ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 920/1547/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача - ОСОБА_4,відповідача- ОСОБА_5, ОСОБА_6,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_7на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.02.2016у справі№920/1547/15 за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_8до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7проусунення перешкод у користуванні майном ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.11.2015 (суддя Джепа Ю.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 (судді: Шепітько І.І., Гетьман Р.А., Черленяк М.І.), позов задоволено повністю. Усунуто перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 звільнити безпідставно зайняті нежитлові приміщення загальною площею 369,6кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 в поданій касаційній скарзі та доповненнях до неї просить рішення і постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.204,215,391,627,793,795 ЦК України, ст.179 ГК України та ст.ст.34,35,43,84 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на подання позивачем позову про звільнення зайнятих нежитлових приміщень площею 369,6 кв.м., в той час як відповідно до умов договору оренди від 10.09.2014 передавалося приміщення площею 230,6 кв.м., подальше повернення якого орендарем орендодавцю підтверджується нотаріально посвідченими копіями додаткової угоди від 10.06.2015 про дострокове розірвання договору оренди (а.с.63) та актом приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 10.06.2015 (а.с.51), які не є нікчемними та не визнані недійсними у встановленому порядку, тому безпідставно не взяті судами до уваги. Скаржник також зазначає про неврахування судами тих обставин, що з 10 червня 2015 року спірні приміщення загальною площею 369,6 кв.м. знаходяться у користуванні іншої особи, а саме фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на підставі договорів оренди від 10.08.2015 та від 10.06.2015, нотаріально засвідчені копії яких містяться у справі (а.с.121-125,130-134).

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Сумської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

09.09.2014 року між ТОВ "Арт.Бізнес Груп" (продавець) та ОСОБА_8 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення під Літ. А-IV, загальною площею 369,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 11,12).

10.09.2014 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), за умовами п.п.1.1,1.2,3.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення загальною площею 230,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договір набирає чинності з 10.09.2014 року та діє по 10.09.2015 року (включно).

У п.п.7.1,7.4 Договору сторони погодили, що після закінчення строку дії або при достроковому розірвання цього Договору Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю об'єкт оренди протягом останнього дня дії цього Договору або дня дострокового розірвання цього Договору. При цьому Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, експлуатаційні витрати, а також відшкодувати вартість комунальних послуг до моменту належного повернення об'єкту оренди. Об'єкт вважається повернутим з оренди з моменту підписання представниками сторін акту приймання-передачі.

З акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 10.09.2014 вбачається, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 230,6 кв.м. Строк оренди з 10 вересня 2014 року по 10 вересня 2015 року (включно) (а.с.15).

Позивач просить усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями, шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 звільнити безпідставно зайняті нежитлові приміщення загальною площею 369,6кв.м. за адресою: м.Суми, вул. Соборна, 43 (а.с.3,4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно умов Договору строк оренди закінчився 10.09.2015 року, оскільки в цей день орендовані приміщення відповідач не повернув, представники позивача 11.09.2015 року прийшли до приміщення з вимогою передати ключі та звільнити його, однак, орендар відмовилася звільнити приміщення та підписати відповідний акт про передачу об'єкта оренди орендодавцю. Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідно до ст.391 ЦК України, його порушене право на користування належним йому на праві власності майном підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача звільнити зайняті приміщення.

З акту огляду нежитлового приміщення від 19.06.2015 вбачається, що фактично в користування відповідачу за Договором передано частину нежитлового приміщення площею 230,6кв.м., а також частина приміщення (позначені номерами 9, 10, 11, 1, 13, 14, 15, 22, 23, 24, 25, згідно технічного паспорту) площею 139 кв.м., тобто всього загальною площею 369,6кв.м. (а.с.78-80). Вказаний акт складений та підписаний представниками позивача ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у присутності відповідача, який від підпису цього акту відмовився (а.с.78-81).

