ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 911/263/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКовтонюк Л.В., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача -Ополінський О.А.,відповідача-1 відповідача-2 відповідача-3- не з'явились, -Калініченко І.О., -Лавріненко Т.М.,третьої особи-1 третьої особи-2-Ополінський О.А., -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Варм Вуд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.02.2016у справі№911/263/15за позовомТОВ "Дріада Нова"до 1.ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат", 2.ТОВ "Варм Вуд", 3.ПП "Граніт-Трейд"(треті особи- 1.ТОВ "Агропромбудіндустрія", 2.ПАТ "Банк Михайлівський")провизнання права власності на нежилі будівлі та витребування нежилих будівель з чужого незаконного володіння з передачею їх позивачуДо початку судового засідання від ПАТ "Банк Михайлівський" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду, яке колегією суддів відхилено у зв'язку з його необґрунтованістю.

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 30.11.2015 (суддя Щоткін О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 (судді: Калатай Н.Ф., Рябуха В.І., Ропій Л.М.), позов задоволено повністю. Визнано за ТОВ "Дріада Нова" право власності на нежилі будівлі (далі - нежитлові приміщення), що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Горенка, вулиця Садова 20, а саме: адмінбудівля під літерою "А" загальною площею 648,6 кв.м., склад під літерою "Б" загальною площею 188,7 кв.м., формовочний цех під літерою "В" загальною площею 150,4 кв.м., формовочний цех під літерою "Г" загальною площею 116,7 кв.м., цех скловолокна під літерою "Д" загальною площею 165,8 кв.м., піч під літерою "Ж" загальною площею 698,6 кв.м., компресорна під літерою "З" загальною площею 61,3 кв.м., лазня під літерою "К" загальною площею 75,1 кв.м., цех ширпотребу під літерою "Л" загальною площею 518,1 кв.м., гараж під літерою "М" загальною площею 525,9 кв.м., битовка під літерою "Н" загальною площею 43,3 кв.м., свердловина під літерою "О" загальною площею 7,8 кв.м., свердловина під літерою "П" загальною площею 7,8 кв.м., котельня під літерою "Т" загальною площею 584,0 кв.м., ГРП під літерою "С" загальною площею 25,8 кв.м., навіси сушильні під №1-10, пожежеводоймище під №11, водонапірна башта під №12, огорожа під №13-16, замощення під №17-21, склад під літерою "У" загальною площею 523,7 кв.м., ТП-3369 під літерою "Ф" загальною площею 43,5 кв.м., навіс під літерою "Ч", цех по виробництву столярних виробів під літерою "Ш" загальною площею 367,0 кв.м. Витребувано вказані нежитлові приміщення у відповідача-1 та відповідача-2 з передачею їх позивачу.

Рішення мотивоване тими обставинами, що єдиним законним власником спірного нерухомого майна є позивач, що підтверджується чинним договором купівлі-продажу нежилих будівель від 29.09.2009, який в судовому порядку не оспорено, витягом з Державного реєстру правочинів, виданим 29.09.2009 року (номер витягу 7775748), та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.10.2009 року (номер витягу 24040342), в той час як набуття відповідачем-1 та відповідачем-2 права власності на спірне майно відбулось на підставі укладеного між ТОВ "Агропромбудіндустрія" та ПП "Граніт-Трейд" договору оренди цілісного майнового комплексу №01/07 від 02.04.2008, який було визнано недійсним в межах справи №911/2534/13 (ТОВ "Граніт Трейд" вніс спірне майно в якості вкладу до статутного фонду товариства "Мостищанський цегельний завод", частина якого в подальшому була продана на користь ТОВ "Варм Вуд").

ТОВ "Варм Вуд" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нову постанову про відмову в позові повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.256,316,330,388,770 ЦК України, ст.223 ГК України та ст.ст.22,27,35,55,63 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає себе добросовісним набувачем 42/100 частин спірних нежилих будівель на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2013, укладеного з ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат", оскільки майно вибуло з володіння позивача з його волі через недотримання вимог договору оренди №01/07 від 02.04.2008 в частині переважного права орендаря (ТОВ "Граніт Трейд") на його викуп, а відповідач мав право відчужувати цілісний майновий комплекс на підставі чинного на той час рішення господарського суду м.Києва від 14.06.2010 у справі №7/807. На думку заявника, судові рішення у справах №7/807 та №911/2534/13 не можуть мати преюдиціального значення при розгляді даної справи з огляду на відмінність суб'єктного складу учасників даного спору та у згаданих справах. Крім того, відповідач-2 вказує на необґрунтоване незастосування судами до спірних правовідносин строку позовної давності, який сплив 14.06.2013р., а також на неможливість витребування спірного майна від добросовісного набувача зважаючи на його продаж у порядку, встановленому рішенням господарського суду м.Києва від 14.06.2010 у справі №7/807.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін та третьої особи-1, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

