ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 915/2116/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк М. Малетича, С. Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс"на постановувід 25.02.2016Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 915/2116/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс"простягнення коштів,у судове засідання представники сторін не з'явилисьзаслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" звернулось до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 02.02.2015) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс" 37569849,60 грн вартості насіння соняшнику некласного, врожаю 2013 року, переданого, за твердженням позивача, відповідачу на підставі договору складського зберігання № 105 від 06.08.2012 та складських квитанцій на зерно.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Відповідачем порушені умови договору складського зберігання № 105 від 06.08.2012 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем на зберігання відповідачу, який є зерновим складом, передано 6987,949 тон насіння соняшнику некласного врожаю 2013 року (далі - Зерно), що підтверджує складськими квитанціями на зерно.

Пунктом 4.1.6 Договору визначено, що відповідач зобов'язаний на першу вимогу позивача відвантажити продукцію, навіть якщо строк його зберігання не закінчився, з урахування технічних можливостей обладнання та норм відвантаження відповідача, попередивши відповідача в строк не пізніше ніж за 1 банківський день до моменту отримання продукції.

Заявкою № 14/11/14-4 від 14.11.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути йому зерно шляхом відвантаження його на автотранспорт починаючи з 15.11.2014 за довіреністю № 5096 від 14.11.2014 через ОСОБА_4 При цьому, позивач гарантував оплату послуг з відвантаження.

17.11.2014 позивач направив відповідачу лист № 17.11.2014-8 з пропозицією допустити на відвантаження додатковий автонавантажувач для пришвидшення процесу відвантаження зерна, який був отриманий відповідачем 21.11.2014.

У період з 17.11.2014 по 20.11.2014 відповідач здійснив часткове відвантаження зерна, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних. Позивач зазначає, що в послідуючому, відповідач відмовився від завантаження решти зерна на надані позивачем об'єкти транспорту, підтвердження чого є Акт відмови № 1410-1650 від 21.11.2014 підприємства "СЖС Україна" в якому зазначено, що представник відповідача ОСОБА_5 від підпису відмовився, що засвідчено підписом менеджера позивача ОСОБА_6

Також, позивач зазначає, що слідчим відділом Центрального районного відділу Миколаївського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області здійснюються слідчі дії по кримінальному провадженню № 12014150020006499 за фактом вчинення дій, що мають ознаки заволодіння майном позивача, що спричинили позивачу матеріальну шкоду на загальну суму 300000000 грн та мають ознаки злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України.

У процесі здійснення слідчих дій по кримінальному провадженню 19.12. 2014 слідчим слідчого відділу Семеновою О.Л. проведене ознайомлення із вмістом зерносховищ відповідача. За наслідками цих слідчих дій складений Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 19.12.2014 та опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 19.12.2014. Відповідно до опису, два з чотирьох зерносховищ відповідача були порожні, в інших двох зерносховищах знаходилась біомаса та макуха.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2014 вказана позовна заява прийнята до розгляду.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що у заявці № 14/11/14-4 від 14.11.2014 особою на отримання товарно-матеріальних цінностей зазначений ОСОБА_4 за довіреністю № 5096 від 14.11.2014, в товарно-транспортних накладних за період з 17.11.2014 по 20.11.2014 вантажоодержувачем зазначений ОСОБА_6 та вказана довіреність № 5098 від 17.11.2014, при цьому ОСОБА_6 не був визначений уповноваженою особою на отримання товарно-матеріальних цінностей в заявці № 14/11/14-4 від 14.11.2014, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача вказав на те, що у підприємства відповідача є сумніви щодо фактичного передання обсягів продукції на зберігання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2015 зупинене провадження у справі № 915/2116/14 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України у зв'язку з надсиланням копій матеріалів справи до прокуратури Миколаївської області.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2015, залишеною без зміни постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2015, ухвала Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2015 скасована, справа передана до Господарського суду Миколаївської області для подальшого розгляду.

