ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 915/1623/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача -Кость О.Г., відповідача-Головащенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.03.2016у справі№915/1623/14за позовомПАТ "НАК "Нафтогаз України"до Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (далі - ОКП "Миколаївоблтеплоенерго")простягнення заборгованості ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.12.2014 позов задоволено частково. Стягнуто з ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2031304,87 грн. основного боргу, 22344,35 грн. збитків від інфляції, 73961,75 грн. - 3% річних, 139074,87 грн. пені, 142191,32 грн. штрафу, нарахованих за неналежне виконання договору купівлі-продажу природного газу №12/220-БО-22 від 03.09.2012, а також судовий збір в розмірі 73080 грн. На виконання вказаного рішення 12.01.2015р. господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ.

04.12.2015р. до господарського суду Миколаївської області надійшла заява Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" про визнання наказу господарського суду Миколаївської області від 12.01.2015 таким, що не підлягає виконанню, з посиланням на набрання чинності змінами до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та вчинення боржником дій, які визначені вказаним Законом для списання заборгованості.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.01.2016 (суддя Мавродієва М.В.), винесеною на підставі ст.117 ГПК України, заяву ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" задоволено частково. Визнано наказ господарського суду Миколаївської області від 12.01.2015 у справі №915/1623/14 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 2031304,52 грн. основного боргу, 139074,87 грн. пені, 142191,32 грн. штрафу та 73080,00 грн. судового збору. В іншій частині вимог заяви відповідача відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 (судді: Будішевська Л.О., Мишкіна М.А., Таран С.В.) ухвалу скасовано в частині визнання наказу господарського суду Миколаївської області від 12.01.2015 у справі №915/1623/14 таким, що не підлягає виконанню, а саме в частині стягнення 139074,87 грн. пені та 142191,32 грн. штрафу і в цій частині вимог заяви ОКП "Миколаївтеплоенерго" відмовлено. В решті ухвалу залишено без змін.

ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, ухвалу залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме ч.13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції, чинній з 06.06.2015р.). Зокрема, скаржник вважає, що відсутність договору про реструктуризацію заборгованості за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014р. до 31.12.2014р., від укладення якого ухилився позивач, не перешкоджає списанню сум пені та штрафу, так як договір мав би визначати лише долю основного боргу за 2014р.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій достеменно встановлено, що банківські виписки за період з 26.06.2015р. по 09.07.2015р. та акт звіряння розрахунків від 31.08.2015, свідчать про те, що станом на 31.08.2015р. відповідач добровільно погасив заборгованість перед позивачем за природний газ спожитий до 01.01.2014р. в загальній сумі 2031304,52 грн., тобто виконав вимоги ч.13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону №423-VIII) в частині погашення заборгованості в межах трьохмісячного строку, передбаченого Законом.

Місцевий господарський суд, дійшов висновку, що обов'язок відповідача по сплаті на користь позивача основної заборгованості в сумі 2031304,52 грн. припинився у зв'язку з проведеною відповідачем оплатою. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення основної заборгованості.

Крім того, встановивши, що ця заборгованість за газ, спожитий до 01.01.2014р., погашена відповідачем протягом червня-липня 2015 року, тобто в трьохмісячний строк з дня набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", господарський суд дійшов також висновку, що пеня у сумі 139074,87 грн., нарахована на цю заборгованість, відповідно до вказаного Закону, вважається погашеною. Відносно визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 3% річних у сумі 73961,75 грн. та інфляційних втрат у сумі 22344 грн., суд зазначив, що стягувані суми не є штрафними санкціями та на них не поширюються положення вказаного Закону, у зв'язку з чим у задоволенні цієї частини заяви було відмовлено.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 14.05.2015 №423-VIII, який набрав чинності з 06.06.2015р., внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" шляхом доповнення статті 18 цього Закону частиною 13 такого змісту:

"Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україн"" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.

Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України".

З правового аналізу зазначеної норми вбачається, що предметом регулювання Закону №423-VIII є заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій, не погашена станом на 06.06.2015р., за природний газ, спожитий протягом 2014 року, яка реструктуризується шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору. При цьому, сплата теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями в 3-х місячний строк, починаючи з 06.06.2015р., заборгованості за природний газ, спожитий в попередній період, тобто до 01.01.2014 року, є лише передумовою для такої реструктуризації і укладення відповідного договору.

Водночас, законодавець чітко встановив, що списання пені, штрафних та фінансових санкцій може відбутися лише за умови повного виконання сторонами вимог ч.13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції, чинній з 06.06.2015р.), тобто не відразу після сплати теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями в 3-х місячний строк заборгованості за газ, спожитий до 01.01.2014 року, а тільки після укладення між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості за газ, спожитий за інший період (протягом 2014 року).

Таким чином, списання пені, штрафних та фінансових санкцій є одним із елементів процедури реструктуризації цієї заборгованості (останнім етапом реструктуризації), тому не може розглядатись відокремлено від такої реструктуризації.

В обґрунтування заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відповідач зазначив про виконання ним вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а саме про сплату в 3-х місячний строк основного боргу за газ, спожитий до 01.01.2014 року, що, на його думку, є підставою для списання пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на цей борг, суми яких охоплюються спірним наказом.