02.04.2008р. між ТОВ "Агропромбудіндустрія", як орендодавцем, та ПП "Граніт-Трейд", як орендарем, було укладено договір №01/07 оренди цілісного майнового комплексу ТОВ "Агропромбудіндустрія" (далі - договір оренди №01/07), до складу якого увійшли нежитлові приміщення.

23.06.2009р. ТОВ "Агропромбудіндустрія" продав нежитлові приміщення ТОВ "Агропроміндустрія" за договором купівлі-продажу.

29.09.2009р. ТОВ "Агропроміндустрія", як продавець, та ТОВ "Дріада" (покупець), правонаступником якого є ТОВ "Дріада Нова" згідно витягу зі Статуту позивача, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства №21 від 03.06.2013, уклали договір купівлі-продажу нежилих будівель, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М. М. та зареєстрований в реєстрі за №1803 (далі - договір купівлі-продажу) (а.с.44-45 т.1), за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежитлові приміщення.

29.09.2009р. цей договір купівлі-продажу зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №7775748 (а.с.46 т. 1).

05.10.2009р. на підставі договору купівлі-продажу право власності на нежитлові приміщення зареєстровано за позивачем, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24040342 від 05.10.2009 (а.с.47 т. 1).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2010 у справі №7/807, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2010, первісний позов задоволено повністю - визнано за ПП "Граніт-Трейд" переважне право на купівлю нежитлових приміщень, переведено на ПП "Граніт-Трейд" права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу від 29.09.2009, визнано ПП "Граніт-Трейд" власником нежитлових приміщень, скасовано проведену Києво-Святошинським Бюро технічної інвентаризації (Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради в Київській області державну реєстрацію права власності ТОВ "Дріада" на нежитлові приміщення, з ПП "Граніт-Трейд" на користь ТОВ "Дріада" стягнуто 1044103,20 грн. після державної реєстрації права власності ПП "Граніт-Трейд" на нежитлові приміщення; в задоволені зустрічного позову про визнання нікчемним договору оренди №01/07 від 02.04.2008 відмовлено повністю.

Таким чином, ПП "Граніт-Трейд" набув право власності на нежитлові приміщення на підставі рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2010 у справі №7/807.

Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі №7/807, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2015, на задоволення заяви ТОВ "Агропромбудіндустрія" рішення господарського суду м.Києва від 14.06.2010 у справі №7/807 скасовано за нововиявленими обставинами та прийнято нове рішення, яким у первісному позові відмовлено, провадження у справі за зустрічним позовом припинено.

Отже, на дату прийняття судом першої інстанції оскарженого рішення (30.11.2015р.) набрала законної сили постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014, якою фактично встановлено відсутність у ПП "Граніт-Трейд" переважного права на купівлю спірних нежитлових приміщень та безпідставність вимог про переведення на нього прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 29.09.2009, як наслідок цього, відсутність права власності на вказане майно, наслідком чого, в свою чергу, є те, що стороною за договором купівлі-продажу є позивач, тобто, фактично, поновлено право власності позивача на нежитлові приміщення.

При цьому, зі змісту вищезазначених рішень у справі №7/807 вбачається, що як на підставу для переведення з ТОВ "Дріада" на нього прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 29.09.2009, ПП "Граніт-Трейд" послалося на те, що відчуження нерухомого майна відбулося під час дії договору оренди №01/07.

Проте, рішенням господарського суду Київської області від 12.08.2013 у справі №911/2534/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2014, визнано недійсним з моменту укладення договір оренди цілісного майнового комплексу №01/07 від 02.04.2008.

Отже, договір оренди №01/07, з огляду на наявність якого позивача у судовому порядку було позбавлено права власності на нежитлові приміщення, станом на дату прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, є недійсним за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, саме позивач є єдиним законним власником з усіма належними правами на спірні нежитлові приміщення.

Заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" та ТОВ "Варм Вуд" наполягають на тому, що саме вони є власниками спірних нежитлових приміщень, тобто не визнають право власності позивача на вказане майно, посилаючись при цьому на такі обставини:

04.03.2011р. на підставі рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2010 у справі №7/807 за ПП "Граніт-Трейд" зареєстровано право власності на нежитлові приміщення з часткою 1/1, реєстраційний номер: 7711909, про що внесено запис № 274 в книзі 23, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 29215362 від 04.03.2011 (а.с.154 т.1) та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 29276010 від 12.03.2011 (а.с.155 т.1);

07.07.2011р. проведено державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Мостищанського цегельного комбінату", засновником якого виступило ПП "Гарант-Трейд" як учасник, що володіє часткою в статутному капіталі товариства розміром 90%, що відповідно становить 1050120 грн. і формується за рахунок нежитлових приміщень загальною вартістю 1044103,20 грн. та системного блоку комп'ютера LG М 4723-360-S вартістю 6016,80 грн.

Тобто, спірні нежитлові приміщення були передані ПП "Гарант-Трейд" до статутного фонду ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат", що підтверджується Статутом ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат", затвердженого загальними зборами учасників (протокол від 23.06.2011), копію якого долучено до матеріалів справи (а.с.178-193 т.1);

12.08.2011р. виконавчим комітетом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, на підставі рішення виконавчого комітету Горенської сільської ради від 28.07.2011 №53/7, видано свідоцтво на право власності ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" на нежитлові приміщення з часткою 1/1 (а.с.157 т.1);

18.08.2011р. зареєстроване право власності ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" на нежитлові приміщення з часткою 1/1, реєстраційний номер 7711909, про що внесено запис № 274 в книзі 23, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 31012722 від 18.08.2011 (а.с.158 т.1);

01.03.2013р. ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат", як продавець, та ТОВ "Варм Вуд", як покупець, уклали договір купівлі-продажу 42/100 частини Нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Фатхутдіновим С.В. та зареєстрований в реєстрі за №249 (а.с.119-122 т.1), за умовами якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність 42/100 частини нежилих будівель загальною площею 2000,6 кв.м., які складаються з (сарай) гараж, загальною площею 525,9 кв.м. -літ. "М", котельня, загальною площею 584,0 кв.м. - літ. "Т", склад, загальною площею 523,7 кв.м. - літ. "У" та цех по виробництву столярних виробів загальною площею 367,0 кв.м. - літ. "Ш", битовку - літ. "Н" площею 43,3 кв.м. та бетонну рампу, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Горенка, вулиця Садова 20;

01.03.2013р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 667615 від 01.03.2013 до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено запис про право власності ТОВ "Варм Вуд" на 42/100 нежитлових приміщень, яке виникло з договору купівлі-продажу 42/100 частин нежилих приміщень, що підтверджується відповідним Витягом, індексний номер 901247 (а.с.123-124 т.1).

Отже, на дату прийняття судом першої інстанції оскарженого рішення право власності на нежитлові приміщення зареєстровані за ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" з розміром частки 58/100 та за ТОВ "Варм Вуд" з розміром частки 42/100, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.67-71 т.1).

Проте, як достеменно встановлено судом першої інстанції, відповідач-3 (ПП "Граніт-Трейд"), який відчужив спірні нежитлові приміщення шляхом передачі їх до статутного фонду ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат", а останнє, в свою чергу, частину цього майна продало ТОВ "Варм Вуд" за вищезгаданим договором купівлі-продажу 42/100 частин нежилих приміщень, набув право власності на вказане нерухоме майно на підставі судового рішення, скасованого в подальшому як незаконного.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 №6-449цс15, від 24.06.2015 у справі №907/544/14, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Отже, ПП "Граніт-Трейд" відчужив нежитлові приміщення, не маючи на це законного права.

Водночас, враховуючи неспростування презумпції правомірності договору купівлі-продажу від 29.09.2009 (у цьому випадку, у зв'язку зі скасуванням незаконного судового рішення), всі права, набуті сторонами цього договору, в тому числі право власності позивача на нежитлові приміщення, повинні безперешкодно здійснюватися.

