орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України).

За положеннями статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Згідно з пунктами 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Згідно з пунктом 288.5., підпунктами 288.5.1., 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За змістом статті 1 та абзацу п'ятого статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та, зокрема, орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір, визначений відповідно до наведених вище приписів законодавства, встановлюється в договорі.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. У відповідності до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території; згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту; умови та порядок внесення змін до договору оренди землі врегульовано статтею 30 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наведені позивачем обставини щодо зміна нормативної грошової оцінки землі можуть бути підставами для внесення змін до договору оренди в частині бази для визначення розміру орендної плати та, відповідно, розміру орендної плати, разом з тим, виникнення у відповідача обов'язку сплачувати позивачу щомісячний платіж за договором у сумі іншій, ніж передбачено договором, за наведених обставин позивач не довів.

Посилаючись у касаційній скарзі на приписи Податкового кодексу України, позивач залишив поза увагою, що його правовідносини з відповідачем є договірними, а не контролюючими, не навів доводів та доказів на підтвердження існування у відповідача згідно з умовами договору обов'язку самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі.

Судова колегія також відзначає, що правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03.12.2013 по справі № 5009/3430/12, щодо виникнення у орендаря обов'язку сплачувати орендну плату відповідно до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ґрунтується на з'ясованих судами попередніх інстанцій умовах договору оренди землі, за якими орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, та що орендар неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку розміру орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

Натомість позовні вимоги в даній справі, як вже відзначено вище, не ґрунтуються на таких доводах та доказах.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанцій відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, проаналізував належним чином спірні правовідносини, зміст прав та зобов'язань сторін відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства, надав оцінку наявним у справі доказам, дійшов законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги; підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Твердження скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тростянецької міської ради Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі №920/1744/15 Господарського суду Сумської області залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова