ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2016 року Справа № 916/1958/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргифізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 01.03.2016у справі№ 916/1958/14 Господарського суду Одеської областіза позовомЗаступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Сергіївської селищної радидо фізичної особи - підприємця ОСОБА_4третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділ Держземагентства у місті Білгород-Дністровському Одеської областіпровнесення змін до договору оренди земельної ділянки за участю представників:прокуратуриЗбарих С.М.- посвідч. № 028728позивачане з'явивсявідповідачане з'явивсятретьої особине з'явився
ВСТАНОВИВ:
26.05.2014 Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Сергіївської селищної ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділ Держземагнтства у м. Білгород -Дністровську Одеської області з позовом про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, шляхом викладення пункту 2.3.1 договору у такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у сумі 36475,20 грн (тридцять шість тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень двадцять копійок) на рік" та викладення пункту 2.3.11 у наступній редакції: "Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 911880,00 грн (дев'ятсот одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень)".
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову, вказавши, що надані відомості щодо стану земельної ділянки та розміщених на ній споруд не відповідають дійсності; при визначенні розміру орендної плати застосовано невірний коефіцієнт, що характеризує економіко-функціональне використання земельної ділянки, а рішення органу місцевого самоврядування, яким застосовано цей коефіцієнт, оскаржене в порядку адміністративного судочинства; зміна раніше встановленої нормативної чи експертної грошової оцінки землі не є підставою для внесення змін до раніше укладеного договору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено; вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 01.09.2006 та викласти пункт 2.3.1 договору у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у сумі 36475,20 грн (тридцять шість тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень двадцять копійок) на рік", викласти пункт 2.3.11 у такій редакції: "Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 911880,00 грн (дев'ятсот одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень)"; стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 (судді: Лашин В.В. - головуючий, Воронюк О.Л., Мирошниченко М.А.) вказане рішення залишено без змін, як законне і обґрунтоване.
Не погоджуючись з вказаними висновками судів, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди, в порушення вимог статей 13, 15 Закону України "Про оцінку земель", статті 30 Закону України "Про оренду землі", не врахували, що позивач не дотримав встановленого порядку зміни умов договору оренди землі за взаємною згодою сторін та не надав доказів в підтвердження підстав здійснення нової нормативної оцінки земельної ділянки; суди в порушення приписів статті 33 господарського процесуального кодексу України взяли до уваги як доказ по справі витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі за відсутності підстав для проведення нормативної грошової оцінки, не витребували докази, про які просив відповідач, не врахували, що при встановленні коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки порушено вимоги пунктів 3.3, 3.5 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Міністерства агропромислової політики України, Міністерства будівництва та архітектури України Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 та помилково застосовано коефіцієнт - 4; суд апеляційної інстанції незаконно залишив без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, заявлене на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
Представники позивача, відповідача та третьої особи не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції, та надання відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарські суди попередніх інстанції встановили, що 01.09.2006 Сергіївською селищною радою міста Білгород-Дністровського Одеської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди, відповідно до умов якого Сергіївська селищна рада надала ФОП ОСОБА_4 у довгострокову оренду терміном на двадцять п'ять років земельну ділянку площею 0,24 га за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення автостоянки, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 04.06.506.00087 від 11.09.2006.
Відповідно до пункту 2.3.1 договору орендна плата встановлена сторонами в розмірі 489,34 грн. щомісячно. Грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки визначена в сумі 244,67 грн (пункт 2.3.11 договору). При цьому, відповідно до довідки № 61 від 07.02.2006, розрахунок виконано з урахуванням коефіцієнта індексації за 2005 рік.
Пунктом 2.3.5 договору передбачено, що у разі збільшення відповідно до законів України земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди. Відповідно до пункту 2.3.10 договору розмір орендної плати переглядається щорічно, зокрема, у разі збільшення розмірів ставки земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Рішенням Сергіївської селищної ради № 623 від 25.12.2009 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель смт Сергіївка м. Білгород-Дністровський Одеської області. Пунктом 4 цього рішення було передбачене здійснення перерахування орендної плати та внесення відповідних змін до договорів оренди землі, які були укладені раніше.
Також суди встановили, що рішенням Сергіївської селищної ради № 394 від 29.03.2013 "Про затвердження коефіцієнтів економіко-функціонального використання земельних ділянок Ко, розташованих на території смт. Сергіївка, що знаходяться в орендному користуванні громадян, фізичних осіб" для орендованої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 земельної ділянки встановлено розмір орендної плати у розмірі 4 % від нормативно-грошової оцінки земель.
Відповідно до змісту витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.01.2014 № 01-09/97, складеного відділом Держземагенства у м. Білгород-Дністровському, нормативно-грошова оцінка орендованої земельної ділянки складає 911880 грн. З урахуванням зазначених змін, розмір орендної плати повинен становити 36475,2 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та правових підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині встановлення орендної плати у розмірі 4% відсотків від нової нормативної грошової оцінки, передбаченої нормами чинного законодавства можливості збільшення розміру орендної плати та зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно з абзацом другим частини першої статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".
За положеннями статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Згідно з пунктами 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Згідно з пунктом 288.5., підпунктами 288.5.1., 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
За змістом статті 1 та абзацу п'ятого статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та, зокрема, орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір, визначений відповідно до наведених вище приписів законодавства, встановлюється в договорі.
Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. У відповідності до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території; згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Сергіївської селищної ради № 394 від 29.03.2013 "Про затвердження коефіцієнтів економіко-функціонального використання земельних ділянок Ко, розташованих на території смт. Сергіївка, що знаходяться в орендному користуванні громадян, фізичних осіб" для орендованої ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки встановлено розмір орендної плати у розмірі 4 % від нормативно-грошової оцінки земель, яке є чинним та у встановленому законом порядку не скасоване.
Відтак, підстави для відмови у застосуванні вказаного коефіцієнту скаржником не доведені, як і не доведено підстав, за яких відповідача звільнено від обов'язку погодити зміни в договорі на підставі нової, затвердженої нормативної грошової оцінки земель, яка є основою для визначення розміру орендної плати та перегляду розміру орендної плати.
За статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Вказаними приписами законодавства передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавчо передбачена зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наведені позивачем обставини щодо зміни нормативної грошової оцінки землі можуть бути підставами для внесення змін до договору оренди в частині бази для визначення розміру орендної плати та, відповідно, розміру орендної плати (вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 справа № 922/538/14).
Разом з тим, відповідач не довів належними доказами незаконності визначення органом місцевого самоврядування коефіцієнту функціонального використання орендованої земельної ділянки при розрахунку нормативної грошової оцінки у встановленому ним розмірі.
Враховуючи межі перегляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції вірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі; наслідки розгляду зазначеного клопотання відображено в постанові суду апеляційної інстанції.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, проаналізували належним чином спірні правовідносини, зміст прав та зобов'язань сторін відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства, надали оцінку наявним у справі доказам, дійшли законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги; підстав для скасування рішення господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.
Інші доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі №916/1958/14 Господарського суду Одеської області та рішення Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 залишити без змін.
Головуючий Л. Рогач
Судді: І. Алєєва
Т. Дроботова