Відповідно до ст.291 ГК України договір оренди припиняється в разі закінчення строку на який він укладався.

Частиною 1 ст.785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивач довів, що він на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, є власником нежитлових приміщень під Літ. А-IV, загальною площею 369,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11,12).

Проте, відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції правових підстав знаходження у спірних приміщеннях після закінчення терміну дії договору оренди, а саме після 10.09.2015 року, та доказів звільнення ним спірних приміщень.

З акту про невиконання умов договору оренди нежитлового приміщення від 11 вересня 2015 року, складеного і підписаного представниками позивача ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та представником відповідача ОСОБА_5, вбачається, що станом на 11.09.2015 року об'єкт оренди не передано і орендар ФОП ОСОБА_7 відмовляється звільнити та передати приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та скласти відповідний акт про передачу об'єкта оренди (а.с.10).

З ухвали Ковпаківського районного суду м.Суми від 17.11.2015 по справі №592/10916/15-к вбачається, що проведення слідчих дій, а саме огляд нежитлових приміщень загальною площею 369,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 з метою встановлення обставин справи неможливий, оскільки власник приміщення ОСОБА_8 доступу до нього не має, а колишній орендар ОСОБА_7 доступу до вказаних приміщень не надає (а.с.138).

Посилання представників відповідача на те, що звільнення спірного приміщення підтверджується копіями додаткової угоди від 10.06.2015 про дострокове розірвання договору оренди та актом приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 10.06.2015, підписаних позивачем та відповідачем особисто та посвідчених приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бубрикою Т.А., апеляційна інстанція відхилила з наступних підстав.

У наданих суду письмових поясненнях позивач зазначає, що 10 червня 2015 року вона фактично не була присутня та не приймала від відповідача приміщення, а додаткова угода та акт приймання-передачі, на які посилаються представники відповідача та які були раніше направлені відповідачу поштовими відправленнями (а.с.76,77), є нікчемними, оскільки фактично приміщення не передано, а проекти вказаних додаткової угоди та акту приймання-передачі відповідачем на адресу позивача не повертались (а.с.143).

Апеляційний суд також зазначив, що 30 червня 2015 року позивач направив на адресу відповідача лист, в якому зазначено, що представником ОСОБА_10 видано ФОП ОСОБА_7 два примірника підписаного позивачем проекту додаткової угоди про дострокове розірвання договору оренди нежитлового рішення від 10.09.2014 року, датованого 10 червня 2015 року та два примірники проекту акту приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 10 червня 2015 року про повернення приміщення. В той же час, було надано два примірника проекту договору оренди нежитлового приміщення, датованого 10 червня 2015 року та акту приймання-передачі нежитлового приміщення, датованих 10 червня 2015 року, підписаних позивачем та ФОП ОСОБА_6 У зв'язку з неповерненням вказаних документів, позивач просив направити їх у строк до 8 липня 2015 року за його адресою. Вказаним листом відповідача також повідомлено про те, що у разі неповернення, вказані договір оренди нежитлового приміщення від 10 червня 2015 року та акти приймання-передачі нежитлового приміщення, датованих від 10 червня 2015 року будуть вважатися недійсними та такими, що не відповідають справжній волі сторін. В цьому випадку договір оренди нежитлового приміщення від 10.09.2014 вважатиметься таким, що продовжується до закінчення строку його дії - по 10 вересня 2015 року включно (а.с.76).

20 липня 2015 року позивачем направлено на адресу відповідача лист, в якому зазначено, що у зв'язку з неповерненням нежитлового приміщення по вул.Соборній, 43 в м.Суми, та подальшим використанням відповідачем приміщення, договір оренди нежитлового приміщення від 10.09.2014 є таким, що продовжує свою дію до 10 вересня 2015 року включно (а.с.77).

Відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів направлення чи вручення позивачу підписаних примірників проекту додаткової угоди та акту приймання-передачі від 10 червня 2015 року в строк, зазначений в листі від 30.06.2015, адресованому відповідачу (а.с.76).