У зв'язку з цим, на підставі рішення комісії ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" зі списання заборгованості, оформленого протоколом №1 від 26.08.2015р., відповідач самостійно списав заборгованість перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зі сплати пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, зокрема, стягнутих за наказом у справі №915/1623/14 в сумі 377572,29 грн., з яких: 139074,87 грн. пені, 142191,32 грн. штрафу, 73961,75 грн. - 3% річних, 22344,35 грн. збитків від інфляції.

Однак, позивач, заперечуючи проти такого одностороннього списання, зазначив про те, що норма ч.13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" не поширює своєї дії на спірні правовідносини в контексті визнання наказу у справі №915/1623/14 таким, що не підлягає виконанню, адже, у цій справі стягнено борг за газ, спожитий у 2013 році, однак, між сторонами не укладався договір про реструктуризацію заборгованості за газ, спожитий у 2014 році, який (договір) є необхідною передумовою для списання пені та штрафу.

Вказані обставини свідчать про наявність між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" спору про право останнього на припинення зобов'язання щодо сплати штрафних та фінансових санкцій.

Положеннями ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, зокрема, визнання права та припинення правовідношення (господарських правовідносин).

Позов про визнання права, зокрема, на списання штрафних та фінансових санкцій, набутого за Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", або ж про припинення правовідношення, в якому відповідач виступає боржником, зобов'язаним сплатити пеню та штраф за прострочення виконання зобов'язання, подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою. Тобто метою подання таких позовів є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права, запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню, встановлення правових підстав, з якими законодавчі приписи або дії осіб пов'язують припинення правовідношення, що, в свою чергу, в разі задоволення таких вимог буде засвідчувати наявність або відсутність обов'язків у особи або їх припинення, визнання особи такою, що має або втратила право, тощо.

Таким чином, за змістом наведених законодавчих приписів, права особи, які не визнаються або оспорюються, у вказаних вище способах їх захисту (визнання права та припинення правовідношення), захищаються судами в порядку позовного провадження, процедура якого визначена розділами І-ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч.4 ст.117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Отже, враховуючи імперативні приписи ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, норма ч.4 ст.117 ГПК України визначає можливість припинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, лише внаслідок наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення, втім не встановлює процесуального механізму вирішення судом спору про право на цій стадії господарського процесу.

Колегія суддів погоджується з вірним висновком суду апеляційної інстанції про наявність між сторонами спору щодо припинення господарських правовідносин зі сплати відповідачем штрафних санкцій, який має вирішуватися в порядку позовного провадження, а не на стадії виконання судового рішення у даній справі.

Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що оскільки стягувачем за наказом не визнається право боржника, яке він вважає набутим на підставі приписів ч.13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України від 14.05.2015 №423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") на списання в односторонньому порядку штрафних та фінансових санкцій, а зобов'язання з їх оплати за спірним наказом припиненим, між сторонами існує спір про відповідне право, який до його вирішення та встановлення судом обставин наявності чи відсутності вказаного права, позбавляє господарський суд підстав для застосування приписів ч.4 ст.117 ГПК України шляхом визнання судового наказу в частині стягнення пені та штрафу таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, суд першої інстанції, задовольняючи заяву відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені та штрафу, дійшов безпідставного висновку про те, що суми пені та штрафу, стягнуті за рішенням суду, вважаються погашеними на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", адже, цей закон встановлює обов'язок сторін щодо списання штрафних санкцій лише за умови попереднього укладення між ними договору про реструктуризацію, втім не встановлює автоматичного їх погашення та припинення обов'язку боржника, тим більше, за його одностороннім рішенням.

Касаційна інстанція відхиляє передчасні твердження скаржника про те, що відсутність договору про реструктуризацію заборгованості за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014р. до 31.12.2014р., від укладення якого ухилився позивач, не перешкоджає списанню сум пені та штрафу, так як договір мав би визначати лише долю основного боргу за 2014р., оскільки предметом регулювання Закону України №423-VIII від 14.05.2015 "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" є заборгованість (в тому числі й штрафні санкції, нараховані на неї), що залишилася непогашеною на день набрання чинності цим законом (станом на 06.06.2015 року), а саме: 1) заборгованість за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 року до 31.12.2014 року; 2) заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.2014 року, яка була сплачена у період з 06.06.2015 року до 06.09.2015 року. При цьому, відповідно до ч.13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції від 06.06.2015р.) списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій є одним з елементів виконання послідовної процедури реструктуризації заборгованості за природний газ, спожитий у 2014 році, невід'ємною складовою частиною якої (процедури) є укладення між сторонами типового договору про реструктуризацію заборгованості, що виключає підстави для самостійного списання боржником сум пені, штрафних та фінансових санкцій поза вказаною процедурою реструктуризації. Як встановлено судом апеляційної інстанції, сторонами не дотримана вказана процедура, так як відповідний договір не було укладено, відтак, списання заборгованості здійснене боржником в одностороннього порядку на підставі протоколу засідання комісії ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" №1 від 26.08.2015.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111,11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 у справі №915/1623/14 залишити без змін, а касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" - без задоволення.

Головуючий, суддяВ.ОвечкінСудді:Ж.Корнілова Є.Чернов