Згідно зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Виходячи з вищевикладеного, вимоги позивача про визнання за ним права власності на нежитлові приміщення, є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Як наслідок, підлягають задоволенню і вимоги позивача про витребування вказаного майна у ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" та ТОВ "Варм Вуд" та передачу його позивачу, оскільки власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч.1 ст.387 ЦК України).

Посилання ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" та ТОВ "Варм Вуд" на те, що вони є добросовісними набувачами, апеляційним судом до уваги не були прийняті з огляду на таке.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Одним із випадків, коли майно можна витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння (п.3 ч.1 ст.388 ЦК України).

За змістом зазначеної норми, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, прийнятого стосовно цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №6-251цс15.

З огляду на вищевикладене, нежитлові приміщення вибули з власності позивача поза його волею, а відтак, він за будь-яких умов має право витребувати вказане майно в тому числі від добросовісних набувачів, оскільки норми закону, якими регулюються права останніх щодо спірного майна, в даному випадку застосовані бути не можуть.

Враховуючи вищевказане, обставини, пов'язані з добросовісністю набуття ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" та ТОВ "Варм Вуд" права власності на спірні нежитлові приміщення, апеляційною інстанцією до уваги не прийняті як такі, що не впливають на вирішення спору по суті.

Що стосується посилань відповідачів та ПАТ "Банк Михайлівський" на приписи ч.2 ст.388 ЦК України, якими встановлено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, то апеляційний суд зазначив, що вказані норми регулюють захист прав осіб, які придбали майно на публічних (прилюдних) торгах, проведених у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень, а відтак, до спірних правовідносин вказані приписи застосовані бути не можуть.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи, відповідачі посилались на пропущення позивачем трирічного строку позовної давності, зокрема, на те, що вказаний строк повинен обраховуватись починаючи з 14.06.2010р., тобто з моменту, коли нежитлові приміщення на підставі рішення господарського суду міста Києва у справі №7/807 вибули з володіння позивача, а, відтак, вказаний строк сплив 14.06.2013р.

Однак, суд апеляційної інстанції визнав вказану позицію помилковою, оскільки рішення господарського суду м.Києва від 14.06.2010 у справі №7/807 скасоване постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014, тому саме з моменту прийняття вказаної постанови, якою фактично було поновлено право власності позивача на спірне майно, у останнього, як у власника майна, виникло право на подання відповідного позову, а відтак, фактично станом на дату звернення до суду з цим позовом (28.01.2015р.) строк позовної давності позивачем не було пропущено.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Предметом даного позову є вимоги про визнання за ТОВ "Дріада Нова" права власності на нерухоме майно, придбане ним за договором купівлі-продажу нежилих будівель від 29.09.2009, укладеним з ТОВ "Агропроміндустрія", та витребування цього майна з чужого незаконного володіння ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" та ТОВ "Варм Вуд".

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вказаної норми, потреба у зверненні до суду за захистом права власності виникає в тому числі тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Згідно приписів ст.ст.321,387 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В основу оскаржуваних рішення і постанови цілком обґрунтовано покладено висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що рішенням господарського суду Київської області від 12.08.2013 у справі №911/2534/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2014, а також постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі №7/807, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2015, послідовно встановлено преюдиціальні факти недійсності договору оренди цілісного майнового комплексу №01/07 від 02.04.2008 з моменту його укладення та обумовленої цим відсутності у ПП "Граніт-Трейд" (орендаря) переважного перед іншими особами права на придбання майна у разі його продажу орендодавцем, неправомірна реалізація якого (переважного права) орендарем призвела до позбавлення позивача права власності на нежитлові приміщення, набутого на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель від 29.09.2009, який ніким не оспорювався та не визнавався недійсним у встановленому порядку.

Вказаний висновок апеляційного суду є законним та обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як роз'яснено в абзаці 1 пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, вищевказані факти, які (факти) не спростовано скаржниками, встановлено чинними судовими рішеннями у справах №7/807 та №911/2534/13, і ці рішення не можуть бути поставлені під сумнів (Рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України").