До тверджень представника відповідача ОСОБА_6 про те, що з 10 червня 2015 року спірні приміщення знаходяться в оренді у неї, як фізичної особи-підприємця на підставі договорів оренди від 10.06.2015 та від 10.08.2015, апеляційний суд поставився критично, оскільки у судовому засіданні представник пояснив, що оригінали вказаних договорів надати суду вона не може у зв'язку з їх викраденням, що підтверджується заявою до правоохоронних органів (а.с.128,129). За таких обставин, ксерокопії вказаних договорів оренди з ФОП ОСОБА_6 не можуть прийматись як належні та допустимі докази у даній справі.

Апеляційна інстанція також зазначила, що преюдиціальні факти неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди від 10.09.2014 в період з червня по вересень 2015р. та знаходження відповідача у спірному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, встановлені рішенням господарського суду Сумської області від 26.10.2015 у справі №920/1312/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2015, яким (рішенням) було задоволено позов про стягнення з ФОП ОСОБА_7 заборгованості з орендної плати та штрафні санкції за період з червня по вересень 2015р. (а.с.86-99).

Приймаючи до уваги те, що договір оренди від 10.09.2014 припинив свою дію 10.09.2015р., а відповідач не надав доказів повернення спірного приміщення, суд апеляційної інстанції визнав позовні вимоги про зобов'язання відповідача звільнити приміщення обґрунтованими та підлягаючими до задоволення.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.п.7,8 ч.2 ст.105 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

В основу оскаржуваних рішення та постанови судами покладено висновок про те, що після 10.09.2015р. припинився укладений між сторонами договір оренди від 10.09.2014 у зв'язку із закінченням строку дії договору, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок повернути об'єкт оренди орендодавцю. При цьому, суди виходили з недоведеності обставин дострокового розірвання сторонами з 10.06.2015р. договору оренди від 10.09.2014 шляхом укладення додаткової угоди від 10.06.2015 та повернення позивачу орендованого приміщення за актом приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 10.06.2015, нотаріально засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, а також з недоведеності того, що з 10 червня 2015 року спірні приміщення загальною площею 369,6 кв.м. знаходяться у користуванні іншої особи, а саме фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на підставі договорів оренди від 10.08.2015 та від 10.06.2015, нотаріально засвідчені копії яких містяться у справі.

Проте, в порушення приписів ст.ст.43,84,101,105 ГПК України судами попередніх інстанцій залишено поза увагою наступні обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення даного спору.

Згідно вимог ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як роз'яснено в абзацах 3 та 4 п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Статтею 51 ЦК України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Згідно з п.2 Глави 7 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, при підготовці до засвідчення вірності копій документів і виписок з них нотаріус зобов'язаний особисто звірити з оригіналом документа копію чи виписку з документа, вірність яких він засвідчує.

Відтак, в порушення приписів ст.ст.34,36,43,84,101,105 ГПК України та ч.1 ст.75 Закону України "Про нотаріат" судами при вирішенні даного спору передчасно відхилено в якості неналежних доказів та без надання належної правової оцінки наявні в матеріалах справи нотаріально посвідчені копії підписаних сторонами додаткової угоди від 10.06.2015 про дострокове розірвання договору оренди від 10.09.2014 (а.с.63), акта приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 10.06.2015 (а.с.51), а також нотаріально засвідчені копії договорів оренди від 10.08.2015 та від 10.06.2015, укладених між позивачем (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендарем) стосовно спірних приміщень загальною площею 369,6 кв.м. (а.с.121-125,130-134). При цьому, апеляційний суд безпідставно відхилив останні належні докази, визначивши їх в якості ксерокопій.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів зауважує, що з матеріалів справи не вбачається визнання недійсними у встановленому порядку як додаткової угоди від 10.06.2015 про дострокове розірвання договору оренди, так і договорів оренди від 10.06.2015 та від 10.08.2015, тому ці чинні договори безпідставно не взяті судами до уваги.