01.09.2015 ТОВ "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до ТОВ "АДМ Трейдінг Україна" про стягнення 160 666,92 грн заборгованості, з посиланням на невиконання ТОВ "АДМ Трейдінг Україна" умов договору складського зберігання № 105 від 06.08.2012 щодо оплати послуг зберігання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.09.2015, залишеною без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015, у прийняті зустрічної позовної заяви відмовлено.

25.01.2016 позивач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі з метою вирішення питання щодо документального підтвердження факту та розміру нестачі товару.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2016 (суддя Н. Семенчук) за клопотанням позивача призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

1) чи підтверджується документально нестача товару - насіння соняшнику, нестандартного, врожаю 2013 року - кількістю 5 870,289 тон, що належав ТОВ "АДМ Трейдінг Україна" та був переданий на зберігання ТОВ "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс" на підставі договору складського зберігання № 105 від 06.08.2012, додаткових угод до нього і розміщений за адресою: 54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 117 станом на 21.11.2014?

2) якою є документально підтверджена вартість нестачі товару - насіння соняшнику, нестандартного, врожаю 2013 року - кількістю 5 870,289 тон, що належав ТОВ "АДМ Трейдінг Україна" та був переданий на зберігання ТОВ "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс" на підставі договору складського зберігання № 105 від 06.08.2012, додаткових угод до нього, і розміщений за адресою: 54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 117 станом на 21.11.2014?

Ухвала мотивована посиланням на те, що відповідач вимоги ухвал суду про надання відомостей щодо наявності чи відсутності майна, переданого позивачем відповідно до Договору складського зберігання від 06.08.2012 № 105 в зерносховищах ТОВ "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс" не надав та у судовому засіданні відомості вказати не зміг.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 (колегія суддів: М. Петров, Г. Разюк, С. Колоколов) ухвала Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2016 залишена без зміни.

Постанова мотивована таким.

Підставою для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 27.01.16 відповідач зазначає обрання позивачем неправильного способу захисту права у межах договірних відносин, а саме обґрунтування позову посиланням на ст.ст.1212, 1213 ЦК України. На думку скаржника, призначення судової економічної експертизи, яка повинна встановити нестачу товару або її відсутність, тобто розмір збитків, що виникли внаслідок невиконання договірних зобов'язань, не перешкоджає розгляду позову, який обґрунтований посиланням на ст.ст.1212, 1213 ЦК України. Предметом доказування у даній справі, з огляду на предмет та підстави позову, в першу чергу є безпідставність отримання майна відповідачем, його втрата та вартість.

Однак, доводи скаржника про обрання позивачем неправильного способу захисту не можуть бути оцінені судом апеляційної інстанції у якості обґрунтування неправомірності оскарженої ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі. Вказані доводи скаржника мають бути оцінені при розгляді позовних вимог по суті.

Водночас, відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому засіданні, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

З посиланням на вказане, апеляційний господарський суд залишив ухвалу місцевого господарського суду без зміни.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить ухвалу та постанову скасувати, а справу направити до місцевого господарського суду для розгляду.

При цьому, заявник касаційної скарги посилається на обрання позивачем неправильного способу захисту права у межах договірних відносин, а саме обґрунтування позову посиланням на ст.ст. 1212, 1213 ЦК України. За твердженням заявника, між сторонами існували договірні відносини, а тому призначення судової експертизи, метою якої є встановлення наявності або відсутності товару, не перешкоджає розгляду позову, який обґрунтований посиланням на ст. 1212, 1213 ЦК України.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Доводи відповідача про обрання позивачем неправильного способу захисту не можуть бути оцінені колегією суддів Вищого господарського суду України у якості доводів обґрунтування неправомірності ухвали про зупинення провадження у справі. Такі доводи мають бути оцінені при розгляді позовних вимог по суті. При цьому, предметом позову (з урахуванням заяви про зміну позову) є стягнення збитків за втрачений зберігачем товар, водночас, посилання позивача на норми права є обґрунтуванням такого позову.

Згідно зі ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Враховуючи наведене вище, підстав для зміни або скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 у справі № 915/2116/14 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

М. Малетич

С. Могил