В зв'язку з цим, колегія суддів відхиляє недоречні посилання скаржника на те, що судові рішення у справах №7/807 та №911/2534/13 не можуть мати преюдиціального значення при розгляді даної справи з огляду на відмінність суб'єктного складу учасників даного спору та у згаданих справах, оскільки в дійсності, як у даній справі, так і в справах №7/807 та №911/2534/13 приймали участь ТОВ "Агропромбудіндустрія", ПП "Граніт-Трейд" та ТОВ "Дріада Нова".

Відповідно до вимог п.3 ч.1 та ч.2 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно з ч.1 ст.11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відтак, суди попередніх інстанцій, з посиланням на правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах від 10.06.2015 №6-449цс15, від 24.06.2015 у справі №907/544/14 та від 24.06.2015 у справі №6-251цс15, дійшли правильного висновку про те, що відповідач-3 (ПП "Граніт-Трейд") відчужив спірні нежитлові приміщення, не маючи на це законного права, оскільки перед цим набув право власності на вказане нерухоме майно на підставі судового рішення, скасованого в подальшому як незаконного. При цьому, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, прийнятого стосовно цього майна, але в подальшому скасованого як незаконного, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Враховуючи неспростування презумпції правомірності договору купівлі-продажу від 29.09.2009 (у цьому випадку, у зв'язку зі скасуванням незаконного судового рішення), всі права, набуті сторонами цього договору, в тому числі право власності позивача на нежитлові приміщення, повинні безперешкодно здійснюватися.

Наведеним повністю спростовується безпідставне твердження скаржника, який вважає себе добросовісним набувачем 42/100 частин спірних нежилих будівель, про те, що спірне майно вибуло з володіння позивача з його волі через недотримання вимог договору оренди №01/07 від 02.04.2008 в частині переважного права орендаря (ПП "Граніт Трейд") на його викуп.

З огляду на достеменно встановлений судами факт відсутності у ПП "Граніт Трейд" статусу добросовісного набувача спірного нерухомого майна, апеляційною інстанцією правомірно не приймалися до уваги та не досліджувалися як такі, що не впливають на вирішення спору по суті, обставини, які пов'язані з подальшим відчуженням відповідачем-3 та добросовісністю набуття ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" та ТОВ "Варм Вуд" права власності на спірні нежитлові приміщення.

Колегія суддів також відхиляє безпредметне посилання відповідача-2 на норму ч.2 ст.388 ЦК України в обґрунтування своїх доводів про неможливість витребування спірного майна від добросовісного набувача зважаючи на його продаж у порядку, встановленому рішенням господарського суду м.Києва від 14.06.2010 у справі №7/807, оскільки, як вірно зазначено апеляційним судом, вказана вище правова норма регулює захист прав осіб, які придбали майно на публічних (прилюдних) торгах, проведених у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень, а з матеріалів справи не вбачається набуття ПП "Граніт Трейд" права власності на спірне майно за результатами публічних (прилюдних) торгів з продажу арештованого майна.

Касаційна інстанція не приймає до уваги недоречні твердження скаржника про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст.55,63 ГПК України шляхом прийняття до розгляду позовної заяви ТОВ "Дріада Нова" з недоплатою судового збору, оскільки викладені з цього приводу питання зводяться виключно до намагань заявника надати оцінку законності підстав винесення ухвали господарського суду Київської області від 30.01.2015 про порушення провадження у даній справі, яка в розумінні ст.ст.106,11113 ГПК України є такою, що не підлягає апеляційному та касаційному оскарженню.

Водночас, відхиляючи доводи відповідачів щодо необґрунтованого незастосування судами до спірних правовідносин строку позовної давності, який, на їх думку, сплив 14.06.2013р., апеляційний суд, враховуючи приписи ч.1 ст.261 ЦК України, правильно зауважив, що оскільки рішення господарського суду м.Києва від 14.06.2010 у справі №7/807 скасоване постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014, тому саме з моменту прийняття вказаної постанови, якою фактично було встановлено порушення права власності позивача на спірне майно, у останнього, як у власника майна, виникло право на подання віндикаційного позову, а відтак, фактично станом на дату звернення до суду з цим позовом (28.01.2015р.) строк позовної давності позивачем не було пропущено.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 30.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 у справі №910/263/15 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Варм Вуд" - без задоволення.

Поновити виконання рішення господарського суду Київської області від 30.11.2015 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 у даній справі, яке було зупинене ухвалою Вищого господарського суду України від 11.04.2016.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Л.Ковтонюк

Є.Чернов