Вищевказані правочини не виключають як наявність підстав вважати, що, з урахуванням положень ч.2 ст.795 ЦК України, договір оренди від 10.09.2014 припинився з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 10.06.2015, так і відсутність предмета спору у даній справі (зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 звільнити безпідставно зайняті нежитлові приміщення загальною площею 369,6кв.м. по вул. Соборній,43 в м. Суми) внаслідок їх зайняття іншою особою на договірних засадах (п.11 ч.1 ст.80 ГПК України).

Крім того, згідно імперативних приписів ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як роз'яснено в абзацах 1 та 3 п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Колегія суддів визнає помилковим висновок апеляційного суду про встановлення рішенням господарського суду Сумської області від 26.10.2015 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 у справі №920/1312/15 (між тими ж сторонами) преюдиціальних фактів неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди від 10.09.2014 в період з червня по вересень 2015р. та знаходження відповідача у спірному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, оскільки, по-перше, вказаними судовими рішеннями не встановлено фактів дійсного перебування відповідача у належному позивачу приміщенні в конкретний період часу, а саме після закінчення терміну дії договору оренди (після 10.09.2015р.). По-друге, постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2016 у справі №920/1312/15 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 з передачею справи на новий розгляд до цього ж апеляційного господарського суду, що, з урахуванням приписів ч.5 ст.85 ГПК України, свідчить про ненабрання законної сили рішенням господарського суду Сумської області від 26.10.2015 та обумовлену цим відсутність достатніх підстав вважати встановленими будь-які фактичні обставини, зафіксовані у згаданому судовому рішенні.

Водночас, передчасно наполягаючи на фактичному знаходженні відповідача у належних позивачу приміщеннях після 10.09.2015р., судами помилково залишено поза увагою ті обставини, що відповідно до ст.764 ЦК України у разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви (вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення договору оренди) та момент її направлення контрагенту за договором.

Як роз'яснено в п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" №12 від 29.05.2013, зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, ч.2 ст.291 ГК України, ч.2 ст.17 та ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при перегляді судових рішень у справах, пов'язаних зі звільненням нежилих приміщень (постанови ВСУ від 22.03.2005 у справі №1/135-20/51, від 24.05.2005 у справі №36/237, від 27.12.2005 у справі №3/84 та від 28.02.2006 у справі №1/135-20/51).

В порушення приписів ст.ст.43,84,101,105 ГПК України судами при вирішенні даного спору не з'ясовано, чи мали місце заперечення орендодавця (позивача) щодо поновлення договору на новий строк як на дату закінчення строку договору оренди, так і протягом місяця після закінчення цього строку.

При цьому, касаційна інстанція вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що договором оренди не передбачено його пролонгації, оскільки, по-перше, законодавцем застосування правила ст.764 ЦК України не поставлено у залежність від того, чи врегульовано договором можливість його пролонгації. По-друге, умови договору оренди від 10.09.2014 не містять заборони щодо його пролонгації.

Відтак, суди попередніх інстанцій, не врахувавши належним чином приписи ст.764 ЦК України, дійшли помилкового висновку про припинення договору оренди від 10.09.2014, внаслідок чого передчасно задовольнили позовні вимоги про виселення відповідача із займаного нежилого приміщення.

Отже, вищенаведене вимагає від суду касаційної інстанції достеменно встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, стосовно наявності чи відсутності дострокового розірвання договору оренди від 10.09.2014 чи його можливої пролонгації, зайняття спірних приміщень іншою особою та обумовленої цим відсутності предмета спору, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з неповним з'ясуванням ним обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що вищезгадані порушення норм процесуального права (ст.ст.35,43,84,101,105 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія вбачає достатні правові підстави для задоволення скарги шляхом скасування рішення та постанови з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 03.11.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі №920/1547/15 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Ж.Корнілова

Є.Чернов